Петлюра Ольга Опанасівна

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ольга Опанасівна Петлюра
Ольга Опанасівна Петлюра

Час на посаді:
1919 — 1921
ПопередникВинниченко Розалія Яківна
НаступникКравчук Антоніна Михайлівна

Народилася23 грудня 1885(1885-12-23)
с. Мала Дівиця, Прилуцький повіт, Полтавська губернія, Російська імперія
Померла23 листопада 1959(1959-11-23) (73 роки)
Париж, Франція
ГромадянствоFlag of the Ukranian State.svg УНРФранція Франція
ПідданствоFlag of Russia.svg Російська імперія
Національністьукраїнка

ЧоловікПетлюра Симон Васильович
ДітиПетлюра Леся Симонівна

О́льга Опана́сівна Петлю́ра (до заміжжя — Бі́льська; 23 грудня 1885(18851223), с. Мала Дівиця, Прилуцький повіт, Полтавська губернія, нині Прилуцький район, Чернігівська область, Україна — 23 листопада 1959, Париж, Франція) — український педагог, активістка політичної еміграції УНР в Парижі.

Мати української поетеси-емігрантки Лесі Петлюри, дружина голови Директорії Української Народної Республіки Симона Петлюри1910).

Життєпис[ред. | ред. код]

Народилася 23 грудня 1885 в селі Мала Дівиця, нині смт Прилуцького району на Чернігівщині в сім'ї учителя Опанаса Більського. Вона рано осиротіла і її виховували в будинку бабусі в Прилуках. Тут вона з відзнакою закінчила гімназію і стала вчителькою молодших класів. Через деякий час Ольга приїхала до Києва для продовження навчання на Вищих жіночих курсах, але в силу матеріальних труднощів була змушена влаштуватися на роботу в приватну гімназію Жеребецький.

У 1908, перебуваючи в гостях у своїх далеких родичів у Києві, познайомилася з Симоном Петлюрою. У 1910 році вийшла за нього заміж. Обвінчавшись, подружжя переїхало спершу до Петербургу, а потім - до Москви, де Петлюра захопився редагуванням організованого українською громадою журналу «Українське Життя». Подружжя брало активну участь у житті української діаспори в Москві: влаштовували концерти, літературні вечори.

У 1911 в них народилася донька Леся. Вихованню доньки приділяли особливу увагу. Вони розмовляли українською мовою, читали українські книги, прищеплювала українські традиції. У дитинстві Леся носила переважно традиційний український одяг.

Київський період[ред. | ред. код]

У 1917 незабаром після Лютневої революції сім'я Симона Петлюри знову перебралася до Києва. Віддаючи належне положенню свого чоловіка, вона намагалася не тільки підтримувати його, але і брати участь у суспільному житті Української Народної Республіки.

У січні 1918, незадовго до заняття Києва більшовиками, керівництво УНР покинуло столицю. Щоб не обтяжувати чоловіка, Ольга з семирічною дочкою залишилася в Києві. Впродовж півтора років вони жили під чужим прізвищем, часто міняючи місце проживання, ночуючи у друзів і рятуючись від переслідувань. У 1919 друзі Петлюри допомогли його сім'ї переїхати з Києва в Прагу.

Еміграція[ред. | ред. код]

У 1924 родина Петлюри останній раз змінила місце проживання, влаштувавшись у Парижі. Щоб забезпечити гідне проживання сім'ї, Ольга Опанасівна заробляла вишиванням. Частина грошей ішла на навчання доньки, яка вчилася з приватними викладачами.

25 травня 1926 Симон Петлюра був убитий агентом ГПУ Самуїлом Шварцбардом. Це сильно відбилося на здоров'ї Ольги Опанасівни: вона тяжко захворіла, почала втрачати слух. На довершення до цього її донька захворіла на сухоти. Донька продовжувала жити з цією хворобою до 1941 року, після чого померла у віці неповних 30 років. Згодом її останки були перенесені на кладовище Монпарнас і поховані по сусідству з могилою батька Симона Петлюри.

Ольга Петлюра померла 23 листопада 1959. Похована у сімейній могилі на кладовищі Монпарнас поруч з чоловіком та донькою.

Література[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]