Пєтніков Григорій Миколайович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Пєтніков Григорій Миколайович
Петников Григорий Николаевич
Grigory Petnikov.jpg
Народився 6 лютого 1894(1894-02-06)
Харків
Помер 10 травня 1971(1971-05-10) (77 років)
Старий Крим
Громадянство Росія Росія->СРСР СРСР
Діяльність поет, перекладач
Alma mater ХНУ імені В. Н. Каразіна
Володіє мовами російська
Заклад ХНУ імені В. Н. Каразіна
Напрямок футуризм
Нагороди
орден «Знак Пошани»

Пєтніков Григорій Миколайович (6 лютого 1894, Харків — 10 травня 1971, Старий Крим) — російський[1][2] поет-футурист, перекладач, видавець. Член СП СРСР з 1955 року[3]. Свої твори писав російською мовою.

Вважав себе Головою земної кулі.

Життипис[ред. | ред. код]

Григорій Пєтніков народився 6 лютого 1894 року в Харкові в родині українського дворянина, колезького секретаря Миколи Йосиповича Пєтнікова і дочки полкового лікаря, яка походила з сім'ї відомих польських революціонерів Краєвських, учасників повстання 1863-64 рр.. Дід поета, Йосип Якимович Пєтников, походив з міщан, був колезьким асесором, ветеринарним лікарем Харківської земської стайні. В 1905-13 роках Григорій навчався в 3-й харківській гімназії, в п'ятому класі випускав рукописний журнал «Народи і країни», тоді ж подружився з Божидаром (Гордєєвим). У 1913 році, після знайомства з Миколою Асєєвим, захопився поезією і приєднався до футуристичного табору. У тому ж 1913 році разом з Божидаром вступив на історико-філологічний факультет Московського університету і одночасно відвідував лекції в Народному університеті ім. А. Шанявського. Але незабаром через хворобу повернувся до Харкова, де провів більшу частину навчального року. У 1914 році спільно з Божидаром і Асєєвим заснував в Харкові видавництво «Лірень». Після трагічної смерті Божидара в 1914 році перервав навчання в Москві, став його духівником і видавцем. У цьому ж році вступив на юридичний факультет Харківського університету, який закінчив в 1918 р.. У 1919-1922 рр. навчався на літературному відділенні Академії теоретичних знань. Був практично одноосібним керівником «Ліреня», який проіснував до 1922 р, випустив близько двох десятків книг (своїх, Миколи Асєєва, Божидара, Велимира Хлєбникова і ін.). У 1918— 19 роках був головою Всеукраїнської літературного комітету при Наркомосі. Друкуватися почав 1915. Автор збірок віршів російською мовою про події громадянської війни у Росії 1917 року та соціалістичне будівництво у СРСР. Серед найвизначніших збірок віршів Пєтнікова: "Парость сонця" (1918), "Нічні блискавки" (1928), "Молодість світу" (1934), "Заповітна книга" (1961), "Вранішнє світло" (1967). Відомий як перекладач з української на російську, зокрема переклав чимало творів Тараса Шевченка, Марка Вовчка, Івана Франка, українських народних казок на російську.

Дружина - Віра Михайлівна Синякова, дочка харківського купця з охтирських міщан Михайла Івановича Синякова, одна з п'яти відомих в мистецтві сестер Синякових.

Місце народження[ред. | ред. код]

В радянських та російських джерелах місцем народження Пєтнікова вказано Санкт-Петербург.[2] Але харківський краєзнавець, дослідник історії Слобідської України Андрій Парамонов довів, що місцем народження Пєтнікова насправді є Харків. Такий висновок зроблений ним на основі виявленого у фондах Державного архіву Харківської області свідоцтва про несудимість батька поета Миколи Йосиповича Пєтнікова, який мешкав за адресою: вул. Старо-Московська, № 54, де вказано склад його родини, вік дітей та місце їх народження.[4]

Див. також[ред. | ред. код]

Переклади українською[ред. | ред. код]

