Петраков Олександр Васильович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Петраков.
Ф
Олександр Петраков
Особисті дані
Повне ім'я Петраков Олександр
Васильович
Народження 6 серпня 1957(1957-08-06) (66 років)
  Київ, УРСР, СРСР
Громадянство СРСР СРСР
Україна Україна
Позиція Центральний захисник
Юнацькі клуби
1975 СРСР «Динамо» (Київ)
Професіональні клуби*
Роки Клуб І (г)
1976—1978 СРСР «Локомотив» (Вінниця) 69 (2)
1978—1979 СРСР СКА (Київ) 13 (0)
1979—1980 СРСР «Дніпро» (Черкаси) 41 (0)
1981—1982 СРСР «Авангард» (Рівне) 90 (2)
1983—1984 СРСР «Колос» (Нікополь) 46 (0)
Тренерська діяльність**
Роки Команда Посада
1993—1994 Україна «Торпедо» (Запоріжжя) тренер
1996—1998 Україна ЦСКА-2 (Київ) тренер
1998—1999 Україна ЦСКА-2 (Київ)
2000—2001 Україна «Спартак» (Суми)
2001 Україна «Вінниця»
2001—2005 Україна «Динамо» (Київ) тренер
2006—2010 Україна РВУФК (Київ) тренер
2011—2012 Україна Україна (U-17)
2012—2013 Україна Україна (U-18)
2013—2014 Україна Україна (U-19)
2014—2015 Україна Україна (U-20)
2015—2016 Україна Україна (U-17)
2016—2017 Україна Україна (U-18)
2017—2018 Україна Україна (U-19)
2018—2019 Україна Україна (U-20)
2019—2020 Україна Україна (U-17)
2021 Україна Україна (U-18)
2021 Україна Україна в.о.
2021—2022 Україна Україна
2023— Вірменія Вірменія
Звання, нагороди
Звання
Заслужений тренер України
Заслужений тренер України
Нагороди
Заслужений працівник фізичної культури і спорту України
Заслужений працівник фізичної культури і спорту України

* Ігри та голи за професіональні клуби
враховуються лише в національному чемпіонаті.

** Тільки на посаді головного тренера.

Дані оновлено 12 січня 2023.

Олекса́ндр Васи́льович Петрако́в (6 серпня 1957, Київ, УРСР) — український футболіст і тренер (має «PRO»-диплом УЄФА[1]). Заслужений тренер України, заслужений працівник фізкультури й спорту України, один із провідних українських футбольних фахівців у дитячо-юнацькому футболі. Як тренер 2019 року став молодіжним чемпіоном світу (до 20 років) — це найбільше досягнення в історії українського національного футболу. З 17 листопада 2021 року по 31 грудня 2022 року — головний тренер національної збірної України. З 14 січня 2023 року — головний тренер збірної Вірменії.

Життєпис[ред. | ред. код]

Клубна кар'єра[ред. | ред. код]

Вихованець київського «Динамо». Протягом кар'єри гравця виступав на позиції захисника у складі низки клубів нижчих ліг, а саме: «Локомотив» (Вінниця), СКА (Київ), «Дніпро» (Черкаси), «Авангард» (Рівне) та «Колос» (Нікополь), де за свою 8-річну кар'єру гравця зіграв понад 250 офіційних матчів (перша ліга СССР — 46 матчів, друга ліга — 213 та кубок — 4 офіційних матчі).

Тренерська кар'єра[ред. | ред. код]

Професіональну тренерську кар'єру розпочав в запорізькому «Торпедо», де входив до тренерського штабу впродовж 1993—1994 років, згодом працював на аналогічній посаді в ЦСКА-2 (Київ). А в 1998 році очолив другу київську армійську команду, яка в той час виступала в першій українській лізі. Згодом тренував учасників другого за рангом дивізіону України, а саме: «Спартак» (Суми) та ФК «Вінниця». Після чого подальша кар'єра Олександра Васильовича була вже пов'язана суто із дитячо-юнацьким футболом, спочатку він працював тренером в ДЮСШ «Динамо» (Київ), а вже потім в РВУФК (Київ). З 2010 року працює головним тренером різних юнацьких збірних України, де за підсумками різних років вже встиг здобути для українського футболу різноманітних міжнародних успіхів.

У 2019 році став чемпіоном світу зі збірною України до 20 років

18 серпня 2021 року призначений в.о. головного тренера національної збірної України[2][3]. 17 листопада 2021 року призначений головним тренером національної збірної України. Петраков попросив знизити йому зарплатню, і на посаді головного тренера отримував у 7-8 разів менше за Шевченка, заявивши, що йому стільки не треба — «люди не зрозуміють»[4][5]. Під його керівництвом у відборі на чемпіонат світу 2022 Україна завершила груповий етап двома перемогами та трьома нічиїми, в першій грі етапу плей-оф обіграла Шотландію (3:1), але у вирішальному матчі програла збірній Уельсу з рахунком 0:1[6] та не пройшла до фінальної частини ЧС-2022. 31 грудня 2022 року контракт Петракова зі збірною України завершився[7].

14 січня 2023 року став головним тренером збірної Вірменії[8].

