Пєтніков Григорій Миколайович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Пєтніков Григорій Миколайович
Петников Григорий Николаевич
Grigory Petnikov.jpg
Народився 6 лютого 1894(1894-02-06)
Харків
Помер 10 травня 1971(1971-05-10) (77 років)
Старий Крим
Громадянство Росія Росія->СРСР СРСР
Діяльність поет, перекладач
Alma mater ХНУ
Володіє мовами російська
Напрямок футуризм
Нагороди
Орден «Знак Пошани»

Пєтніков Григорій Миколайович (6 лютого 1894, Харків — 10 травня 1971, Старий Крим) — російський[1][2] поет-футурист, перекладач, видавець. Член СП СРСР з 1955 рку[3]. Свої твори писав російською мовою.

Вважав себе Головою земної кулі.

Життипис[ред. | ред. код]

Григорій Пєтніков народився 6 лютого 1894 року в Харкові в родині українського дворянина, колезького секретаря Миколи Йосиповича Пєтнікова і дочки полкового лікаря, яка походила з сім'ї відомих польських революціонерів Краєвських, учасників повстання 1863-64 рр.. Дід поета, Йосип Якимович Пєтников, походив з міщан, був колезьким асесором, ветеринарним лікарем Харківської земської стайні. В 1905-13 роках Григорій навчався в 3-й харківській гімназії, в п'ятому класі випускав рукописний журнал «Народи і країни», тоді ж подружився з Божидаром (Гордєєвим). У 1913 році, після знайомства з Миколою Асєєвим, захопився поезією і приєднався до футуристичного табору. У тому ж 1913 році разом з Божидаром вступив на історико-філологічний факультет Московського університету і одночасно відвідував лекції в Народному університеті ім. А. Шанявського. Але незабаром через хворобу повернувся до Харкова, де провів більшу частину навчального року. У 1914 році спільно з Божидаром і Асєєвим заснував в Харкові видавництво «Лірень». Після трагічної смерті Божидара в 1914 році перервав навчання в Москві, став його духівником і видавцем. У цьому ж році вступив на юридичний факультет Харківського університету, який закінчив в 1918 р.. У 1919-1922 рр. навчався на літературному відділенні Академії теоретичних знань. Був практично одноосібним керівником «Ліреня», який проіснував до 1922 р, випустив близько двох десятків книг (своїх, Миколи Асєєва, Божидара, Велимира Хлєбникова і ін.). У 1918— 19 роках був головою Всеукраїнської літературного комітету при Наркомосі. Друкуватися почав 1915. Автор збірок віршів російською мовою про події громадянської війни у Росії 1917 року та соціалістичне будівництво у СРСР. Серед найвизначніших збірок віршів Пєтнікова: "Парость сонця" (1918), "Нічні блискавки" (1928), "Молодість світу" (1934), "Заповітна книга" (1961), "Вранішнє світло" (1967). Відомий як перекладач з української на російську, зокрема переклав чимало творів Тараса Шевченка, Марка Вовчка, Івана Франка, українських народних казок на російську.

Дружина - Віра Михайлівна Синякова, дочка харківського купця з охтирських міщан Михайла Івановича Синякова, одна з п'яти відомих в мистецтві сестер Синякових.

Місце народження[ред. | ред. код]

В радянських та російських джерелах місцем народження Пєтнікова вказано Санкт-Петербург.[2] Але харківський краєзнавець, дослідник історії Слобідської України Андрій Парамонов довів, що місцем народження Пєтнікова насправді є Харків. Такий висновок зроблений ним на основі виявленого у фондах Державного архіву Харківської області свідоцтва про несудимість батька поета Миколи Йосиповича Пєтнікова, який мешкав за адресою: вул. Старо-Московська, № 54, де вказано склад його родини, вік дітей та місце їх народження.[4]

Див. також[ред. | ред. код]

Переклади українською[ред. | ред. код]

