Петрон (доместік схол)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Петрон
Πετρωνᾶς
Petronas with John the monk.png
Петрона (перший ліворіч) у битві при Лалаконі
Народився невідомо
Помер 1 листопада 865
Константинополь
Поховання монастир Гастрія
Підданство Візантійська імперія
Національність вірменин
Діяльність військовослужбовець
Учасник Арабо-візантійські війни
Титул магістр
Посада доместік схол
Військове звання генерал
Термін 863—865 роки
Рід Mamikonian[d][1][2]
Батько Марин
Мати Феоктіста
Брати, сестри  • Барда, Блаженна Феодора і Q21027119?

Петрон або Петрона (д/н — 1 листопада 865) — державний та військовий діяч Візантійської імперії.

Життєпис[ред. | ред. код]

Можливо, походив зі знатного вірменського роду Маміконянів, або якоїсь його гілки. Другий син Марина, друнгарія, та Феоктісти. Своїй кар'єрі завдячує шлюбу сестрі Феодори з імператором Феофілом. Під час володарювання останнього обіймав посаду друнгарія вігли (очільника однією з частин імператорської гвардії) з титулом патрикія. У 842 році під час хвороби Феофіла Петрон разом з сестрою-імператрицею, побоюючись можливих амбіцій військовика Феофоба, що як родич мав права на трон. Тому вмовили помираючого імператора надати наказ про страту Феофоба, що й було зроблено.

На час малолітнього правління Михайла III у 842 році була створена регентська рада на чолі із Феодорою, до ради увійшов також Петрон. Він намагався вплинути на регентшу щодо повернення до політику іконошанування. В результаті 11 березня 843 року було відновлення право шанування ікон та скасовано політику іконоборства.

Згодом разом з братом Бардою був відсторонений від прийняття рішень, уся влада зосередилася у регентши Феодори і логофета Феоктіста. У 855 році Петрон з Бардою отримав наказ імператора, за яким арештували та стратили Феоктіста. Також Петрона відправив сестру Феодору до монастиря. Після цього Петрона призначається стратегом фема Фракісій. На цій посаді повинен був захищати візантійські землі на південному заході Малої Азії від напад арабських еміратів.

З 856 року Петрон почав здійснювати походу до східної Малої Азії. Того ж року було завдано поразок пафлікіанам у Тефріці, а потім емірату Мелітена. Війська на чолі з Петроном досягли важливого міста Аміда, чого до того не робилося десятиріччями. Разом з братом Бардою розпочав відновлення візантійського війська та підготовку до зниження Мелітенського і Тарського еміратів.

У 863 році війська Мелітени на чолі із еміром Омаром аль-Актою пройшли фемами Харсіан та Оптіматон, досягти Чорного моря. За цих обставин Петрона призначено доместіком схол усіх східних фем. Уже 3 вересня 863 року в битві при річці Лалакаон візантійці на чолі із Петроною (імператор був номінальним командувачем) завдали арабам нищівної поразки, внаслідок якої емір загинув. За цим відбулося вторгнення до Вірменського та Мелітенського еміратів, яким завдано важких поразок. За цей успіх Петрон отримав титул магістра.

Але вже у 865 році Петрон помер від хвороби або поранення. Поховано у монастирі Гастрія (Константинополь).

Джерела[ред. | ред. код]

  • Jenkins, Romilly James Heald (1987). Byzantium: The Imperial Centuries, AD 610—1071. Toronto: University of Toronto Press. ISBN 0-8020-6667-4.
  • Whittow, Mark (1996). The Making of Byzantium, 600—1025. Berkeley and Los Angeles, California: University of California Press. ISBN 0-520-20496-4.
  • Warren Treadgold, A History of Byzantine State and Society, Stanford University Press, 1997 (ISBN 0-8047-2630-2)
  • Toumanoff C. Les dynasties de la Caucasie chrétienne de l'Antiquité jusqu'au xixe siècle: Tables généalogiques et chronologiquesRome: 1990. — P. 334.
  • Settipani C. Continuité des élites à Byzance durant les siècles obscurs: Les princes caucasiens et l'Empire du VIe au IXe siècleParis: 2006. — P. 310. — ISBN 978-2-7018-0226-8