Петропавлівська площа

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Петропавлівська площа
Київ
Будинок № 11 і «блошиний ринок» на Петропавлівській площі
Будинок № 11 і «блошиний ринок» на Петропавлівській площі
Місцевість Куренівка
Район Оболонський
Розміщення між Кирилівською вулицею та проїздом без назви до вулиці Семена Скляренка
Назва на честь Петропавлівської церкви
Колишні назви
Петропавлівська, Фрунзе
Загальні відомості
Координати 50°29′46″ пн. ш. 30°27′42″ сх. д. / 50.496361° пн. ш. 30.461750° сх. д. / 50.496361; 30.461750
Поштові індекси 04073
Транспорт
Найближчі станції метро Kiev Metro Second Line logo.svg «Оболонь» (3,1 км)
Kiev Metro Second Line logo.svg «Почайна» (3,1 км)
Автобуси А 72
Трамваї Т 11, 12, 16, 17, 19
Тролейбуси Тр 6, 18, 25, 33
Найближчі залізничні станції з. п. Вишгородська (0,3 км)
Будівлі, пам'ятки, інфраструктура
Храми Церква Святих Петра і Павла
Комерція Куренівський ринок
Зовнішні посилання
Код у реєстрі 11784
У проєкті OpenStreetMap w31105690
На карті Фрунзе площа.jpg
На карті населеного пункту
Мапа
CMNS: Петропавлівська площа на Вікісховищі

Петропа́влівська пло́ща — площа в Оболонському районі міста Києва, місцевість Куренівка. Розташована між Кирилівською вулицею та проїздом без назви до вулиці Семена Скляренка.

Історія[ред. | ред. код]

Площа відома з середини XIX століття під сучасною назвою, від церкви святих Петра і Павла (була розташована неподалік, на Сирецькій вулиці, 20, зруйнована в липні 1987 року).

З 1961 року мала назву площа Фрунзе[1], на честь радянського військового діяча Михайла Фрунзе. У 1980-ті роки до площі було приєднано відомий із 1-ї половини XX століття Торговий провулок.

Історичну назву площі відновлено 2014 року[2].

Фактично площа складається з двох частин: південної — трикутного в плані скверу (до 1960-х рр. тут діяв Куренівський ринок і було розворотне кільце трамвая), у якому з 2003 міститься храм святих апостолів Петра і Павла (УПЦ Московського патріархату), та північної, де нині розташовані Куренівський ринок, Зооринок (Пташиний ринок), трамвайне кільце і стихійний «блошиний» ринок.

На площі збереглися залишки одно- та двоповерхової забудови кінця ХІХ — 1-ї половини ХХ століття (будинки № 3, 5, 11).

Відомі мешканці[ред. | ред. код]

В одному з будинків на Петропавлівській площі минули дитячі й підліткові роки письменника Анатолія Кузнецова, про що він неодноразово згадує в автобіографічному романі Бабин Яр. Будинок не зберігся (знесений у 1960-ті роки, нині тут територія заводу «Кінап»)[3].

Цікаві факти[ред. | ред. код]

  • На будинку № 11 до 2015 року існувала стара табличка (орієнтовно 1930-х — 1940-х років) з написом Петропавлівська площа. Такий само покажчик зберігся на будинку № 5. Таблички знову стали актуальними після повернення площі історичної назви.
  • На площі з 1891 року розміщувалося розворотне трамвайне кільце (перші роки — міської залізниці на кінній тязі). Для пасажирського руху його перестали використовувати в 1971 році, трамвайні рейки в основному демонтовано в 1980-ті роки (останній відтинок завдовжки приблизно 10 м розібрано на початку 2000-х років).

Галерея[ред. | ред. код]

Будинок № 5 — один з останніх зразків одноповерхової забудови Петропавлівської площі 1-ї половини ХХ століття

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Рішення виконавчого комітету Київської міської Ради депутатів трудящих від 26 січня 1961 року № 146 «Про найменування та перейменування вулиць і площ м. Києва» // Державний архів м. Києва, ф. Р-1, оп. 8, спр. 15, арк. 863–871. Архівовано з першоджерела 25 червня 2013.
  2. Рішення Київської міської ради від 13 листопада 2014 року № 373/373 «Про повернення історичних назв та перейменування вулиць, площ, провулків у місті Києві» // Хрещатик. — 2014. — № 177 (4577). — 2 грудня. — С. 6. Архівовано з першоджерела 2 грудня 2014.
  3. Он спас Бабий Яр от забвения. Анатолий Кузнецов

Джерела[ред. | ред. код]