Петраускас Сергій Сігітасович
| Сергій Петраускас | |
|---|---|
![]() | |
| Загальна інформація | |
| Народження | 18 грудня 1977 Ічня, Чернігівська область, Українська РСР, СРСР |
| Смерть | 22 лютого 2021 (43 роки) Авдіївка, Покровський район, Донецька область, Україна (вогнепальне поранення) |
| Поховання | Ічня |
| Псевдо | Ящур |
| Військова служба | |
| Роки служби | 2014—2021 |
| Приналежність | |
| Вид ЗС | |
| Рід військ | |
| Формування | |
| Війни / битви | |
| Нагороди та відзнаки | |
Сергі́й Сігі́тасович Петра́ускас (18 грудня 1977 року, Ічня, Чернігівська область — 22 лютого 2021 року, м. Авдіївка, Донецька область) — старший солдат 72-ї окремої механізованої бригади імені Чорних Запорожців Збройних сил України, учасник російсько-української війни.
Батько — литовець, мати — з Ростова-на-Дону. У 1994 році закінчив середню школу № 1 ім. Степана Васильченка в Ічні. Строкову службу проходив у Національній гвардії, в містах Харків, Чугуїв, Дніпропетровськ, Павлоград. Після завершення служби працював автоелектриком в Ічнянському АТП, згодом — у Києві: 4 роки пожежником та столяром на будові. Був учасником двох Майданів: Помаранчевої революції та Революції гідності, член Всеукраїнського об'єднання «Майдан».
У березні 2014 року мобілізований, служив у 2-му взводі 6-ї роти 2-го батальйону 1-ї окремої танкової бригади. Навчання проходив під Миргородом.
Учасник Антитерористичної операції на сході України та Операції об'єднаних сил на території Луганської та Донецької областей з 2014 року, учасник боїв за Луганський аеропорт, Авдіївку, на Світлодарській дузі. У цій же бригаді, спочатку сапером, пізніше розвідником, служив і молодший брат Олександр, який пішов воювати добровольцем.
Після фронту Сергій служив за контрактом у Ічнянському райвійськкоматі, в жовтні 2020 року уклав контракт із 72-ю окремою бригадою.
Загинув 22 лютого 2021 року поблизу шахти «Бутівка» під час ворожого обстрілу позицій Збройних сил.
Похований 25 лютого, на міському цвинтарі Ічні, поруч з батьком. Залишилися мати, дружина, дві доньки та син.
- Указом Президента України № 149/2021 від 7 квітня 2021 року «за особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України» — нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[1].
- 72-га окрема механізована бригада (Україна)
- Втрати 72-ї окремої механізованої бригади
- Втрати силових структур внаслідок російського вторгнення в Україну (з січня 2021 року)
- ↑ Указ Президента України №149/2021 «Про відзначення державними нагородами України». www.president.gov.ua. Архів оригіналу за 8 квітня 2021. Процитовано 12 квітня 2021.
- ↑ Ічнянська міська рада. ichnya.cg.gov.ua. Процитовано 18 березня 2025.
- Загиблі герої лютого 2021: пам'ятаймо про їхній подвиг [Архівовано 11 квітня 2021 у Wayback Machine.]
- Загиблі на фронті в лютому 2021-го: обличчя й історії 11 героїв [Архівовано 12 січня 2022 у Wayback Machine.]
- Захисники, які загинули в лютому… [Архівовано 11 квітня 2021 у Wayback Machine.]
- Старші солдати (Україна)
- Народились 18 грудня
- Народились 1977
- Уродженці Ічні
- Померли 22 лютого
- Померли 2021
- Померли в Авдіївці
- Військовики 1-ї окремої гвардійської танкової бригади
- Військовики 72-ї окремої механізованої бригади
- Кавалери ордена «За мужність» III ступеня
- Українські воїни, загиблі в російсько-українській війні (з 2014)
- Учасники боїв за Авдіївку

