Петровський Микола Неонович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Микола Неонович Петровський
PetrovskiyMN.gif
Народився 14 (26) листопада 1894(1894-11-26)
Кудрівка (тепер Чернігівська область)
Помер 20 липня 1951(1951-07-20) (56 років)
Київ, Українська РСР, СРСР
Національність українець
Alma mater Історико-філологічний інститут князя Безбородька
Галузь наукових інтересів історія
Заклад Київський національний університет імені Тараса Шевченка
Науковий ступінь доктор історичних наук і доктор наук
Член Національна академія наук України
Нагороди Орден Трудового Червоного Прапора

Микола Неонович Петровський (14 (26) листопада 1894(18941126), Кудрівка — 20 липня 1951) — український історик-медієвіст, археограф, дослідник історії України XVIIXVIII століть, член-кореспондент АН УРСР12 лютого 1945 року). Більшовицький дипломат у післявоєнний час.

Жертва сталінського терору.

Біографія[ред.ред. код]

Народився 26 (14 листопада) 1894 року в селі Кудрівці Сосницького повіту Чернігівської губернії (нині Сосницького району Чернігівської області). В 1915 році закінчив Чернігівську духовну семінарію; в 1919 році — історичне відділення Історико-філологічного інституту князя Безбородька в Ніжині. Кандидатський твір: «Польсько-козацькі війни до Богдана Хмельницького» (1919, наукові керівники — Г. А. Максимович, В. Г. Ляскоронський).

У 19191923 роках вчителював у школах Чернігівщини. В 19241928 роках — викладач історії, в 19281933 роках — професор Ніжинського інститутуту народної освіти. У 19251926 роках — науковий співробітник, 19261933 роках — керівник історичної секції Науково-дослідницької кафедри історії культури і мови при Ніжининському інституті народної освіти. В 19281930 роках — науковий співробітник Науково-дослідницької кафедри історії України при ВУАН.

1928 арештований групою НКВД СССР «за націоналістичну діяльність», але незабаром випущений. Проте припинив друкуватися на кілька років, згорнувши співпрацю із провідним колом істориків, зокрема Левом Окіншевичем.

У 19341936 роках — науковий співробітник рукописного відділу і відділу стародруків Всенародної бібліотеки України. В 19371941 роках — старший науковий співробітник Інституту історії України АН УРСР. В 1939 році захистив докторську дисертацію в Інституті історії АН СРСР.

Професор (1928, 1939). В 19411942 роках — старший науковий співробітник Інституту суспільних наук АН УРСР, в 1942—1944 роках — директор Інституту історії та археології АН УРСР, в 19441947 роках — директор, в 19471951 роках — завідувач відділу археографії Інституту історії України АН УРСР. Одночасно з 1944 року — завідувач кафедри історії України Київського державного університету.

Консультант Міністерства закордонних справ УРСР. Член делегацій УРСР на Асамблеях ООН у Сан-Франциско (1945) та Лондоні (1946), а також на мирній конференції в Парижі (1946). Працював у Всеслов'янському комітеті. Розпочав серію статей «Українські діячі XVII ст.» (1929—1931). Упорядкував хрестоматію «Історія України в документах і матеріалах» (Том 1. — Київ, 1939; видання 2. — Київ, 1946, у співавторстві). Співавтор, співредактор колективних праць «Історія України: короткий курс» (Київ, 1940) та «Нарис історії України» (Уфа, 1942).

Нагороджений орденом Трудового Червоного Прапора (1944), медалями.

Могила Миколи Петровського

Певний час жив у Києві, на вулиці Михайла Коцюбинського, 9[1]. Помер 20 липня 1951 року. Похований в Києві на Лук'янівському цвинтарі (ділянка №11, ряд 5, місце 26).

Праці[ред.ред. код]

Ідеологічні роботи[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

Джерела та література[ред.ред. код]

Література[ред.ред. код]

  • Віктор Жадько. Український некрополь.-К.,2005.-С.261.
  • Крупницький Б. Богдан Хмельницький і совєтська історіографія // Укр. збірник. — Кн. 3. — Мюнхен, 1955;
  • Крупницький Б.. Українська історична наука під совєтами, 1920—1950. — Мюнхен, 1957;
  • Гуржій І. О., Петренко В. С. Видатні радянські історики. — К., 1969;
  • ЕУ. — Словникова частина. — Т. 6. — 1970;
  • РЕІУ. — Т. 3. — К., 1971;
  • Олійник Л. В. Український радянський історик М. Н. Петровський: До 70-річчя з дня народження // УІЖ. — 1964. -№ 5;
  • Історія АН УРСР. — Кн. 2. — К., 1967;
  • EU. — V.3. — 1993;
  • Дубровський В. Спогад про проф. д-ра М. Н. Петровського // Укр. історик. — 1964. — № 2/3;
  • Стецюк К. І. Український радянський історик М. Н. Петровський: До 90-річчя з дня народження // УІЖ. — 1984. — № 11;
  • Іванова Т. Є. Збори в Інституті історії АН УРСР, присвячені 90-річчю з дня народження М. Н. Петровського (Київ, 1984 р.) // УІЖ. — 1985. — № 2;
  • EoU. — Vol. IV. — 1993;
  • Дмитрієнко С. Студентські роки Миколи Петровського // Сіверянський літопис. — 1995. — № 4;
  • Вчені Інституту історії України: Біобібліогр. довід. / Серія «Українські історики». — Вип. 1. — К., 1998.
  • Історичний факультет Київського національного університету імені Тараса Шевченка: минуле й сьогодення. — К., 2004;
  • Удод О. А., Шевченко А. Ю. Микола Неонович Петровський (1894—1951): Життя і творчий шлях історика. — К., 2005.