Петропавлівська церква (Поділ)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Петропавлівська церква
Petropav 2.jpg
знаходилася на вулиці Притисько-Микільській, навпроти дзвіниці Флорівського монастиря
Тип споруди церква
Розташування Україна Україна,Київ
Архітектор І.Григорович-Барський (дзвіниця)
Засновник Кшиштоф Казімірський
Початок будівництва 1600-і — 1640 рр.
Кінець будівництва 17441750 рр.
Зруйновано 1935 р.
Відбудовано не відбудовувалась
Архітектурний стиль готика, українське бароко, єлизаветинське бароко (дзвіниця)
Належність РКЦ, РПЦ
CMNS: Петропавлівська церква на Вікісховищі

Це́рква Святих Петра і Павла — колишній православний храм в Києві на Подолі, збудований як Домініканський костел святого Миколая близько 1610 року та зруйнований більшовиками у 1930-ті роки.

Історія храму[ред.ред. код]

Католицький період[ред.ред. код]

Монастир домініканців на Подолі був заснований наприкінці XVI ст. Мурований костел св. Миколая при цьому кляшторі був збудований у 1600-і роки єпископом РКЦ Кшиштофом Казімірським (пол. Krzysztof Kazimirski), прах якого спочив у храмі.[1] На побудову величного тринавного храму пішли будівельні матеріали з руїн вишгородського собору Бориса і Гліба. Близько 1610 р. костел був освячений, але прибудови та перебудови тривали до 1640 р.

Польське панування добігало свого кінця, і коли в 1648 р. домініканці були вигнані з міста, їхній кляштор був ліквідований, а костел — пограбований та занедбаний.

Руйнація[ред.ред. код]

В 1650-і рр. московський воєвода використовував будівлі колишнього кляштора як караульні приміщення. Поступово монастирські споруди були розібрані, але сам костел вцілів. Наприкінці XVII ст. в ньому навіть влаштували шинок.

Православний період[ред.ред. код]

1691 р. митрополит Варлаам Ясинський освятив храм як православну Петропавлівську церкву. Спочатку вона не мала свого причту, і була приписною до Софійського собору. В 1786 року храм став грецькою церквою і був такою до пожежі 1811 року.

К. Шероцький про архітектуру храму писав: «Фронтони Петро-Павлівського храму нам знайомі: вони типові для часу Мазепи та Ясинського — прикрашені ліпниною — волютами, канелрованими пілястрами та живописом. Стіна західного фасаду також розділена пілястрами та характерними для українського бароко круглими та хрестоподібними вікнами.» .

Архітектура[ред.ред. код]

Вигляд Подолу на малюнку Абрагама ван Вестерфельда. В центрі височіє домініканський костел Св. Миколая.

Первісний костел був тринавною шестистовпною базилікою з гранчастим вівтарем. Нави перекривались нервюрними склепіннями. Вікна були стрільчастими. Бічні нави закінчувались невеликими каплицями, що мали самостійні півкулясті апсиди. Південна каплиця була збудована одночасно з самим костелом, а північна була прибудована пізніше, але до 1640 р. Первісний храм мав високі стрільчаті трикутні готичні фронтони на західному та східному фасадах, і відповідно — високий двоскатний дах. Над трансептом височів 8-гранний бабинець, що первісно увінчувався шпилем (хоча за іншими даними бабинець відноситься вже до барокової перебудови, бо автентичний малюнок Абрагама ван Вестерфельда XVII ст. такої деталі не показує). Бабинець мав 8 вузьких вікон. В 17441750 рр. церкву перебудували. Був зроблений новий західний фасад із тьохчастним фронтоном у бароковому стилі. Замість високого шпиля бабинець був увінчаний бароковою грушовидною банею. Був зроблений також новий чотирьох'ярусний іконостас (перероблений після пожежі 1811 р.). В 1810-і рр. з західної сторони церкви звели невелику одноповерхову галерею.

В 17441750 Іван Григорович-Барський збудував окремо розташовану триярусну дзвіницю в стилі єлизаветинського бароко. Після пожежі 1811 р. її верхній ярус був розібраний.

1832 року на подвір'ї храму було споруджено будівлю Києво-Подільського духовного училища (збереглася дотепер).

Знищення храму[ред.ред. код]

Храм було закрито у 1920-х роках. Планувалося використати храм як сховище Центрального архіву України, однак невдовзі його було знищено разом із дзвіницею — близько 1935 року.

Див. також[ред.ред. код]

Галерея[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. Wacław Urban. Kazimirski (Kazimierski) Krzysztof h. Bibersztein (zm. 1618) // Polski Słownik Biograficzny. — 19661967. — t. XII. — S. 292. (пол.)

Джерела[ред.ред. код]

  • Ернст Ф. Л. Київ. Провідник.— Київ, 1930.
  • Вечерський В. В. Втрачені об'єкти архітектурної спадщини України. — К.: НДІТІАМ, 2002. — 592 с., — С.82 — 85.
  • Шероцкий К. В. Киев. Путеводитель. — Киев, типография С. Кульженко, 1917. (рос.)

Посилання[ред.ред. код]