Петляков Володимир Михайлович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Петляков Володимир Михайлович
Petlyakov College.jpg
Народився 15 (27) червня 1891
Ростов-на-Дону, Ростовський округ, Область Війська Донського, Російська імперія
Помер 12 січня 1942(1942-01-12)[1] (50 років)
Казань, Татарська АРСР, РРФСР, СРСР[1]
Поховання
Країна Flag of Russia.svg Російська імперія
Flag of the Soviet Union (1924–1955).svg СРСР
Діяльність авіакосмічний інженер, інженер, льотчик
Alma mater Московський державний технічний університет імені Баумана
Заклад Petlyakovd
Нагороди
орден Леніна орден Червоної Зірки
Сталінська премія

Володи́мир Миха́йлович Петляко́в (27 червня 189112 січня 1942) — радянський авіаконструктор. Жертва сталінського терору

Біографія[ред. | ред. код]

Володимир Михайлович Петляков народився в селі Самбек (Область Війська Донського) в сім'ї чиновника. Після закінчення в Таганрозі восьмикласного технічного училища в 1911 році, зібрав 25 карбованців, поїхав у Москву вступати в Імператорське вище технічне училище. Він вступив на механічний факультет, але через матеріальні труднощі був вимушений перервати навчання. Після революції він зміг продовжити навчання і одночасно працювати лаборантом в аеродинамічній лабораторії при авіаційному розрахунково-випробувальному бюро.

У складі конструкторської групи А. М. Туполєва брав участь у розробках глісерів і аеросаней, а згодом і літаків КБ Туполєва. У 19251936 рр. Петляков очолював у КБ групу крила, що займалася проектуванням крил для літаків Туполєва. Досвід, здобутий в КБ Туполєва, дозволив Петлякову розробити літак ТБ-7 (АНТ-42) — Пе-8.

1937 року Петлякова було заарештовано за організацію «Російсько-фашистської партії», але, як і багато інших заарештованих авіаційних спеціалістів, він перебував в ув'язненні у спеціальному закритому КБ у Москві (ЦКБ-29). У цей час йому було дано завдання спроектувати висотний винищувач. Такий винищувач було спроектовано, та досвід радянсько-фінської війни показав, що в подібних винищувачах немає необхідності. Тоді Петлякову було доручено проектування пікіруючого бомбардувальника і він у найкоротші строки впорався із завданням. Л. П. Берія, який курирував у той час закриті КБ, обіцяв, що за успішне виконання завдань авіаконструкторів буде звільнено. І Петлякова було звільнено у 1940 році за успішну розробку нової машини. В 1941 році його було удостоєно Сталінської премії I ступеня.

Виробництво літаків, що дістали назву Пе-2, було налагоджено на Казанському авіаційному заводі. З початком німецько-радянської війни, багато робітників і інженерів було призвано на фронт, що негативно позначилося на якості виробництва літаків. На їх місце ставали підлітки та жінки і навіть було надіслано 100 робітників-узбеків, яких не взяли на фронт через незнання російської мови. У зв'язку з цим Петляков неодноразово звертався до вищого керівництва СРСР, в тому числі і особисто до Сталіна з проханням повернути з фронту всіх спеціалістів та робітників.

12 січня 1942 р. Петляков і його заступник вилетіли до Москви на двох нових літаках Пе-2 для зустрічі з вищим керівництвом країни з приводу повернення авіаційних фахівців з фронту. Політ проходив на малій висоті вздовж лінії залізниці Казань - Москва. Після того як, літаки пролетіли Сергач і міст через річку П'яну, літак у якому перебував Петляков, упав у полі біля села Мамешево і розбився. Весь екіпаж і Петляков загинули. Поховано В. М. Петлякова на Арському кладовищі в Казані.

Версії аварії[ред. | ред. код]

  • Погані погодні умови. Відкидається очевидцями падіння літака: за їхніми словами погода була морозна і ясна.
  • Пожежа. Відкидається медекспертами: за їхніми даними окису вуглецю в організмі загиблих не виявлено.
  • Відмова двигуна. З причини загоряння. Це найімовірніша версія, що літак перед падінням розвернуло вліво. Складність пілотування Пе-2 на малих швидкостях загальновідома і зумовлена застосуванням «швидкісного» профілю крила, бо спочатку це був висотний перехоплювач.
  • Обстріл зенітників, які захищали міст через П'яну. Версія підтвердження не знайшла.

Відомі моделі літаків[ред. | ред. код]

Нагороди[ред. | ред. код]

Пам'ять[ред. | ред. код]

Пам'ятник Петлякова перед авіаколеджем, Таганрог

Література[ред. | ред. код]

Фільми[ред. | ред. код]

  • «Вогняне піке» (документальний фільм) 2006 рік.
  • Пе-2 у фільмі "Хроніка пікіруючого бомбардувальника".

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б Петляков Владимир Михайлович // Большая советская энциклопедия: [в 30 т.] / под ред. А. М. Прохорова — 3-е изд. — Москва: Советская энциклопедия, 1969.

Посилання[ред. | ред. код]