Пер Генрік Лінґ

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Пер Генрік Лінґ
Pehr Henrik Ling.jpg
Народився 15 листопада 1776(1776-11-15)[1][2][3]
Q10688935?, Швеція[2]
Помер 3 травня 1839(1839-05-03)[1][2][3] (62 роки)
Solnad, Швеція, Шведсько-норвезька унія[2]
·туберкульоз
Поховання Q47143788?[4][5][6]
Громадянство
(підданство)
Flag of Sweden.svg Швеція
Діяльність письменник, лікар, поет, Q47143640, Q47143664, гімнаст, педагог
Alma mater Лундський університет і Уппсальський університет
Член Шведська академія[7]
Діти Hjalmar Lingd
Нагороди

CMNS: Пер Генрік Лінґ на Вікісховищі

Пер Генрік Лінґ (швед. Pehr Henrik Ling; 1776, Сьодра-Юнга[sv], комуна Юнгбю, лен Крунуберг, Швеція — 1839, Стокгольм) — шведський терапевт, вчений, викладач і засновник шведської системи гімнастики. Також відомий як поет.

Біографія[ред. | ред. код]

Народився на півдні Швеції в 1776 році в сім'ї чиновника. За материнською лінією був праправнуком знаменитого вченого Улофа Рудбека-старшого (1630—1702), першовідкривача лімфатичної системи людини.

У 1792 році Пер Генрік закінчив гімназію у Векше. З 1793 року вивчав богослов'я в університеті Лунда. Отримав вчений ступінь у 1797 році в університеті в Упсалі. Потім виїхав за кордон на кілька років, спочатку в Копенгаген, де він викладав сучасні мови, а потім в Німеччину, Францію і Англію.

Матеріальні труднощі під час подорожі підірвали його здоров'я, він страждав від ревматизму, але набув значних знань гімнастики та фехтування. У 1804 році він повернувся у Швецію і зарекомендував себе як викладач даних дисциплін в Лунді, був призначений у 1805 році викладачем фехтування в університеті. Він виявив, що його щоденні вправи повністю відновили його тілесне здоров'я, тому він став думати над тим, як застосувати цей досвід на благо інших. Він відвідував заняття з анатомії та фізіології і пройшов всю навчальну програму для підготовки лікаря, потім розробив власну систему гімнастики, розділену на чотири гілки: педагогічну, медичну, військову і естетичну.

Після декількох спроб зацікавити уряд Швеції Лінґ, нарешті, в 1813 році вступив з ним у співпрацю, і Королівський Центральний інститут гімнастики, призначений для підготовки викладачів з даної дисципліни, був відкритий у Стокгольмі; його принципалом став сам Лінґ. Багато лікарів ставилися до діяльності Лінґа його учнів з великим скепсисом, однак той факт, що в 1831 році Лінґ був обраний членом Шведського медичного товариства[sv], свідчить, що, принаймні, в його рідній країні його методи були визнані професійними.

Лінґ помер у 1839 році. Послідовниками його вчення стали Ларс Ґабріел Брантінґ[sv] (1799—1881), який змінив Лінґа на посаді директора інституту, Карл Август Георгій, який став субдиректором інституту, його син, Яльмар Лінґ[sv] (1820—1886). Разом з майором Турі Брандтом[sv], який з 1861 року спеціалізується на лікуванні жінок (гінекологічна гімнастика), вони вважаються піонерами шведської лікувальної гімнастики.

Літературна творчість[ред. | ред. код]

Лінґ також відомий як поет, представник так званого «геатського товариства»[sv] (від назви давньогерманської мови племені, яке в давнину населяло південну частину Скандинавії, — геатів). Основною темою поетичних творах Лінґа були історичні спогади про скандинавську давнину. В епопеях Gylfe і Asarne, а також у драмах Götiske, Ingiald Illraada і Engelbrekt Лінґ намагався відтворити стародавній світ богів і героїв[8].

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

Література[ред. | ред. код]

  • Кун Л. Всеобщая история физической культуры и спорта = Egyetemes testnevelésés sporttörténet (1978) / Пер. с венгерского. — М. : Радуга, 1982. — С. 174—176. — 399 с.(рос.)
  • Крадман Д.А. Шведская система физических упражнений. — М.-Петроград : ГИз, 1923. — С. 8—10. — 127 с.(рос.)
  • Киржнер Б., Зотиков А. Западные массажные мануальные техники и корригирующая гимнастика. — СПб. : Наука и техника, 2009. — С. 12—14. — 448 с.(рос.)
  • Ерёмушкин М.А. История массажа. — Ростов н/Д : Феникс, 2007. — С. 131—134. — 187 с.(рос.)
  • Линг, Пер Генрик // Энциклопедический словарь Брокгауза и Ефрона : в 86 т. (82 т. и 4 доп. т.). — СПб., 1890—1907. (рос.)