Петров Микола Іванович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Петров Микола Іванович
PetrovПетров Микола Іванович.jpg
Народився 24 квітня 1840(1840-04-24)
Вознесенське Макаріївського повіту Костромської губернії
Помер 20 червня 1921(1921-06-20) (81 рік)
Київ
Поховання Байкове кладовище
Громадянство Flag of Russia.svg Російська імперіяСРСР СРСР
Alma mater Київська духовна академія
Галузь наукових інтересів історія
Вчене звання професор
Науковий ступінь доктор наук, академік УАН
Відомий завдяки: історія української літератури і науки
У шлюбі з Масальська Єлизавета Іванівна
Діти доньки Віра, Марія, Олександра
Нагороди
Орден Святого Володимира 3 ступеня
Орден Святого Володимира 4 ступеня
Орден Святої Анни 1 ступеня
Орден Святої Анни 2 ступеня
Орден Святої Анни 3 ступеня
Орден Святого Станіслава 1 ступеня
Орден Святого Станіслава 2 ступеня

Мико́ла Іва́нович Петро́в (нар.24 квітня 1840, с. Вознесенське Макаріївського повіту Костромської губернії — пом.20 червня 1921, Київ) — історик української літератури і української науки, етнограф, церковний історик, літературознавець, мистецтвознавець, археолог, краєзнавець, громадський діяч. Зберігач музею Київської духовної академії. Був обраний членом понад 40 товариств і громадських організацій[1]: Член Київського товариства старожитностей і мистецтв, Київського товариства охорони пам'ятників старовини та мистецтва, Українського Наукового Товариства у Києві, член-кореспондент Російського археологічного товариства тощо.

Колега і друг Опанаса Івановича Булгакова, хрещений батько Михайла Опанасовича Булгакова та його сестри Варвари.[2][3]

Життєпис[ред.ред. код]

За походженням — росіянин. Народився селі Вознесенське Костромської губернії в багатодітній родині дяка. У 1850—1856 роках навчався в Макаріївському духовному училищі, у 1856—1860 рр. — в Костромській духовній семінарії.

у 1861—1865 рр. — в Київській духовній академії. У своїх дослідженнях української літератури дотримувався порівняльно-історичних методів. Займався також археологією.

У 1865 році в «Працях КДА» були опубліковані його дослідження літературної спадщини Феофана Прокоповича та викладача Київської академії Митрофана Довгалевського. Після закінчення академії він був призначений на викладача словесності і латинської мови до Волинської духовної семінарії.

У 1866 р. одружився на Єлизаветі Іванівні Масальській.

13 січня 1867 р. був затверджений у званні кандидата богослов'я, а в вересні 1867 р. призначений викладачем логіки Волинської семінарії. 11 квітня 1868 р. одержав Євгенієво-Рум'янцевську премію за дослідження розпочате в 1866 р.: «Про словесні науки та літературні заняття у Київській академії від початку її до перетворення в 1819 році» (рос. О словесных науках и литературных занятиях в Киевской академии от начала её до преобразования в 1819 году). З 12 серпня 1868 р. — секретар правління Волинської семінарії, а 7 листопада 1868 р. затверджений у званні магістра богослов'я.

Від 1870 р. — викладач Київської духовної академії (КДА): з 24 квітня 1870 р. — доцент, з 17 вересня 1871 р. — екстраординарний професор кафедри теорії словесності та історії російської літератури.

З 1872 р. — секретар Церковно-історичного та археологічного товариства при Київській духовній академії. У 1870—1873 рр. викладав російську мову і словесність у 1-му Київському піхотному юнкерському училищі.

У 1873 р. обраний членом Ради КДА; в тому ж році з його ініціативи було відкрито товариство Нестора Літописця.

Після захисту дисертації «Про походження слов'яно-російського „Прологу“» (рос. О происхождении славяно-русского „Пролога“) 18 листопада 1875 р. отримав вчений ступінь доктора богослов'я. І 24 вересня 1876 р. обраний на посаду ординарного професора. У 1878—1919 рр. очолював Церковно-археологічний музей при Київській духовній академії, де було зібрано коло 40 тисяч пам'яток духовної і матеріальної культури.

У 1884—1887 рр. редагував видання «Київські єпархіальні відомості» (рос. Киевские епархиальные ведомости).

У 1890—1911 рр. — член правління КДА. З 4 серпня 1895 р. — заслужений ординарний професор КДА; з 1912 р. — почесний професор КДА.

У 1891 р. став хрещеним батьком М. Булгакова[4].

10 травня 1907 р. Вчена рада Харківського університету надала йому ступінь доктора російської мови і словесності.

З 1911 р. — дійсний член НТШ.

Від 1914 р. — почесний член Казанської духовної академії.

З 1916 р. — член-кореспондент Петроградської АН (29 грудня), почесний член Московської духовної академії (23 грудня).

Від 14 вересня 1918 р. — академік історико-філологічного відділення ВУАН.

Був директором Церковно-археологічного музею на Подолі.

Помер 20 червня 1921 р. й похований у Києві біля Київського Свято-Флорівського Вознесенського монастиря[1].

