Петропавлівська церква (Поділ)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук


Петропавлівська церква
Petropav 2.jpg
знаходилася на вулиці Притисько-Микільській, навпроти дзвіниці Флорівського монастиря
Тип споруди церква
Розташування

Україна Україна,

Київ
Архітектор І.Григорович-Барський (дзвіниця)
Засновник Кшиштоф Казімірський
Початок будівництва 1600-і — 1640 рр.
Кінець будівництва 17441750 рр.
Зруйновано 1935 р.
Відбудовано не відбудовувалась
Архітектурний стиль готика, українське бароко, єлизаветинське бароко (дзвіниця)
Належність РКЦ, РПЦ
Петропавлівська церква (Поділ) (Україна)
Петропавлівська церква (Поділ)

Це́рква Святих Петра і Павла — колишній православний храм в Києві на Подолі, збудований як Домініканський костел святого Миколая близько 1610 року та зруйнований більшовиками у 1930-ті роки.

Історія храму[ред.ред. код]

Католицький період[ред.ред. код]

Монастир домініканців на Подолі був заснований наприкінці XVI ст. Мурований костел св. Миколая при цьому кляшторі був збудований у 1600-і роки єпископом РКЦ Кшиштофом Казімірським (пол. Krzysztof Kazimirski), прах якого спочив у храмі.[1] На побудову величного тринавного храму пішли будівельні матеріали з руїн вишгородського собору Бориса і Гліба. Близько 1610 р. костел був освячений, але прибудови та перебудови тривали до 1640 р.

Польське панування добігало свого кінця, і коли в 1648 р. домініканці були вигнані з міста, їхній кляштор був ліквідований, а костел — пограбований та занедбаний.

Руйнація[ред.ред. код]

В 1650-і рр. московський воєвода використовував будівлі колишнього кляштора як караульні приміщення. Поступово монастирські споруди були розібрані, але сам костел вцілів. Наприкінці XVII ст. в ньому навіть влаштували шинок.

Православний період[ред.ред. код]

1691 р. митрополит Варлаам Ясинський освятив храм як православну Петропавлівську церкву. Спочатку вона не мала свого причту, і була приписною до Софійського собору. В 1786 року храм став грецькою церквою і був такою до пожежі 1811 року.

К. Шероцький про архітектуру храму писав: «Фронтони Петро-Павлівського храму нам знайомі: вони типові для часу Мазепи та Ясинського — прикрашені ліпниною — волютами, канелрованими пілястрами та живописом. Стіна західного фасаду також розділена пілястрами та характерними для українського бароко круглими та хрестоподібними вікнами.» .

Архітектура[ред.ред. код]

Вигляд Подолу на малюнку Абрагама ван Вестерфельда. В центрі височіє домініканський костел Св. Миколая.

Первісний костел був тринавною шестистовпною базилікою з гранчастим вівтарем. Нави перекривались нервюрними склепіннями. Вікна були стрільчастими. Бічні нави закінчувались невеликими каплицями, що мали самостійні півкулясті апсиди. Південна каплиця була збудована одночасно з самим костелом, а північна була прибудована пізніше, але до 1640 р. Первісний храм мав високі стрільчаті трикутні готичні фронтони на західному та східному фасадах, і відповідно — високий двоскатний дах. Над трансептом височів 8-гранний бабинець, що первісно увінчувався шпилем (хоча за іншими даними бабинець відноситься вже до барокової перебудови, бо автентичний малюнок Абрагама ван Вестерфельда XVII ст. такої деталі не показує). Бабинець мав 8 вузьких вікон. В 17441750 рр. церкву перебудували. Був зроблений новий західний фасад із тьохчастним фронтоном у бароковому стилі. Замість високого шпиля бабинець був увінчаний бароковою грушовидною банею. Був зроблений також новий чотирьох'ярусний іконостас (перероблений після пожежі 1811 р.). В 1810-і рр. з західної сторони церкви звели невелику одноповерхову галерею.

В 17441750 Іван Григорович-Барський збудував окремо розташовану триярусну дзвіницю в стилі єлизаветинського бароко. Після пожежі 1811 р. її верхній ярус був розібраний.

1832 року на подвір'ї храму було споруджено будівлю Києво-Подільського духовного училища (збереглася дотепер).

Знищення храму[ред.ред. код]

Храм було закрито у 1920-х роках. Планувалося використати храм як сховище Центрального архіву України, однак невдовзі його було знищено разом із дзвіницею — близько 1935 року.

Див. також[ред.ред. код]

Галерея[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. Wacław Urban. Kazimirski (Kazimierski) Krzysztof h. Bibersztein (zm. 1618) // Polski Słownik Biograficzny. — 19661967. — t. XII. — S. 292. (пол.)

Джерела[ред.ред. код]

  • Ернст Ф. Л. Київ. Провідник.— Київ, 1930.
  • Вечерський В. В. Втрачені об'єкти архітектурної спадщини України. — К.: НДІТІАМ, 2002. — 592 с., — С.82 — 85.
  • Шероцкий К. В. Киев. Путеводитель. — Киев, типография С. Кульженко, 1917. (рос.)

Посилання[ред.ред. код]