Петришин Володимир

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Володимир Петришин
Народився 1 серпня 1901(1901-08-01) (118 років)
Угнів, нині Сокальський район
Громадянство Австро-Угорщина Австро-Угорщина
ЗУНР ЗУНР
Польща Польща
Flag of the United States.svg США
Національність українець
Діяльність адвокат
Alma mater Яґеллонський університет

Володимир Петришин (1 серпня 1901, Угнів, нині Сокальський район) — український адвокат, громадський діяч.

Життєпис[ред. | ред. код]

Народився 1 серпня 1901 року в містечку Угнів (повіт Рава-Руська, нині Сокальський район, Львівська область, Україна). Син Михайла і Катерини.

Визвольні змагання[ред. | ред. код]

1 листопада 1918 року став членом Повітового комісаріату в Угневі. Десятник УГА. Навчався на скорострільному вишколі. Воював у складі П'ятої Сокальської бригади. Брав участь у боях за Київ. У жовтні 1919 року кілька разів хворів тифом. Після одужання у 10-у гарматному полку. Інтернований до табору в Тухолі.

Випробування[ред. | ред. код]

В 1923 році закінчив гімназію в Перемишлі. Вступив на юридичний факультет Ягеллонського унівреситету. В 1928 році отримав диплом магістра права.

З квітня 1928 року — адвокат в Угневі. Керівник читальні «Просвіти». Освітній референт «Просвіти». Секретар кооперативного банку. Касир кооперативу «Господарська торгівля». Член Ревізійної комісії «Українського товариства охорони військових могил» в Угневі. Організатор бойкоту спиртової і тютюнової монополії (15 лютого 1933 р.). За свідченням поліції «особа дуже впливова», «дуже активний і впливовий». Жив на вул. Сенкевича.

17 липня 1934 рішенням адміністративної влади арештований і скерований до табору в Березі-Картузький. Пробув в таборі з 18 липня 1934 до 26 травня 1935 року. Підозрювався в членстві в ОУН.

У вересні 1937 року брав активну участь у перепохованні вояків УГА і встановленні на їх могилах мармурової плити на кладовищі в Угневі. В 1939 році виїхав на територію генерал-губернаторства. Повернувся до Угнева в 1941 році.

Еміграція[ред. | ред. код]

В 1944 р. виїхав у Баварію (Німеччина). В 1949 році емігрував в США. Постійно жив у Трентоні. Член Управи за патріархальний устрій. Співорганізатор і секретар з'їзду Угнівщина (Нью-Йорк, 1950). Член комітету видання збірника «Угнівщина». Працював в Українському конгресовому комітеті Америки.

Твори[ред. | ред. код]

  • Сліди слави в Україні//Літопис Червоної Калини", 1938 р., ч. 3.
  • Повітовий комісаріят (українське староство) Рава-Руська з осідком в Угневі//Угнів та Угнівщина. Історично-мемуарний збірник (Укр. архів. Т. XVI), 1960. — с. 182—185.

Джерела[ред. | ред. код]

  • За тебе, Україно… з архіву в'язнів концтабору Береза — Картузька (1934—1935) часів II Речі Посполитої Польської / Ільїн О., Шандрук С., Мазур П., Гудима А. — Тернопіль, 2010 — С. 300—301.
  • Микитюк Д. Українська галицька армія. т.5. — Вінніпеґ, 1976. — С. 181.

Посилання[ред. | ред. код]