Нагороди[ред.ред. код]

  • 1873 року — орден Св. Анни 3-го ступеня
  • 1877 — орден Св. Станіслава 2-го ступеня
  • 1881 — орден Св. Анни 2-го ступеня
  • 1886 — орден Св. Володимира 4-го ступеня
  • 1886 — повна Макаріївська премія — за наукові праці, опубліковані в академічних виданнях в 1884—1885 роках
  • 1886 — мала Уваровська премія — за «Нариси історії української літератури XIX століття».
  • 1892 — орден Св. Володимира 3-го ступеня
  • 1895 — орден Св. Станіслава 1-го ступеня
  • 1895 — Макаріївська премія — за дослідження «Київська академія в другій половині XVII століття».
  • 1898 — велика золота медаль Російського археологічного товариства — за твори: «Покажчик Церковно-археологічного музею при Київській духовній академії», «Історико-топографічні нариси стародавнього Києва» і «Опис рукописних зібрань, що знаходяться в м. Києві».
  • 1906 — орден Св. Анни 1-го ступеня
  • 1908 — Макаріївська премія — за підготовку п'яти томів «Актів і документів, які стосуються історії Київської академії»
  • 1913 — неповна Макаріївська премія — за «Нариси історії української літератури XVII і XVIII ст.»
  • 1914 — велика золота медаль Російського археологічного товариства — за «Альбом пам'яток Церковно-археологічного товариства при Київській духовній академії»

Праці[ред.ред. код]

Провідна думка його літературознавчих праць є твердження, що українська література є самодостатньою, і не становить одну з гілок російської літератури[1].

  • (рос.)«Опис рукописів, що містяться в Музеї Церковно-археологічного товариства при Київській духовній академії» — 1875, 1877, 1879, 1892—1904 (рос. Описание рукописных собраний, находящихся в г. Киеве).
  • (рос.)«О происхождении и составе славяно-русского печатного Пролога», 1875.
  • (рос.)«Японська колекція в Церковно-археологічному музеї», 1881.
  • (рос.)«Описание рукописных собраний, находящихся в городе Киеве. Собрание рукописей Московского митрополита Макария (Булгакова), Мелецкого монастыря на Волыни, Киево-Братского монастыря и Киевской духовной семинарии», 1892.
  • (рос.)«Покажчик Церковно-археологічного музею при Київській духовній академії» (рос. Указатель Церковно-археологического музея при Киевской духовной академии), К., 1897.
  • (рос.)«Киевская академия во второй половине XVII века», 1895.
  • (рос.)«Нариси історії української літератури XIX століття», 1884 (рос. Очерки истории украинской литературы XIX века),
  • (рос.)«Первый (малорусский) период жизни и научно-философского развития Григория Саввича Сковороды», 1902.
  • (рос.)«Нариси з історії української літератури XVII та XVIII століть», 1911 (рос. Очерки истории украинской литературы XVII и XVIII вв.), К., 1911..
  • (рос.)«Альбом визначних пам'яток Церковно-археологічного музею при Київській духовній академії» — 1912—1915.
  • (рос.)«Историко-топографические очерки древнего Киева»
  • (рос.)«Актов и документов, относящихся к истории Киевской академии»
  • (рос.)«Волынь: Исторические судьбы Северо-Западного края». СПб., 1888.
  • (рос.)«Киев, его святыни и памятники». СПб., 1896.
  • (рос.)«Акты и документы, относящиеся к истории Киевской духовной академии», т. 1—5. К., 1904—1908.

Примітки[ред.ред. код]

  1. а б в Горбик В. О., Петров Микола Іванович, сайт «Інститут історії України Національної академії наук України»
  2. Краткая биографическая хроника жизни и творчества М. А. Булгакова (рос.)
  3. Михаил Булгаков, Избранные произведения в двух томах. Т.1 / Сост. предисл., коммент. Л. М. Яновской. — К.: Дніпро, 1989. — 766 с. — С.15 («Моя земля!» Небольшая прогулка вместо предисловия)
  4. Коротка біографічна хроніка життя та творчості М. А. Булгакова, сайт «Литературно-мемориальный музей М. Булгакова»

Джерела та література[ред.ред. код]

  • Життепис академiкa Миколи Iвановича Петрова. «Записки icторико-фiлол. вiд. УАН», 1919, кн. 1.
  • Академік Микола Іванович Петров: 1840—1921. К., 1994.
  • Бiлецький О. I., Шляхи розвитку дожовтневого українського лiтературознавства // Biд давнини до сучасностi, т. 1, К., 1960.
  • Комишавченко М., Українське літературознавство в другій половині ХIХ ст. «Вісник Київського державного університету: Серія філологія», 1960, № 3.
  • Національна бібліотека України імені В. І. Вернадського: Рукописний відділ, ф. 175, № 1877; ф. 225, № 1.
  • Редин Е. К., Профессор Н. И. Петров: По поводу исполнившегося тридцатилетия его ученой деятельности. «Археологическая летопись Юго-Западной России», 1904, № 4—5. (рос.)
  • Петров Николай Иванович / Большая советская энциклопедия. Главн. ред. А. М. Прохоров, 3-е изд. Тома 1-30. — М.: «Советская энциклопедия», 1969–1978.

Посилання[ред.ред. код]