Петрова Ольга Миколаївна

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Петрова Ольга Миколаївна
Ольга Петрова художниця.tif
Народилася 10 лютого 1942(1942-02-10) (78 років)
Країна Flag of Ukraine.svg Україна
Діяльність мистецтвознавець, художниця
Alma mater Українська академія друкарства і Державний інститут мистецтвознавстваd
Науковий ступінь доктор філософських наук
Заклад Національний університет «Києво-Могилянська академія»
Членство Спілка художників України
Нагороди
Заслужений діяч мистецтв України

Ольга Миколаївна Петрова (10 лютого 1942(19420210), с. Червоногвардійське на Уралі) — український художник (живопис, графіка), кандидат мистецтвознавства, доктор філософських наук, член Національної спілки художників, Заслужений діяч мистецтв України(2006) , учасник вітчизняних та закордонних виставок, куратор виставок митців України за кордоном. Автор монографій та понад 550 статей з історії та теорії образотворчого мистецтва.[1].

Життєпис[ред. | ред. код]

Народилася 10 лютого 1942 року в селищі Червоногвардійське на Уралі. Мати — Зоя Олександрівна Рожанська — архітектор. Батько — Микола Іванович Петров — інженер, молодший лейтенант. Загинув у бою на острові Пушкарському (поблизу Хортиці) в 1943 році.

У 1950 р. починає отримувати художнє виховання під впливом матері та викладача художньої студії Б. М. Піаніди. 1948 р. — перші відвідини вистави «Лускунчик» у Великому театрі Опери та балету (Москва)

1959 р. — закінчує київську середню школу (Київ).

1960 р. — працює копіювальницею, техніком-архітектором у Київпроекті. Входить до кола обдарованих молодих архітекторів: Вадима Гречини, Віктора Сусського, Тараса Довженка, Анатолія Суммара, Юрія Євреїнова. Знайомиться з В. Некрасовим, А. Мілецьким, Г. Кочуром. Бере приватні уроки малювання у Г. О. Хижняка та знайомиться з системою імпресіонізму.

1961-1965 рр. — навчання на факультеті графіки Українського поліграфічного інституту ім. І. Федорова (київське вечірнє відділення). Знайомиться з персоналіями авангардного мистецтва.

1962 р. — починає діяльність як ілюстратор в часописах Києва.

1963 р. — знайомство та величезне потрясіння від особистості Сергія Параджанова. Його влив на формування творчої поведінки, свобідної волі.

1966 р. — перша подорож до Грузії, Вірменії. Знайомство з Сіран Давидівною — матір'ю С. Параджанова. Захист дипломного проекту — ілюстрації до роману Сервантеса «Дон Кіхот».

1969 р. — початок роботи над ілюстраціями (туш, перо) до «Божественної комедії» Данте. Початок експонування графіки на художніх виставках Києва.
1971 р. — завершення роботи над дантівською серією (літографія) та публікація композицій у «Всесвіті». В ідеологічному відділі ЦК КП України ілюстрації кваліфіковано як сюрреалізм. Негласна заборона видавництвам надавати роботу ілюстраторці. Вимушений від'їзд з Києва, вилучення з художнього процесу України. Вступ до аспірантури Всесоюзного інституту історії мистецтв Міністерства культури СРСР (Москва). Праця над дисертаційним дослідженням «Данте Аліг'єрі в тлумаченні художників» («Божественна комедія» в образотворчому мистецтві XIV—XX ст."). Керівник — доктор мистецтвознавства А. Чегодаєв.

1974 р. — захист кандидатської дисертації, здобуття наукового ступеня кандидата мистецтвознавства. Повернення на Україну. Створення декорацій для балету «Лускунчик» у Київському державному театрі опери та балету. Початок роботи в галузі художньої критики та історії мистецтва. Публікації у всесоюзних часописах «Искусство» , «Творчество», «Образотвоче мистецтво» та ін.
1975-1994 рр. — доцент кафедри режисури Київського державного інституту культури ім. О. Корнійчука.

1976 р. — вступ до Спілки художників СРСР.
1979 р. — початок роботи над циклом акварелей «Квіти України». Літографії до «Божественної комедії» Данте придбано Державним музеєм книги та книгодрукування.
1982 р. — виконання обов'язків ученого секретаря «Шекспірівської комісії» при АН УРСР. Участь у Шекспірівських наукових конференціях (Москва).

