Петрикор

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Петрико́р (англ. petrichor) — запах землі після дощу. Слово походить від грецького грец. petra, що означає «камінь» та грец. ichor — «рідина, яка тече в жилах богів» у грецькій міфології.

Крапля дощу

Термін англ. petrichor придумали у 1964 році два дослідники, Ізабель Джой Беар (Австралія) і Річард Г. Томас (Велика Британія), для статті в журналі Nature[1]. У статті автори описували, як деякі рослини в посушливі періоди виділяють олії, після чого вони поглинаються глиняними ґрунтами та гірськими породами. Під час дощу, олія вивільняється в повітря разом з іншим сполуками, зокрема, геосміном, метаболічним побічним продуктом певної актинобактерії, який випромінюється вологим ґрунтом, що й виробляє відмітний аромат; озон може також бути присутнім, якщо є блискавки. Під час грози блискавка розщеплює молекули водню та азоту в атмосферу, і вони трансформуються в оксид азоту. Ця речовина взаємодіє з іншими хімічними речовинами в повітря, утворюючи озон, який має різкий запах, який, проте, подобається більшості людей. Коли хтось стверджує, що він відчуває запах дощу, то це говорить про те, що вітер зі шторму, що наближається, приніс із собою запах озону. У наступних статтях, Беар і Томас (1965 р.) показали, що олія затримує проростання та ранній ріст рослин. Це вказує на те, що рослини виділяють олію з метою захисту від проростання насіння під примусом.

У 2015 році вчені Массачусетського технологічного інституту використовували високошвидкісні камери, щоб записати, як аромат виходить в повітря. Було зроблено приблизно 600 експериментів на 28 різних поверхнях, зокрема на інженерних матеріалах і зразках ґрунту. Коли крапля потрапляє на пористу поверхню, дрібні бульбашки спливають на поверхню і випускають аерозолі. Такі аерозолі приносять аромат, а також бактерії та віруси з ґрунту. Краплі дощу, які рухаються з меншою швидкістю зазвичай виробляють більше аерозолів; це слугує поясненням того, чому петрикор є більш поширеним після легких дощів.

Деякі вчені вважають, що людина успадкувала свою любов до запаху дощу від предків, для яких дощова погода прирівнювалася до виживання.

Джерела[ред. | ред. код]

  1. Марі Галтон (31 липня 2018). Чому нам подобається запах дощу. BBC News. Процитовано 2020-03-03. 

Посилання[ред. | ред. код]