Досягнення[ред. | ред. код]

Як гравця[ред. | ред. код]

Як тренера[ред. | ред. код]

Нагороди[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ Всеукраїнське об'єднання тренерів з футболу — Петраков Олександр Васильович. Архів оригіналу за 17 червня 2019. Процитовано 11 червня 2019.
  2. ↑ UA-Футбол (18 серпня 2021). Офіційно. Збірна України отримала нового головного тренера. www.ua-football.com (укр.). Архів оригіналу за 28 серпня 2021. Процитовано 18 серпня 2021.
  3. ↑ Хто став новим тренером збірної України з футболу: офіційна заява. РБК-Украина (рос.). Архів оригіналу за 18 серпня 2021. Процитовано 18 серпня 2021.
  4. ↑ «Не надо мне столько — люди не поймут»: Петраков попросил снизить зарплату и зарабатывает в 7-8 раз меньше Шевченко
  5. ↑ https://football24.ua/ru/chm2022_tag51569/
  6. ↑ Україна програла Уельсу та не пройшла на ЧС-2022 - BBC News Україна. BBC. 5 червня 2022. Архів оригіналу за 30 січня 2023. Процитовано 15 грудня 2023.
  7. ↑ У Олександра Петракова завершився контракт зі збірною України. ua-football.com. 1 січня 2023. Процитовано 15 січня 2023.
  8. ↑ Офіційно: Петраков очолив збірну Вірменії. ua-football.com. 14 січня 2023. Процитовано 15 січня 2023.
  9. ↑ Указ Президента України від 27 червня 2019 року № 470/2019 «Про відзначення державними нагородами України з нагоди Дня Конституції України»

Посилання[ред. | ред. код]

Україна
Україна
1 Кучерук (в) • 2 Бондар • 3 Авраменко • 4 Попов • 5 Миколенко • 6 Чех • 7 Кулаков • 8 Кащук • 9 Хахльов • 10 Деда • 11 Булеца • 12 Лунін (в) • 16 Мусолітін • 17 Січ • 18 Сухар • 19 Янаков • 20 Козиренко • 21 Наумець • Тренер: Олександр Петраков
Україна
Україна
Україна
«Нива» (Вінниця) – Тренери

Щегоцький (1958) · Жилін (1959–1962) · Липський (1962) · Андріасян (1962) · Ліфшиць (1963) · Черкаський (1964) · Жилін (1964–1965) · Макаров (1966) · Карічев (1967) · Богданович (1968) · Кузнецов (1969) · Лерман (1970–1974) · Терлецький (1974) · Аванесов (1975–1977) · Жилін (1977–1979) · Терлецький (1979–1982) · Шидловський (1982) · Школьников (1983–1986) · Шидловський (1987–1988) · Томах (1988–1990) · Грозний (1990–1992) · Петров (1992) · Школьников (1992–1994) · Бобаріко (1994–1995) · Коваль (1995) · Морозов (1995–1996) · Касанов (1996–1997) · Рева (1997) · Іщенко (1997–1998) · Атаманюк (1998) · Гайдаржи (1998) · Яворський (1998) · Гайдаржи (1999–2000) · Рева (2000–2001) · Петраков (2001) · Душков (2001) · Тарасенко (2001) · Рева (2002–2003) · Покора (2003) · Чопик (2003) · Раденко (2003–2004) · Федорчук (2004) · Ігнатенко (2004) · Покора (2004) · Безсонов (2004–2005) · Солов'єнко (2006–2007) · Панчишин (2007–2008) · Солов'єнко (2008) · Рапава (2008) · Блавацький (2009) · Федорчук (2009–2011) · Остапенко (2011–2012) · Шумовицький (2011–2012) · Рева (2016) · Солов'єнко (2016) · Нгаха (2016) · Солов'єнко (2016–2017) · Горілий (2017) · Колчин (2017–2018) · Нгаха (2019) · Шумовицький (2019–2020) · Циткін (2021) · Вишталюк (2021–2022) · Леонов (2022) · Остапенко (2022–)

«Спартак» (Суми) – Тренери

Захаряк (1999) · Єрмак (1999) · Бермудес (1999–2000) · Єрмак (2000) · Петраков (2000) · Козеренко (2000–2001) · Богач (2001) · Довбій (2001) · Пархоменко (2002) · Давиденко (2002) · Бермудес (2003–2004) · Калита (2004–2005) · Страшненко (2005) · Пархоменко (2005) · Душков (2005) · Пархоменко (2005–2006) · Шарій (2006) · Бермудес (2006) · Іваненко (2006) · Страшненко (2006) · Іваненко (2006) ·

Прокопенко (1992) · Павлов & Ткаченко (1992) · Базилевич (1993−1994) · Павлов & Мунтян (1994) · Сабо (1994) · Коньков (1995) · Сабо (1996−1999) · Лобановський (2000−2001) · Буряк (2002−2003) · Блохін (2003−2007) · Михайличенко (2008−2009) · Маркевич (2010) · Калитвинцев (в. о., 2010−2011) · Блохін (2011−2012) · Баль (т. в. о., 2012) · Заваров (в. о., 2012) · Фоменко (2012−2016) · Шевченко (2016−2021) · Петраков (2021−2022) · Ротань (в. о., 2023) · Ребров (2023 − дотепер)
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Петраков_Олександр_Васильович&oldid=41158015