В українській періодиці вірші Григорія Пєтнікова українською публікувались у перекладах Майка Йогансена (переклав вірш «Український ярмарок», оповідання «Місто» тощо), Володимира Сосюри (переклав вірш «Шляхи, які ми вибіраєм»), Павла Тичини (переклав вірш «То-ре-та: піонерський табір»), Володимира Свідзинського, Сави Голованівського, Миколи Хвильового та Василя Бобинського. Зокрема Микола Хвильовий під псевдонімом С. Кароль опублікував свій переклад з Григорія Пєтнікова у харківському місячнику «Червоний шлях».[5]

Переклади у періодиці
  • Григорій Пєтніков. Місто: Оповідання / Пер. з рос. Майк Йогансен // Вікна, 1931, № 3 — с.24
  • Григорій Пєтніков. Партизанська-уральська; «Говорить громенко до бурхайла-діда…»: [Вірші]. Пер. з рос. Майк Йогансен // Червоний шлях, 1933, № 6 — с.61
  • Григорій Пєтніков. Лижна. Поезія. Переклад з роійської: Майк Йогансен // Червоний шлях. — Харків : Державна друкарня, 1935. — № 2. — 128 стор.: с. 68-69
  • Григорій Пєтніков. Революція. Переклад з роійської: Майк Йогансен. // Літературний журнал. Книга 1 : Серпень. Київ: Державне літературне видавництво, 1936. 150 стор.: с. 50[6]
  • Григорій Пєтніков. Донбас у ночі. Поезія. Переклад з роійської: ?. // Літературний журнал. Книга 7 : Серпень. — Київ: Державне літературне видавництво, 1937. — 126 стор.: с. 48[6]
Окермі видання
  • Григорій Пєтніков. Поезії [в укpаїнському пеpекладі]. Переклад з російської: О. Жихаpенко [О. І. Жихаpьов], В. І. Алешко, М. В. Доленго, Д. Ю. Загул. Xарків: Цех каменяpів; Дpукарня Синів М. Зільбеpбеpг, 1920. 17 стор.[7]
  • Григорій Пєтніков. Вибрані поезії. Переклад з російської: Майк Йогансен, Володимир Свідзинський та інші. Xарків: ЛіМ. 1934. 147 стор.
  • Ґріґорій Пєтніков. Вибрані вірші.[8] // Володимир Свідзинський. Твори у 2 т. : Том 2, Переклади, Статті. Листи. -. Ред. Г. Грабович . — Київ: Критика, 2004. 509 стор. — (Відкритий архів). ISBN 966-7679-51-9 (серія). ISBN 966-7679-53-5 (2 том)

Джерела[ред. | ред. код]

  1. Петников Григорій Миколайович - Шевченківський словник. У двох томах. — К., 1978. — Т. 2. — С. 90-111
  2. а б Петников Григорій Миколайович - Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1977. — Т. 1 : А — Борона. — 542, [2] с., [38] арк. іл. : іл., табл., портр., карти.
  3. Письменники радянської України. 1917–1987: Біобібліографічний довідник. — Київ, 1988. — С.468.
  4. Побожій С.І. Поет Григорій Петніков у Путивлі // Путивльський краєзнавчий збірник / Державний історико-культурний заповідник у м. Путивлі. – Суми : Університетська книга, 2009. – Вип. 5. - С. 258–267.
  5. Коломієць Л. В. Поетичний переклад на сторінках української періодики 1920-30-х років // Мова і культура. (Науковий журнал). Київ: Видавничий дім Дмитра Бураго, 2011. Вип. 14. Т. IV (150). 496 стор: стор. 368—379
  6. а б Літературний журнал: літературно-художній і критичний місячник (1936—1941). Бібліографічний покажчик змісту // Укладач: Олейник С. В., Стрихар І. Я. Івано-Франківськ: Наукова бібліотека ПНУ, 2015. 36 с.
  7. Друкований зведений каталог україномовної книги державних бібліотек та музеїв України, 1798—1923. Вип. 5. 1920—1923. Національна парламентська бібліотека України; уклад. І. О. Негрейчук; наук. ред. В. О. Кононенко. Київ. 2015. (Національна бібліографія України)
  8. Чусова; Наче на ловах за сонцем; Березень; Романтика дитинства; Уральська балада; Військова школа пілотів; Горизонт 640