Петренко Олексій Васильович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Олексій Петренко
рос. Алексей Петренко
Alexey Petrenko.jpg
Ім'я при народженні Олексій Васильович Петренко
Народився 26 березня 1938(1938-03-26)[1]
Чемер, Козелецький район, Чернігівська область, Українська РСР, СРСР
Помер 22 лютого 2017(2017-02-22)[2] (78 років)
Москва, Росія
Поховання Ніколо-Архангельський цвинтар
Національність українець
Громадянство Flag of the Soviet Union.svg СРСР
Flag of Russia.svg Росія
Діяльність актор, кіноактор, телеактор
Alma mater Харківський національний університет мистецтв імені Івана Котляревського (1961)
Роки діяльності 1961—2017
IMDb nm0677840
Нагороди та премії
Народний артист Росії
Заслужений артист Росії Державна премія Російської Федерації- 1999 Народний артист України — 1999
Орден «За заслуги перед Вітчизною»
Орден Пошани

Олексій Петренко у Вікісховищі?

Олексі́й Васи́льович Петре́нко (* 26 березня 1938, Чемер, Козелецький район, Чернігівська область, Українська РСР — пом. 22 лютого 2017, Москва, Росія) — радянський та російський актор театру і кіно українського походження. Заслужений артист РРФСР (1984). Народний артист РРФСР (1988). Народний артист України (1999).

Життєпис[ред. | ред. код]

Народився 26 березня 1938 у Чемері (Чернігівщина). Навчався у Харківському театральному інституті (1961, курс І. О. Мар'яненка.

Працював у театрах Запоріжжя (Запорізький академічний обласний український музично-драматичний театр імені Володимира Магара) та Маріуполя (Донецький академічний обласний драматичний театр).

У 1964 актора запросив на свою сцену Ленінградський театр імені Лєнсовєта.

З 1977 року — актор Московського драматичного театру на Малій Бронній.

З 1978 грав на сцені МХАТу. Також в 80-ті роки грав у виставі режисера Анатолія Васильєва «Серсо» на Малій сцені Театру на Таганці і в московському театрі «Школа сучасної п'єси».

З 1991 року — актор кіностудії ім. М. Горького.

Володів видатним акторським талантом. Втілював в кіно і на сцені різнопланові глибокі драматичні, характерні та яскраві комедійні ролі. Чудово співав і декламував вірші. Любив українські пісні.

Зіграв близько ста ролей в кіно (зокрема, в кількох українських фільмах), серіалах і телеспектаклях. Перший успіх і популярність принесли ролі Григорія Распутіна у фільмі Елема Климова «Агонія» (1974) та Юрія Строганова в картині Олексія Германа «Двадцять днів без війни» (1976).

Знімався в картинах таких майстрів кінематографа, як Сергій Герасимов, Ельдар Рязанов, Георгій Данелія, Григорій Козінцев, Лариса Шепітько, Микита Михалков, Дінара Асанова, Вадим Абдрашитов, Павло Лунгін, Станіслав Говорухін, Віталій Мельников, Володимир Мотиль, Ігор Масленников, Юрій Гримов, Михайло Пташук, Костянтин Єршов та ін.

Лауреат ряду фестивалів та кінопремій.

З 2010 року — член Патріаршої ради з культури (РПЦ).

Помер 22 лютого 2017 року у Москві[3]. Поховання відбулося 27 лютого 2017 року на Ніколо-Архангельському кладовищі міста Москви[4],[5].

Фільмографія[ред. | ред. код]

(неповна)

та інші.

Основні нагороди та відзнаки[ред. | ред. код]

Фестивалі та премії[7][ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

Література[ред. | ред. код]

  • Віталій Абліцов «Галактика „Україна“. Українська діаспора: видатні постаті» — К.: КИТ, 2007. — 436 с.

Джерела[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]