В українській періодиці вірші Григорія Пєтнікова українською публікувались у перекладах Майка Йогансена (переклав вірш «Український ярмарок», оповідання «Місто» тощо), Володимира Сосюри (переклав вірш «Шляхи, які ми вибіраєм»), Павла Тичини (переклав вірш «То-ре-та: піонерський табір»), Володимира Свідзинського, Сави Голованівського, Миколи Хвильового та Василя Бобинського. Зокрема Микола Хвильовий під псевдонімом С. Кароль опублікував свій переклад з Григорія Пєтнікова у харківському місячнику «Червоний шлях».[5]

Переклади у періодиці
  • Григорій Пєтніков. Місто: Оповідання / Пер. з рос. Майк Йогансен // Вікна, 1931, № 3 — с.24
  • Григорій Пєтніков. Партизанська-уральська; «Говорить громенко до бурхайла-діда…»: [Вірші]. Пер. з рос. Майк Йогансен // Червоний шлях, 1933, № 6 — с.61
  • Григорій Пєтніков. Лижна. Поезія. Переклад з роійської: Майк Йогансен // Червоний шлях. — Харків : Державна друкарня, 1935. — № 2. — 128 стор.: с. 68-69
  • Григорій Пєтніков. Революція. Переклад з роійської: Майк Йогансен. // Літературний журнал. Книга 1 : Серпень. Київ: Державне літературне видавництво, 1936. 150 стор.: с. 50[6]
  • Григорій Пєтніков. Донбас у ночі. Поезія. Переклад з роійської: ?. // Літературний журнал. Книга 7 : Серпень. — Київ: Державне літературне видавництво, 1937. — 126 стор.: с. 48[6]
Окермі видання
  • Григорій Пєтніков. Поезії [в укpаїнському пеpекладі]. Переклад з російської: О. Жихаpенко [О. І. Жихаpьов], В. І. Алешко, М. В. Доленго, Д. Ю. Загул. Xарків: Цех каменяpів; Дpукарня Синів М. Зільбеpбеpг, 1920. 17 стор.[7]
  • Григорій Пєтніков. Вибрані поезії. Переклад з російської: Майк Йогансен, Володимир Свідзинський та інші. Xарків: ЛіМ. 1934. 147 стор.
  • Ґріґорій Пєтніков. Вибрані вірші.[8] // Володимир Свідзинський. Твори у 2 т. : Том 2, Переклади, Статті. Листи. -. Ред. Г. Грабович . — Київ: Критика, 2004. 509 стор. — (Відкритий архів). ISBN 966-7679-51-9 (серія). ISBN 966-7679-53-5 (2 том)

Джерела[ред. | ред. код]

  1. Петников Григорій Миколайович - Шевченківський словник. У двох томах. — К., 1978. — Т. 2. — С. 90-111
  2. а б Петников Григорій Миколайович - Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1977. — Т. 1 : А — Борона. — 542, [2] с., [38] арк. іл. : іл., табл., портр., карти.
  3. Письменники радянської України. 1917–1987: Біобібліографічний довідник. — Київ, 1988. — С.468.
  4. Побожій С.І. Поет Григорій Петніков у Путивлі // Путивльський краєзнавчий збірник / Державний історико-культурний заповідник у м. Путивлі. – Суми : Університетська книга, 2009. – Вип. 5. - С. 258–267.
  5. Коломієць Л. В. Поетичний переклад на сторінках української періодики 1920-30-х років // Мова і культура. (Науковий журнал). Київ: Видавничий дім Дмитра Бураго, 2011. Вип. 14. Т. IV (150). 496 стор: стор. 368—379
  6. а б Літературний журнал: літературно-художній і критичний місячник (1936—1941). Бібліографічний покажчик змісту // Укладач: Олейник С. В., Стрихар І. Я. Івано-Франківськ: Наукова бібліотека ПНУ, 2015. 36 с.
  7. Друкований зведений каталог україномовної книги державних бібліотек та музеїв України, 1798—1923. Вип. 5. 1920—1923. Національна парламентська бібліотека України; уклад. І. О. Негрейчук; наук. ред. В. О. Кононенко. Київ. 2015. (Національна бібліографія України)
  8. Чусова; Наче на ловах за сонцем; Березень; Романтика дитинства; Уральська балада; Військова школа пілотів; Горизонт 640