1982-1989 рр. — член Правління товариства «Україна — Індія».
1989 р. — народження Музи — П'єти. Відхід від графіки — початок експонування станкового живопису.
1993 р. — захист докторської дисертації «Функціонування етнохудожньої традиції в професійному образотворчому мистецтві», здобуття ступеню доктора філософії. Голова комісії з питань культури товариства «Україна-Ізраїль». Автор концепції, тексту каталога виставки «Нісайон» (єврейська тема в мистецтві України).
1994 р. — присвоєно звання професора кафедри теорії та історії культури Київського державного інституту культури.
1994-1995 рр. — голова комісії «Культура та мистецтво» програми «Трансформація гуманітарної освіти в Україні». Член Наглядової ради Центру сучасного мистецтва (Дж. Сороса). Член правління Товариства «Україна — Ізраїль».
З 1995 р. — професор кафедри культурології та археології Національний університет «Києво-Могилянська академія».
1996 р. — член Вчених рад Інституту філософії Національної академії наук України та НаУКМА. Читання лекцій з теорії сучасного українського мистецтва в Національній художній академії в Софії (Болгарія).
1998 р. — присвоєно звання академіка Академії гуманітарних наук (Санкт-Петербург). Член Спеціалізованої Вченої Ради Національного університету ім. Тараса Шевченка. Розробка концепції та підготовка виставки «Ноїв Ковчег»(у проекті «Мистецтво України ХХ століття»).
1999 р. — участь у культурологічному проекті «Творчі заходи за програмою «Україна в Австрії»: автор концепції «літньої школи-семінару з проблем українсько-австрійських зв'язків у просторі культурологічних знань» (лекція «Стиль Сецесіон у контексті «філософії підсвідомого»). Головний експерт та організатор виставки «Золоте коло»: Найвищі досягнення сучасного українського мистецтва.
2000 р. — член Вченої ради Національного університету «Києво-Могилянська академія».
2001 р. — Розробка концепції виставки «Перехрестя»: До 10-ї річниці незалежності України (Відень, Австрія, куратор у співпраці з Тамарою Лі).
2000-2005 рр. — член Комітету з Національної премії України імені Тараса Шевченка.
2006 р. — Присвоєно почесне звання «Заслужений діяч мистецтв України».Творче кредо: «Мистецький ідеалізм: колір втілює Бога як світло. Фізичний аспект кольорів виявляє ідеальні сутності буття людства. Кольоропис — шлях до бачення «духовним зором».
2006 р. — Премія журналу «Сучасність» та Ліги українських меценатів за мистецтвознавче дослідження «Данте Аліг’єрі у ХХ столітті» 2000-2014 рр. — член Спеціалізованої Вченої ради Національної музичної академії України ім. П. І. Чайковського.
2013-2020 рр. — головний науковий співробітник Інституту проблем сучасного мистецтва АМУ, член Спеціалізованої вченої ради Інституту проблем сучасного мистецтва.

Участь у групових виставках[ред. | ред. код]

