Петринський Микола Миколайович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Петринський Микола Миколайович
Народився 17 грудня 1890(1890-12-17)
Помер 19 квітня 1938(1938-04-19) (47 років)
Діяльність історик

Микола Миколайович Петринський (1890—1938) — історик революційного руху

Життєпис[ред. | ред. код]

Народився 17 грудня 1890 в Одесі в родині поштового чиновника.

Під час навчання в гімназії входив до есерівських гуртків. 1916 вступив на історико-філологічний факультет Імператорського Новоросійського університету У 1917—1919 — діяч студентського руху, очолював коаліційну раду студентства, головним завданням якої була боротьба за університетську автономію.

1920 після закриття університету залишений стипендіатом при кафедрі російської історії ОГСІ. 1921 продовжив аспірантський стаж у складі ОІНО на історичному відділенні ф-ту професійної освіти, але вже через рік у зв'язку зі скороченням штату був звільнений. Почав викладати історію в школах й одночасно працював у Центральній науковій бібліотеці, де завідував відділом поповнення, а згодом став науковим співробітником. 1927/28 н. р. запрошений до складу ОІНО на посаду позаштатного викладача для проведення педагогічної практики з історії. З реорганізацією у 1930 ОІНО як доцент продовжив викладати в ОІСВ (1930—1933), ОУПІ (1933—1938), ОДУ (кафедра історії СРСР, 1934—1938), Одеській філії Харківського бібліотечного ін-ту, де вів курси з історії СРСР. Працював у науковій бібліотеці ОДУ. На історичному ф-ті ОДУ очолював науковий гурток з історії СРСР.

28 лютого 1938 заарештований органами НКВС за звинуваченням у належності до «контрреволюційної, терористичної організації».

31 березня 1938 «трійка» при УНКВС по Одеській обл. прийняла рішення про розстріл, який здійснили 19 квітня 1938.

Реабілітований 30 листопада 1956.

Науковий доробок[ред. | ред. код]

Науково-дослідна діяльність була не досить плідною. Його професійне формування збіглося з трагічними роками Першої світової війни, боротьби за владу між різними військово-політичними силами, становлення радянської влади та її експериментами щодо організації суспільства нового типу. Після встановлення радянської влади повністю відійшов від політичної діяльності і до кінця життя залишався цілковито аполітичним. Фахова підготовка була достатньо високою, хоча мало і рідко друкував свої наукові доробки. У 1920-ті був членом соціально-історичної секції ОКК при ВУАН. Наукові розвідки переважно присвячені революційним рухам кінця ХІХ — початку ХХ ст. В останні роки розробляв тему «Російський імперіалізм на Близькому Сході».

Праці[ред. | ред. код]

  • Матеріали до історії жовтневих днів в Одесі (Архів комісара тимчасового уряду) // Праці Одеської Центральної Наукової бібліотеки. — 1927. — №. 1;
  • Рожков в общественной деятельности [Виклад доп. на засад. соц.-іст. секції] // Вісник ОКК при УАН. Секція соціально-історична. — 1929. — Ч. 4–5;
  • Жовтневі дні р. 1917 в Одесі. За матеріалами архіву Комісаріату Тимчасового Уряду: Доп. 14 листопаду 1927 р. // Вісник ОКК при УАН. Секція соціально-історична. — 1929. — Ч. 4–5;
  • Бібліографія революційного руху в Одесі (1820—1920) / Упорядники: М. М. Петринський та ін. — Одеса, 1933.

Література[ред. | ред. код]

  • Расстрел историка Петринского Н. Н. // Смирнов В. А. Реквием ХХ века. — Ч. 1. — Одесса, 2001. — С. 25–39;
  • Петровський Е. П. Кадрова ситуація на історичному факультеті Одеського державного університету в 1930-х роках // Проблеми історії України: факти, судження, пошуки. — Вип. 13. — К., 2005. — С. 263, 270;
  • Левченко В. В. Ротація професорсько-викладацького складу з гуманітарних дисциплін в Одеському інституті народної освіти // Науковий вісник. Одеський державний економічний університет. — № 17 (37). — Одеса, 2006. — С. 142—143, 149—150;
  • Левченко В. В. Одеський гуманітарно-суспільний інститут (1920—1921): до питання спадкоємності традицій університетської освіти // ЗІФ. — Вип. 19. — Одеса, 2008.
  • Левченко В. В., Петровський Е. П. Петринський Микола Миколайович // Одеські історики. Енциклопедичне видання. Том 1 (початок ХІХ — середина ХХ ст.). — Одеса: Друкарський дім, 2009. — С. 295—297.