Петеріс Стучка

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Петеріс Стучка
латис. Pēteris Stučka
Peteris Stucka.jpg
Народився 14 (26) липня 1865(1865-07-26)
х. Пакулі
Помер 25 січня 1932(1932-01-25) (66 років)
Москва
Поховання
Громадянство Flag of Russia.svg Російська імперія,
СРСР СРСР
Діяльність політик, письменник, адвокат
Alma mater Санкт-Петербурзький державний університет
Відомі учні Kazancev, Nikolay Dmitrievich[d]
Володіє мовами латиська і російська
Заклад Московський державний університет імені Ломоносова
Членство Центральний Комітет Комуністичної партії Радянського Союзу
Посада Член Всеросійської ради[d]
Партія ВКП(б)
Нагороди Орден Трудового Червоного Прапора

Пе́теріс Я́нович (Петро́ Іва́нович) Сту́чка (латис. Pēteris Stučka; 14 (26) липня 1865(18650726) — 25 січня 1932) — латиський письменник і юрист, згодом — радянський державний і партійний діяч.

Біографія[ред. | ред. код]

Народився 14 (26) липня 1865 року на хуторі Пакулі Кокнеської волості Ризького повіту Ліфляндської губернії Російської імперії (нині — Кокнеський край, Латвія) в родині вчителя.

1888 року закінчив юридичний факультет Петербурзького університету, де познайомився з революційними народниками і захопився нелегальною літературою. По закінченні університету попервах працював редактором одного з латиських друкованих видань, а згодом перейшов у адвокатуру. Одночасно брав участь у революційному русі, внаслідок чого потрапив під негласний нагляд поліції, а у 1897 році був заарештований і засланий до В'ятської губернії терміном на 5 років з дозволом займатися адвокатською практикою. Скориставшись цим, Стучка виступав як захисник на багатьох судових процесах 1905—1907 рр проти революціонерів. До 1917 р. входив до складу латиської групи РСДРП, підробляв літературною працею в газеті «Правда».

У 1917 році — член Виконкому Петроградської Ради, делегат VI з'їзду РСДРП(б). Після Жовтневого перевороту 1917 року й приходу до влади більшовиків, Стучка обійняв у першому радянському уряді посаду наркома юстиції. Тому саме він несе відповідальність за безпрецедентну в світовій історії подію: 22 листопада 1917 року одночасно були скасовані всі існуючі в країні закони. Виявивши нечуваний правовий нігілізм, очолюваний Стучкою наркомат скасував суди, інститут судових слідчих, прокуратури, присяжну та приватну адвокатуру — словом, всі компоненти цивілізованої судової системи. Й хоча на момент прийняття 30 січня 1918 року «Декрету про суд», який вводив замість них «народні суди і революційні трибунали», Стучка вже не обіймав посаду наркома, але в основі Декрету лежать саме його ідеї.

Вдруге обіймав посаду наркома юстиції у березні-серпні 1918 року. Стучку можна вважати основоположником «радянського права», яке, по суті, було профанацією права в загальноприйнятому значенні цього слова. При його безпосередній участі в 1918 р. з'явилися «Декрет про скасування права спадкування», «Декрет про ревтрибунали» та інші акти, що скасовують традиційні права і свободи громадян. Встановлений з допомогою Стучки «новий правопорядок» оголосив керівним для нових судів не закон, а «революційну правосвідомість» народних суддів (які обиралися часом з людей абсолютно безграмотних).

Наприкінці 1918 року Стучка був направлений більшовиками до Латвії. Там він організував більшовицький переворот і очолив Радянський уряд Латвії. Маніфест цього уряду свідчив: «Ми відкидаємо всі закони, розпорядження та установи… всі ці органи старої влади замінює диктатура пролетаріату — Радянська влада озброєних робітників!». Проте у Латвії, на відміну від Росії, у серпні 1919 року більшовицький уряд Стучки був повалений, а сам він втік до Москви.

Тут Стучка став професором кафедри радянського права Московського університету, керував виданням «Енциклопедії держави і права», продовжував розробляти нове законодавство.

У 1923 році він став першим головою Верховного Суду РРФСР і очолював цей вищий орган судової влади до 1932 року. У 1931 році був призначений директором новоствореного Інституту Радянського права. Неодноразово обирався членом ВЦИК, працював у Закордонному бюро ЦК КПЛ і Комінтерні. Усюди він проповідував «революційне право», наслідки якого і понині заважають формуванню правосвідомості у громадян Росії.

Помер 25 січня 1932 року в Москві. Урна з прахом встановлена в Кремлівській стіні.

Меморіальна дошка в Кірові (Росія)

Нагороди[ред. | ред. код]

Пам'ять[ред. | ред. код]

До 1991 року латвійське місто Айзкраукле мало назву Стучка.

В російському місті Кіров на стіні будинку № 75 по вулиці Карла Маркса встановлено меморіальну дошку.

Примітки[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]