Петер Беренс

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Петер Беренс (нім. Peter Behrens
нім. Peter Behrens
Max Liebermann Porträt Peter Behrens.jpg
Народження 14 квітня 1868(1868-04-14)Гамбург, Німеччина
Смерть 27 лютого 1940(1940-02-27) (71 рік)Берлін, Німеччина
Поховання Wilmersdorf Cemeteryd
Громадянство
(підданство)
Flag of Germany (1935–1945).svg Німеччина[1]
Навчання Національна вища школа красних мистецтв
·Ferdinand Brüttd
Діяльність художник-плакатист, архітектор, друкар, художник, проектувальник, графічний дизайнер, викладач університету
Праця в містах Мюнхен, Дюсельдорф, Берлін
Архітектурний стиль Модерн
Найважливіші споруди Eduard-Müller-Krematoriumd, Haus Wiegandd, Mannesmann-Hausd і AEG’s Turbine factoryd
Науковий ступінь докторський ступінь[d][2]
Членство Deutscher Werkbundd
Заклад Франциск
Учні Людвіг Міс ван дер Рое
Ідентифікатори і посилання
Structurae 1000814
база даних Музею Орсе 2725
Петер Беренс у Вікісховищі?

Петер Беренс (нім. Peter Behrens; 14 квітня 1868, Гамбург27 лютого 1940, Берлін) — один із засновників сучасної промислової архітектури та дизайну, представник дюссельдорфської художньої школи.

Петер Беренс відомий, перш за все, як архітектор. Разом з тим він зміг знайти свій шлях до успіху і як художник, графік, ілюстратор книг, розробник шрифтів, що зробило його одним з найвідоміших представників стилю Модерн (у Німеччині — югендстиль).

Будинок Беренса

Біографія[ред. | ред. код]

Після навчання в Карлсруе та Дюссельдорфі, Беренс в 1891 — 1899 рр. влаштувався в Мюнхені, де увійшов до лав Сецесіону. Його твори тих років тяжіють до югендстилю, при цьому композиційно зберігаючи геометричну чіткість. 1901 року спроектував власний будинок у Дармштадтській художній колонії, разом зі всіма меблями та аксесуарами.

1903 року став директором Художньо-промислової школи в Дюссельдорфі та займав цю посаду до 1907 року.

З 1907 року він — художній консультант фірми AEG у Берліні. Саме тоді він показав себе як творець промислового дизайну та промислової архітектури. З його майстерні в Берліні вийшли Міс ван дер Рое і Вальтер Гропіус.

Засновник промислового дизайну[ред. | ред. код]

AEG

1907 року Беренс погодився стати радником концерну «AEG» і вперше в історії провів його повний «ребрендинг», спроектувавши в єдиному стилі не лише заводські та офісні будівлі, а й місця роздрібного продажу, офісні меблі, рекламні щити, продукцію (фени, вентилятори, упаковку тощо). Стояв біля витоків Німецького Веркбунда, відстоюючи принципи функціоналізму, а також використання сучасних матеріалів — скла і сталі.

У його майстерні робили перші кроки такі архітектори-модерністи, як Ле Корбюзьє, Вальтер Гропіус, Міс ван дер Рое.

Будівля німецького посольства в Петербурзі[ред. | ред. код]

Сучасний вигляд будівлі колишнього німецького посольства в Петербурзі
Початковий (авторський) вигляд німецького посольства в Петербурзі

У 1911-12 рр. Беренс спроектував один з ключових пам'ятників європейського неокласицизму — будівлю посольства Німеччини на Ісаакіївській площі в Петербурзі.

Спрощені, позбавлені класичного декору колони, здавалося, проголошували брутальну міць Німецької імперії. Особливо чітко ця ідея знайшла відбиток у скульптурній групі Диоскурів і двох коней, якої нині не вистачає для цілісності художнього задуму автора. Її скинув шовіністично настроєний натовп після початку Першої світової війни.

Німецьке посольство в Петербурзі — прототип тієї архітектури, яка набула розвитку за тоталітарних режимів у СРСР і Німеччині в 30-х роках XX століття.

Інші роботи[ред. | ред. код]

Будівля «AEG» в берлінському районі Веддинг

Впродовж наступних десятиліть Беренс проектував переважно заводські та фабричні будівлі (в Берліні, 1909-12; Ризі, 1912-14 (Два корпуси заводу «Уніон» — нині ВЕФ, спільно з Ф. Шеффелем та Ф. Зейберліхом); Обергаузені, 1921-25; Хехсті, 1925-26; Лінці, 1932-36). В 1922-36 рр. очолював Школу архітектури при Віденській академії мистецтв. Попри граничний лаконізм декору, пізні споруди Беренса цілком вписуються в русло німецької традиції з властивою їй значною ваговитістю та масивною суворістю.

Примітки[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]

  • Кириков Б. М., Штиглиц М. С. Петербург немецких архитекторов. СПб.: «Чистый лист», 2002. ISBN 5-901528-04-2
  • Scheurer, Ralf. Das Gebäude der Deutschen Botschaft in St.Petersburg von Peter Behrens. In «St.Petersburg-Leningrad».Universität Karlsruhe (TH), Institut für Baugeschichte. Karlsruhe.2000
  • "Deutsche Botschaft 1911 — 1912 Peter Behrens", «DU». Die Zeitschrift der Kultur. Heft Nr.12, Dezember 1998
  • Крастиньш Я. А. Стиль модерн в архитектуре Риги. Москва, Стройиздат, 1988.

Посилання[ред. | ред. код]

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Петер Беренс