Пер Інгве Олін

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Пер Інгве Олін
Per Yngve Ohlin
Per "Dead" Ohlin (cropped from MayhemClassic.jpg).jpg
Основна інформація
Дата народження 16 січня 1969(1969-01-16)
Місце народження Стокгольм, Швеція Швеція
Дата смерті 8 квітня 1991(1991-04-08) (22 роки)
Місце смерті Осло, Швеція Швеція
Роки активності 19871991
Громадянство Норвегія Норвегія, Швеція Швеція
Жанри блек-метал, треш-метал, дез-метал
Псевдоніми Dead
Гурти Morbid
Mayhem

Дед (англ. Dead [dɛd], «мертвий»; справжнє ім'я — Пер І́нгве О́лін (швед. Per Yngve Ohlin); 16 січня 1969 — 8 квітня 1991) — вокаліст норвезької блек-метал групи Mayhem.

Біографія[ред. | ред. код]

Пер Інгве Олін народився у Швеції 16 січня 1969 року, відомий своєю роботою у гуртах Morbid і Mayhem.



Особистість[ред. | ред. код]

Знайомі музиканти описували Оліна як дивного інтроверта. Наприклад, гітарист Mayhem Ейстейн Ошет (Євронімус) згадував у листах: «Я дійсно думаю, Дед психічно хворий. Як ще можна описати хлопця, котрий не їсть, щоб виглядати виснаженим? Або носить майку з рекламою ритуальних послуг?»

Ударник Emperor Борд «Фауст» Ейтхун писав, що Дед «був хлопцем, котрого неможливо було добре пізнати. Я думаю, що навіть хлопці з Mayhem не знали його. З ним було важко зблизитися. Я зустрічався з ним всього шість або сім разів, останній — за дві тижні до смерті. У нього було багато ідей, які лякали. Пам'ятаю, Ошет сказав, у нього немає почуття гумору. Воно було, але дуже похмуре. Не думаю, йому подобалося жити у цьому світі».

Виступи[ред. | ред. код]

Олін був готовий на все, щоб досягти бажаного образу і атмосфери на концертах. З самого початку кар'єри він використав корпс-пейнт. Згідно Некробутчеру: «Це не було наслідуванням Kiss і Елісу Куперу, котрі використали макіяж. Дед дійсно хотів виглядати як труп. Він робив це не для того, щоб виглядати круто». Також Хеллхаммер зауважив, Олін «був першим блек-металістом, котрий використав корпспейнт».

Щоб ще більше бути схожим на покійника, Олін закопував свій одяг перед концертом і відкопував її у ніч виступу. Хеллхаммер згадував, «перед шоу Дед закопував одяг у землю, так, що вона починала гнити і надавала йому „кладовищенський“ облік. Якось одного разу попросив закопати у землю його самого — хотів зробити шкіру блідішою».

Під час виступів Олин часто завдавав собі рани мисливським ножем і битим склом. При цьому йому подобалося споглядати реакцію оточуючих. Під час концерту у Сарпсборзі у лютому 1990 Дед так сильно порізався, що його повезли до лікарні із-за втрати крові. Під час туру з Mayhem він підібрав здохшого ворона і засунув його у пакет. Дед любив нюхати труп птаха перед виступами, щоб співати «з смородом смерті у ніздрях».

Самогубство[ред. | ред. код]

У 1990 році учасники Mayhem переїхали у «старий дім у лісі» біля Осло (Krakstadt). До цього гурт зазнавав проблем з оселею і місцем для репетицій, деякий час  Оліну навіть довелося жити у машині. Після переїзду Хеллхаммер зауважував, що у вільний час Олін малював, читав, писав листи або ж «просто сидів один у кімнаті, всі більше і більше поринаючи у депресію». Окрім того, Дед весь час сварився з Євронімусом. Під час європейського турне Mayhem Дед був так виснажений, що у нього починалася кровотеча з носа. Після того, як гурт повернувся у Норвегію, Олін ще більше замкнувся у собі.

8 квітня 1991 року Дед скоїв самогубство у своїй кімнаті. Спершу він порізав собі вени, а потім вистрілив у голову з дробовика. Зброя, імовірно, належала Євронімусу (Ошету), а патрони були різдвяним дарунком Варга Вікернеса. Євронімус у цей час поїхав по справам лейблу в Осло, а Хеллхаммер відвідував батьків. За день до цього до Оліна прийшов знайомий, і вони довго говорили про смерть і суїцид. Хеллхаммер згадує, що після цієї розмови «…Дед виглядав дуже веселим, наскільки це було можливо для його угрюмої фізіономії». Повернувшись з міста, Ошет зауважив, що двері замкнені, а єдиного ключа немає на місці. Вирішивши проникнути у дім через вікно, Євронімус поліз у кімнату Деда. Там він побачив Оліна, напівлежачим на ліжку, з розрізаними венами і дробовиком на колінах. Олін залишив передсмертну записку, у якій було написано «Sorry for all the blood» («Прошу вибачення за кров»). Хоча, Хеллхаммер стверджує, Олін також написав там, чому він скористався дробовиком — ніж був занадто тупим.

Замість того, щоб викликати поліцію, Ошет поїхав у найближчий магазин і купив одноразовий фотоапарат, щоб сфотографувати труп. Повернувшись, Євронімус переклав ніж з дробовиком, щоб фотографії виглядали «живописніше» і зробив кілька знімків. Некробутчер зауважив: «Я думаю, Ейстейн був шокований самогубством Деда, і зробив фото, щоб справитись з цим». Ці фотографії швидко розійшлись серед фанатів гурту і були використані у якості пропаганди блек-метал музики і розкрутки маловідомих груп. Одна з них пізніше була використана колумбійським бутлеггером у якості обкладинки для альбому «Dawn of the Black Hearts». Потім Ошет зателефонував Хеллхаммеру і розказав про те, що сталося.

Поліція забрала тіло Оліна, але кімнату покинули неприбраною. Не витримавши запаху, що розповсюдився по дому, Євронімус переїхав до батьків, однак Хеллхаммер залишався там ще деякий час. Одного разу, зайшовши у кімнату Деда, Хеллхаммер знайшов під ліжком кілька уламків черепа, з котрих потім, зі слів групи, зробив намисто. Ошет роздавав їх тим, кого вважав «гідними».

Нарешті, чутки стверджують, Ошет зробив гуляш з мозку Оліна. Група пізніше спростувала чутки.

Некробутчер вважав, що  «люди стали більше цінувати блек-метал сцену після того, як Дед застрелився… Я думаю, саме його самогубство дійсно її змінило».

Сам Ошет ненадовго пережив Деда. У 1993 році під час сварки він був убитий Варгом Вікернесом.

Дискографія[ред. | ред. код]

У Morbid (пізні записи — це перевидання):

  • December Moon (демо, 1987)
  • Death Execution (збірник, 1995)
  • Live in Stockholm (концертний альбом, 2000)
  • Death Execution III (EP, 2001)

У Mayhem:

Посилання[ред. | ред. код]