Петренко-Заневський Олег Васильович
| Петренко-Заневський Олег Васильович | ||||
|---|---|---|---|---|
| Народження |
14 липня 1965[1] (58 років) Вінниця, Українська РСР, СРСР[1] | |||
| Навчання | Республіканська художня школа імені Тараса Шевченка (1983)[1] і Національна академія образотворчого мистецтва і архітектури (1992)[1][2] | |||
| Діяльність | художник, ілюстратор | |||
| Вчитель | Якутович Георгій В'ячеславович[2] | |||
| Член | Національна спілка художників України[1] | |||
| Нагороди |
 | |||
|
| ||||
Петренко-Заневський Олег Васильович (нар. 14 липня 1965, Вінниця) — український художник та ілюстратор дитячої літератури, член Національної спілки художників України, Заслужений діяч мистецтв України (2017)[3].
Біографія[ред. | ред. код]
Народився у Вінниці в родині художників.[4] З дитинства визначив свій творчий шлях.[5] Навчався в Республіканській художній середній школі ім. Т. Г. Шевченка, яку закінчив у 1983 році.[6] Згодом навчався у Київському державному художньому інституті з 1986 по 1992 рік.[6] Під керівництвом Г. Якутовича закінчив асистентуру-стажування Академії образотворчого мистецтва і архітектури в 1999 році.[6]
Олег Петренко є доцентом кафедри дизайну. Починаючи з 2001 року працює у Національній академії образотворчого мистецтва і архітектури як викладач шрифту, вжиткової графіки та композиції, з 2006 року є керівником навчально-творчої майстерні дизайну книги на кафедрі графічного дизайну.[6]
Протягом творчого життя співпрацював з такими видавництвами України, як: «Веселка», «Дніпро», «Молодь», «Маяк», «Україна», «А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА», «Видавництво Старого Лева». А також з дитячими журналами: «Барвінок», «Піонерія», «Соняшник». Олег Петренко працював як дизайнер та співдекоратор театральної вистави «Не боюсь сірого вовка» (1994—1995) режисера Андрія Жолдака, яку зіграли такі актори, як Богдан Ступка, Ада Роговцева, Богдан Бенюк.[6]
У 2006 році разом зі своєю дружиною заснував власне видавництво «Сіма видає».[4][7] Створив більш ніж 50 ілюстративних серій, серед них[6]:
- «Котилася торба» (1989)
- «Пан Коцький» (1990)
- «Чи можна грошима загатити річку» (1991)
- «Де живе жар-птиця?» (1991)
- «Що сходить без насіння?» (1992)
- «Коза-дереза» (1997)
- «Вінні-Пух» (2001)
- «Чи є в бабуїна бабуся?» (2003)
- «На землях бергамотах» (2004)
- «Історія одного поросятка» (2005)
- «Вуйко Пампулько та пані Будьласка» (2007)
- «Троє поросят» (2007)
- Серія «Пригоди кицюні Сіми» (2007)
- «Казки лірника Сашка» (2011)
Наприкінці 2001 року був автором марки Укрпошти «Різдво Христове».[8] Є членом Спілки художників.[9]
У 2019 році Олег Петренко-Заневський розробив перший у світі шрифт для української абетки під назвою Inclusion UKR, що пристосований до потреб читачів з порушенням зору, синдромом дефіциту уваги та гіперактивності, осіб з дислексією. Ініціатором створення шрифту була ГО «Соціальна синергія» за підтримки UNICEF Україна.[10]
Нагороди[ред. | ред. код]
- «100 казок» (2005—2006) — 1-ша премія на «Книзі року-2005»[11]
- «Історія одного поросятка» (2005) — третя премія на «Книзі року-2006»[11]
- Заслужений діяч мистецтв України (2017) — «За вагомий особистий внесок у розвиток національного образотворчого мистецтва і архітектури, багаторічну плідну науково-педагогічну діяльність, високий професіоналізм та з нагоди 100-річчя від дня заснування Національної академії образотворчого мистецтва»[3]
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ а б в г д http://vuam.org.ua/uk/704:%D0%92%D0%B8%D1%81%D1%82%D0%B0%D0%B2%D0%BA%D0%B0_%D1%85%D1%83%D0%B4%D0%BE%D0%B6%D0%BD%D1%96%D1%85_%D1%80%D0%BE%D0%B1%D1%96%D1%82_%D0%9E%D0%BB%D0%B5%D0%B3%D0%B0_%D0%9F%D0%B5%D1%82%D1%80%D0%B5%D0%BD%D0%BA%D0%B0-%D0%97%D0%B0%D0%BD%D0%B5%D0%B2%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%BE%D0%B3%D0%BE
- ↑ а б http://naoma.edu.ua/ua/professors/kafedra_dizaynu/oleg_vasilovich_petrenko-zanevskiy/
- ↑ а б Указ Президента України "Про відзначення державними нагородами України працівників Національної академії образотворчого мистецтва і архітектури". zakon.rada.gov.ua. Архів оригіналу за 14 лютого 2022. Процитовано 13 вересня 2020.
- ↑ а б Петренко-Заневський Олег. Видавництво Старого Лева. Архів оригіналу за 28 листопада 2016. Процитовано 12 вересня 2020.
- ↑ «Мені в дитинстві» – художники-ілюстратори дитячих книжок Олег Петренко-Заневський та Владислав Єрко. Інтерв'ю з України (укр.). 16 січня 2019. Процитовано 12 вересня 2020.
- ↑ а б в г д е Олег Васильович Петренко-Заневський. naoma.edu.ua. Архів оригіналу за 16 лютого 2020. Процитовано 13 вересня 2020.
- ↑ ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ ВИДАВНИЦТВО ОЛЕГА ПЕТРЕНКА-ЗАНЕВСЬКОГО СІМА ВИДАЄ. opendatabot.ua (укр.). Процитовано 12 вересня 2020.
- ↑ КМД ПАТ "Укрпошта" - Поштовий міні-маркет. pm.ukrposhta.ua. Процитовано 12 вересня 2020.
- ↑ Виставка художніх робіт Олега Петренка-Заневського - Всеукраїнська асоціація музеїв. vuam.org.ua. Архів оригіналу за 18 жовтня 2012. Процитовано 12 вересня 2020.
- ↑ В Україні з’явився шрифт для осіб з дислексією. www.chytomo.com (укр.). 20 вересня 2019. Архів оригіналу за 16 січня 2021. Процитовано 12 вересня 2020.
- ↑ а б Петренко-Заневський Олег - Видавництво "А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА". ababahalamaha.com.ua. Архів оригіналу за 1 вересня 2019. Процитовано 13 вересня 2020.
Посилання[ред. | ред. код]
- Біографія на сайті Національної академії образотворчого мистецтва та архітектури [Архівовано 16 лютого 2020 у Wayback Machine.]
- Інтерв'ю на сайті Буквоїд, 2014 рік [Архівовано 30 січня 2020 у Wayback Machine.]