1975 р. — Дні культури Києва у Флоренції. Літографія до «Божественної комедії» Данте Аліг'єрі. Флоренція.
1981 р. — Перша «Виставка-ярмарок» Живопис на склі на Андріївському узвозі.Київ.
1990 р. — «Українські художники про Індію». Участь у груповій виставці з французькими художниками. (Лорг).
1991 р. — Українські митці у Японія, Отару.
1992 р. — «Vita Nova» Живопис.
1993 р. — «Традиції Малевича». Живопис. Музей історії Києва. Виставка «Нісайон» (єврейська тема в мистецтві України).
1994 р. — «Арт-контрапункт» (програма «Музик фест'94») — автор концепції, плаката та учасник виставки Державний музей українського образотворчого мистецтва. Київ
1996 р. — «Чорнобиль: десять років опісля» Нью-Йорк, США, «Трієнале живопису. Софія'96».Болгарія.
1997 р. — «Видатні художниці України» Галерея «Лавра». Київ.
1999 р. — «Нитка Аріадни».Живопис. Київ; «Шосте відчуття». Живопис. Геттінген, Німеччина.
2000 р. — «Українські митці». Живопис. Муніципальна галерея «Чінка», Анкара, (Туреччина).
2001 р. — «Перехрестя». Живопис. До 10-ї річниці незалежності Україна, Відень, Австрія.
2004 р. — «Мистецьке «Так» Помаранчевій революції. Спілка художників України. Київ
2004 р. — «Міжнародний пленер у Коктебелі «Виноград, виробництво, вино». «Український дім».Київ.
2004 р. — «Українське мистецтво». Живопис. Скульптура. Інсталяція. «Центр мистецтв». Магдебург, Німеччина.
2006 р. — «Бієнналє «Маріна-2006». Живопис. «Морська галерея». Одеса.
2007 р. — «Земля обетованная». Живопис. За сприяння Посольства Держави Ізраїль. Галерея «Фокстрот». Київ.
2007 р. — «Грамаріна — 2007». Живопис. «Морська галерея». Одеса.
2007 р. — «Територія душі». Живопис. Галерея Пласт-арт. Чернігів.
2010 р. — «Розмова про Данте». Графіка. Національний музей Тараса Шевченка. Київ.
2011 р. — «Територія душі». Живопис. Музей Сучасного мистецтва Пласт-арт.. Чернігів.
2013 р. — «Тбілісі – любов моя». Живопис. Галерея «Триптих-арт». Київ.
2013 р. — «Радість садів». Живопис. Галерея «Мистецька збірка». Київ.
2014 р. — «Територія душі». Живопис. Музей Сучасного мистецтва Пласт-арт.. Чернігів.
2014 р. — «Тбілісі – любов моя». Живопис. Національний музей Грузії. Тбілісі.
2014 р. — «Живописна сюїта». Живопис. Міністерство закордонних справ України. Київ.
2015 р. — «Норвегія». Живопис. Національний музей мистецтв імені Богдана та Варвари Ханенків. Київ
2016 р. — «Кольоровий вертеп». Живопис Галерея «АВС-арт». Київ,
2017 р. — «Викрадення Європи або ігри з Биком». Живопис. Національний музей мистецтв імені Богдана та Варвари Ханенків. Київ.
2017 р. — Світ побачила новаторська експозиція «Чоловіки і Я». Музей Художніх інновацій. Берлін.

Персональні виставки[ред. | ред. код]

1990 р. — «Знак часу». Живопис. Спілка письменників України. Київ, Україна.

1991 р. — «Монотипії». Арт-генез галерея. Калькутта, Індія.

1992 р. — «Живопис». За програмою «Зірка Давида»; «Пам'яті С. Параджанова»; «Алегорії». Спілка художників України. Київ, Україна.

1992 р. — «Зірка Давида». Живопис. Художній музей. Чернівці, Україна.

1994 р. — «Бог є любов». Живопис. Мистецький центр Міністерства культури та мистецтв України. Київ, Україна.

1995 р. — «Маски». Живопис. Галерея «Бланк-Арт». Київ, Україна.

1996 р. —— «Клоун». Живопис. Інсталяція. Галерея «Ірена». Київ, Україна.

1997 р. — «Рай». Живопис Національний художній музей України. Київ, Україна; Національний музей, Львів, Україна; Художній музей, Тернопіль, Україна.

1998 р. — «Вишня для Олі». Живопис. Інсталяція. Галерея «Ірена». Київ, Україна.

1998 р. — «Рай». Живопис. Посольство України в Австрії. Відень, Австрія.

1999 р. — «Нитка Аріадни». Живопис. Галерея «L-art». Київ, Україна

1999 р. — «Шосте відчуття». Живопис». Центр «Muza». Геттінген, Німеччина.

2000 р. — «Живопис О. Петрової». Книгарня "Мистецтво". Київ, Україна.

2001 р. — «Іспанія без кориди». Галерея "Університет". Київ, Україна; Галерея «Пласт-Арт», Чернігів, Україна.

2002 р. — «Діалоги». Національний університет «Києво-Могилянська академія». Галерея. Київ, Україна.

2002 р. — «Збулося літо». Живопис. Ювілейна виставка. «Український Дім». Київ, Україна.

