Петропавлівська церква (Поділ)
| Петропавлівська церква | |
|---|---|
 | |
| знаходилася на вулиці Притисько-Микільській, навпроти дзвіниці Флорівського монастиря | |
| Тип споруди | церква |
| Розташування |
 Україна, Київ |
| Архітектор | І.Григорович-Барський (дзвіниця) |
| Засновник | Кшиштоф Казімірський |
| Поч. будівництва | 1600-і — 1640 рр. |
| Кін. будівництва | 1744–1750 рр. |
| Зруйновано | 1935 р. |
| Відбудовано | не відбудовувалась |
| Стиль | готика, українське бароко, єлизаветинське бароко (дзвіниця) |
| Належність | РКЦ, РПЦ |
_location_map.svg)  | |
| Петропавлівська церква у Вікісховищі? | |
Це́рква Святих Петра і Павла — колишній православний храм в Києві на Подолі, збудований як Домініканський костел святого Миколая близько 1610 року та зруйнований більшовиками у 1930-ті роки.
Зміст
Історія храму[ред. | ред. код]
Католицький період[ред. | ред. код]
Монастир домініканців на Подолі був заснований наприкінці XVI ст. Мурований костел св. Миколая при цьому кляшторі був збудований у 1600-і роки єпископом РКЦ Кшиштофом Казімірським (пол. Krzysztof Kazimirski), прах якого спочив у храмі.[1] На побудову величного тринавного храму пішли будівельні матеріали з руїн вишгородського собору Бориса і Гліба. Близько 1610 р. костел був освячений, але прибудови та перебудови тривали до 1640 р.
Польське панування добігало свого кінця, і коли в 1648 р. домініканці були вигнані з міста, їхній кляштор був ліквідований, а костел — пограбований та занедбаний.
Руйнація[ред. | ред. код]
В 1650-і рр. московський воєвода використовував будівлі колишнього кляштора як караульні приміщення. Поступово монастирські споруди були розібрані, але сам костел вцілів. Наприкінці XVII ст. в ньому навіть влаштували шинок.
Православний період[ред. | ред. код]
1691 р. митрополит Варлаам Ясинський освятив храм як православну Петропавлівську церкву. Спочатку вона не мала свого причту, і була приписною до Софійського собору. В 1786 року храм став грецькою церквою і був такою до пожежі 1811 року.
К. Шероцький про архітектуру храму писав: «Фронтони Петро-Павлівського храму нам знайомі: вони типові для часу Мазепи та Ясинського — прикрашені ліпниною — волютами, канелрованими пілястрами та живописом. Стіна західного фасаду також розділена пілястрами та характерними для українського бароко круглими та хрестоподібними вікнами.» .
Архітектура[ред. | ред. код]
Первісний костел був тринавною шестистовпною базилікою з гранчастим вівтарем. Нави перекривались нервюрними склепіннями. Вікна були стрільчастими. Бічні нави закінчувались невеликими каплицями, що мали самостійні півкулясті апсиди. Південна каплиця була збудована одночасно з самим костелом, а північна була прибудована пізніше, але до 1640 р. Первісний храм мав високі стрільчаті трикутні готичні фронтони на західному та східному фасадах, і відповідно — високий двоскатний дах. Над трансептом височів 8-гранний бабинець, що первісно увінчувався шпилем (хоча за іншими даними бабинець відноситься вже до барокової перебудови, бо автентичний малюнок Абрагама ван Вестерфельда XVII ст. такої деталі не показує). Бабинець мав 8 вузьких вікон. В 1744–1750 рр. церкву перебудували. Був зроблений новий західний фасад із тьохчастним фронтоном у бароковому стилі. Замість високого шпиля бабинець був увінчаний бароковою грушовидною банею. Був зроблений також новий чотирьох'ярусний іконостас (перероблений після пожежі 1811 р.). В 1810-і рр. з західної сторони церкви звели невелику одноповерхову галерею.
В 1744–1750 Іван Григорович-Барський збудував окремо розташовану триярусну дзвіницю в стилі єлизаветинського бароко. Після пожежі 1811 р. її верхній ярус був розібраний.
1832 року на подвір'ї храму було споруджено будівлю Києво-Подільського духовного училища (збереглася дотепер).
Знищення храму[ред. | ред. код]
Храм було закрито у 1920-х роках. Планувалося використати храм як сховище Центрального архіву України, однак невдовзі його було знищено разом із дзвіницею — близько 1935 року.
Див. також[ред. | ред. код]
Галерея[ред. | ред. код]
Загальний вигляд Притисько-Микільської вулиці і Петропавлівського храму.
Церква на малюнку 1819 р.
План храму.
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Wacław Urban. Kazimirski (Kazimierski) Krzysztof h. Bibersztein (zm. 1618) // Polski Słownik Biograficzny. — 1966–1967. — t. XII. — S. 292. (пол.)
Джерела[ред. | ред. код]
- Ернст Ф. Л. Київ. Провідник.— Київ, 1930.
- Вечерський В. В. Втрачені об'єкти архітектурної спадщини України. — К.: НДІТІАМ, 2002. — 592 с., — С.82 — 85.
- Шероцкий К. В. Киев. Путеводитель. — Киев, типография С. Кульженко, 1917. (рос.)
