Петер Надаш

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Петер Надаш
угор. Nádas Péter
Péter Nádas Leipziger Buchmesse 2012.jpg
Народження 14 жовтня 1942(1942-10-14) (75 років)
  Будапешт
Громадянство Угорщина
Мова творів угорська
Рід діяльності прозаїк, драматург
Жанр роман, новела, есе
Magnum opus: Біблія (1967)
Нагороди та премії
Премія Франца Кафки
Q: Висловлювання у Вікіцитатах
CMNS: Петер Надаш на Вікісховищі

Петер Надаш (угор. Nádas Péter; *14 жовтня 1942, Будапешт) — угорський прозаїк, драматург, есеїст, журналіст.

Біографія[ред.ред. код]

Народився в сім'ї Ласло Надаша і Клари Таубер. Вивчав хімію в технікумі. Працював фотографом і фотожурналістом. Закінчив дворічну школу журналістики Угорського державного союзу журналістів. У 1965-1967 відвідував філософське відділення Вечірнього університету марксизму-ленінізму, але державний іспит не складав.

1961-1963 працював в жіночому журналі «Nők Lapja», в 1965-1969 — в газеті «Pest Megyei Hírlap», потім — вільний журналіст. У 1974 отримав стипендію Університету Гумбольдта. У 1980-1981 був лектором драматичного театру в Дьйорі.

У 1984 перебрався з Будапешта в невелике село Гомбошсег на заході Угорщини. У 1990 одружився на Магді Шаламон, з якою жив у цивільному шлюбі з 1962. 1993 пережив інфаркт і численні операції.

Творчість[ред.ред. код]

Твори об'єднані темою пошуків власного «я», втрати та здобутки пам'яті, клінічної смерті (що грунтується на особистому досвіді письменника). В даний час в Угорщині випущено 12-томне зібрання творів Надаша.

У ранніх творах (збірники повістей і новел «Біблія», 1967 і «Пошуки ключів», 1969) Надаш переважно зображує 1950-і роки через сприйняття дитини і прагне «вловити ірраціональну природу відносин особистості і історії, беззахисної людини і влади в тоталітарному суспільстві» .

2005 Надаш опублікував новий тритомний роман про Угорщину XX століття «Паралельні історії», над яким працював 18 років (складається з трьох томів: «Тиха провінція», «В глибинах ночі», «Подих свободи»).

Письменник нагороджений національним орденом «За заслуги» (2007). Він відзначений національними і міжнародними преміями, серед яких — Премія Мілана Фюшта (1978), Європейська літературна премія (1991), Премія імені Кошута (1992), Лейпцизька книжкова премія за внесок у європейське взаєморозуміння (1995), Премія Віленіци (1998), Премія Франца Кафки (2003), премія Шандора Мараї (2006). Член Берлінської академії мистецтв (2006). У 2011, 2012 і 2013 був номінований на Нобелівську премію.

Твори[ред.ред. код]

  • A biblia, 1967 («Біблія», повість)
  • Egy családregény vége, 1977 («Кінець сімейного роману»)
  • Takarítás, 1977 («Прибирання», драма)
  • Találkozás, 1979 («Побачення», п'єса)
  • Szerelem, 1979 («Любов», роман)
  • Emlékiratok könyve, 1986 («Книга спогадів», роман, 1998)
  • Saját halál, 2004 («Своя смерть», повість, екранізована Петером Форгач, 2007)
  • Párhuzamos történetek, 2005 («Паралельні життєписи», роман у новелах, 2012])
  • Szirénének, 2010 («Спів сирен», п'єса)

Джерела[ред.ред. код]

  • Baranyai Gy., Pécsi G. Nádas Péter bibliográfia, 1961—1994. Pécs: Jelenkor; Zalaegerszeg: Deák Ferenc Megyei Könyvtár, 1994
  • Balassa P. Nádas Péter. Pozsony: Kalligram, 1997.
  • Hofmann M. Peter Nadas// Idem. Behind the lines: pieces on writing and pictures. London; New York: Faber and Faber, 2001, p. 297—302
  • Mihancsik Zs. Nincs mennyezet, nincs födém: beszélgetés Nádas Péterrel. Pécs: Jelenkor Kiadó, 2006
  • Дубин Б. У дверей времени: Rondo all'Ungarese// Он же. На полях письма: Заметки о стратегиях мысли и слова в XX веке. М.: Emergency Exit, 2005, с.233-235.
  • Гусев Ю. П., Середа В. Т. Венгерская литература // История литератур Восточной Европы после второй мировой войны. В 2 т. Т. 2. 1970—1980-е гг. М.: Индрик, 2001. С. 519—521

Посилання[ред.ред. код]