2003 р. — «Сонячно». Живопис. Галерея «Ірена». Київ, Україна.

2003 р. — «Іспанія твоя і моя». Живопис. Національний музей мистецтв імені Богдана та Варвари Ханенків. Київ, Україна.

2004 р. — «Оаза». Живопис. Інсталяція. Державний музей літератури України. Київ, Україна.

2004 р. — «Презентація книги «Мистецтвознавчі рефлексії» та художня виставка «Сорок градусів у затінку». Живопис. Видавничий дім «КМ Академія», Культурно-мистецький центр НаУКМА. Київ, Україна.

2004 р. — «Жовто-блакитне». Живопис. Галерея «Кейхан». Осака, Японія. Культурно-мистецький центр «Муза». Осака, Японія.

2005 р. — «Сестра самурая». Живопис. Національний музей мистецтв імені Богдана та Варвари Ханенків. Київ, Україна. Чернігівський обласний художній музей. Чернігів, Україна.

2005 р. — «Метафізика кольору». Живопис. Галерея «Пласт-арт». Чернігів, Україна.

2006 р. — «Його Величність — колір». Живопис. «Морська галерея». Одеса, Україна.

2007 р. — «Схід — горизонталь». Живопис. Національний музей мистецтв імені Богдана та Варвари Ханенків. Київ, Україна.

2007 р. — «Райський вертеп». Живопис. Галерея «Триптих». Київ, Україна.

2008 р. — «Червоно-синьо-жовте». Живопис. Галерея «Боттега». Київ, Україна.

2009 р. — «Французька провінція». Живопис. Національний музей мистецтв імені Богдана та Варвари Ханенків. Київ, Україна.

2010 р. — «Французька Рів'єра: Живопис». Галерея «Коло-Заспа». Київ, Україна.

2010 р. — «Живопис Ольги Петрової». Ресторан «Фабі», Музейна вулиця Гіза. Токіо, Японія.

2010 р. — «Пейзаж України: Живопис». Культурно-мистецький центр «Муза». Осака, Японія.

2011 р. — «Японія. Вчора та сьогодні». Живопис. Виставка — громадянська акція на підтримку постраждалих у Фукусіма. Галерея «Коло». Київ, Україна.

2012 р. — «Інші береги». Живопис. Ювілейна виставка. Національний музей «Київська картинна галерея». Київ, Україна.

2013 р. — «Тбілісі — любов моя». Живопис, графіка, есей. Галерея Триптих-арт. Київ, Україна. 2013 р. — «Радість садів». Галерея «Мистецька збірка». Київ, Україна. 2014 р. — «Тбілісі – любов моя». Національний музей мистецтв Грузії. Тбілісі, Грузія. 2014 р. — «Живописна сюїта». Міністерство закордонних справ України. Київ, Україна. 2015 р. — «Норвегія». Національний музей мистецтв імені Богдана та Варвари Ханенків Київ, Україна. 2016 р. — «Кольоровий вертеп». Галерея «АВС-арт». Київ, Україна. 2017 р. — «Викрадення Європи або ігри з Биком». Національний музей мистецтв імені Богдана та Варвари Ханенків. Київ, Україна.

Нагороди і гранти[ред. | ред. код]

  • 1997 — Грант Дж. Сороса на участь у Міжнародній виставці у Софії, Болгарія
  • 2006 — Премія журналу « Сучасність» за мистецтвознавче дослідження «Данте Аліг'єрі в ХХ столітті» .

Примітки[ред. | ред. код]

  1. УСЕ: Універсальний словник-енциклопедія. К., 1999. — С.1048;

Мистецтвознавчі праці[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]

  • Мистецтво України: Біографічний довідник. К., 1997. — С.470—471;
  • Художники Києва: творчо-біографічний довідник. К., 2000. — С.140;
  • Художники України. К., 2001. — С.161.
  • Ольга Петрова. Біобібліографічний покажчик. Серія «Вчені НаУКМА».//К.: Видавничий дім «КМ Академія», 2001
  • Ольга Петрова. Біобібліографічний покажчик Серія «Вчені НаУКМА».. – К. НаУКМА, 2012

Посилання[ред. | ред. код]