Петро-Михайлівка

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
село Петро-Михайлівка
Petro-myhaylivka gerb.png
Герб
Країна Україна Україна
Область Запорізька область
Район/міськрада Вільнянський
Рада/громада Петро-Михайлівська сільська рада
Код КОАТУУ 2321586801
Облікова картка Петро-Михайлівка 
Основні дані
Засноване 1877
Населення 1 500
Територія 2.118 км²
Густота населення 708.22 осіб/км²
Поштовий індекс 70015
Телефонний код +380 6143
Географічні дані
Географічні координати 48°03′33″ пн. ш. 35°13′35″ сх. д. / 48.05917° пн. ш. 35.22639° сх. д. / 48.05917; 35.22639Координати: 48°03′33″ пн. ш. 35°13′35″ сх. д. / 48.05917° пн. ш. 35.22639° сх. д. / 48.05917; 35.22639
Водойми Дніпро
Місцева влада
Адреса ради 70015, Запорізька обл., Вільнянський р-н, с.Петро-Михайлівка, вул.Миру, 84.
Карта
Петро-Михайлівка. Карта розташування: Україна
Петро-Михайлівка
Петро-Михайлівка
Петро-Михайлівка. Карта розташування: Запорізька область
Петро-Михайлівка
Петро-Михайлівка

Петро́-Миха́йлівка — село в Україні, Орган місцевого самоврядування Петро-Михайлівська сільська рада.

Площа села — 237,5 га., тут налічується 549 дворів. Кількість населення на 1 січня 2007 року — 1446 чол.

Географічне розташування[ред. | ред. код]

Село Петро-Михайлівка знаходиться за 5 км від лівого берега річки Дніпро, на відстані 2 км від села Дніпровка. За 2 км від основної частини села розташована невелика його частина, яка примикає до села Запорізьке. По селу протікає пересихаючий струмок з загатою. Поруч проходить автомобільна дорога М18 (E105)).

Село розташоване за 35 км від районного центру, за 45 км від обласного центру.

Найближча залізнична станція — Вільнянськ — знаходиться за 35 км від села.

Сучасне село Петро-Михайлівка розбудувалося обабіч великої і знаної Балки Таволжанської, у самісінькому її верхів'ї.

Історія[ред. | ред. код]

Село Петро-Михайлівка, згідно офіційній інформації, утворилося в 1877–1884 рр. як хутір. Року 1884, громада малоземельних селян числом у 123 господаря на чолі з Юнацьким Петром Михайловичем (в статистичних матеріялах від 1899, 1911 років - Юніцький П.М, "Юницкій и Ко Т-во крестьян с.Андреевка, в кол. 123 дома"), беруть у новоствореному Селянському банку міста Катеринослава грошовий кредит на купівлю 1190 десятин землі (по 100 га на одного господаря)... Землю було куплено на Андріївській пустоші, у верхів'ї Балки Капустяної

Варто зауважити, що в метриках Успенської церкви села Андріївки, Андріївської волості, Олександрівського повіту, Катеринославської губернії згадка про хутір Богуслав і Петро-Михайлівський з'являється лише в рік 1901. До цієї дати жодних метричних даних пов'язаних з вищевказаними населеними пунктами не зазначається.

До першої московитської окупації України, землі, на яких згодом постане хутір Петро-Михайлівський належали до Самарської паланки Запорозької Січі і складали частину вольностей запорозького козацького товариства. По надпорозьких балках козаки-запорожці облаштовували свої зимівники(хутори), господарювали. Хутори-зимівники на запорозьких землях починають поставати з ХVІ століття. З моменту зруйнування Запорозької вольниці землі запорожців почали масово заселятися людьми прийшлими, поміщицькими... Про козацькі хутори в окрузі балки Таволжаної знаємо мало, але факт їхнього існування підтверджується деякими документальними матеріалами(буде вставка)... Так відомо, що землі, на яких вибудовано сучасне село Петро-Михайлівка куплені товариством малоземельних селян Старої Андріївки на чолі з Юнацьким Петром Михайловичем, його засновником, вже разом з хуторами... Можливо з давнішими козацькими зимівниками... Про те, можемо тільки здогадуватися і вибудовувати лише версії... Принаймні на сьогодні. Дослідження тривають...

В 1917 році село входить до складу Української Народної Республіки.

Внаслідок поразки Перших визвольних змагань село надовго окуповане більшовицькими загарбниками Вже наприкінці 20-х років ХХ століття територія Андріївської пустоші, з хуторами і селами зайнята революційними більшовиками з-під проводу ідеології політичного і революційного вождя працюючих мас Володимира Ульянова-Леніна. Розпочинається новий виток історії - встановлення і укріплення влади совєтов(рад). На базі хуторів утворюються колективні господарства селян: "Нове життя" - хутір Петро-Михайлівський", "Реконструкція" - хутір Богуслав. Числа 29 лютого 1930 року було прийняте рішення про об'єднання хуторів Богуслав і Петро-Михайлівський в один населений пункт - село Петро-Михайлівку. На базі об'єднаного села утворюється колгосп "Комінтерн". Першим головою колективного господарства стає Васильченко(?)...

До 1930 років у межах сучасного села існувало два, чітко означені і задокументовані хутори — на відстані 0,5 км один від одного: хутір Богуслава (Андріївської волості, Олександрівського повіту, Катеринославської губернії), хутір Петро-Михайлівський (Петро-Свистунівської волості, Олександрівського повіту, Катеринославської губернії). Існує версія, що хутір Богуслава засновано у 1877 р., а Петро-Михайлівський — у 1884 р., проте, офіційно зазначено, що саме хутір Петро-Михайлівський засновано у 1877 році... Кожен з хуторів мав(?) своє, окреме кладовище: хутір Богуслав - "богуславське", його залишки були наявні до 50-х років ХХ століття, і хутір Петро-Михайлівка - "Петро-михайлівське", його "нова" частина і на сьогодні є діючою. З оповідок місцевих селян маємо звістку про існування у межах сучасного села Петро-Михайлівки, ще декількох хуторів (висілок) - Гарбо-Пузівка( нині вулиця Садова) і Собачівка(частина вулиці Матросова, від будівлі колишньої церковно-приходської школи, до сільського ставка, де "Білий Ведмідь"(?), приміщення колишньої машино-тракторної станції (МТС), і далі на Захід, повздовж шляху на село Улянівку(Уланівку))... Хутір Гарбо-Пузівка названий за прізвищами родин перших поселян-засновників - Гарбузів і Пузів. Містився хутір недалеко від північно-східної околиці хутора Богуслав. Хутір Гарбо-Пузівка також мав(?) своє окреме "східне" кладовище, яке існує і на цей час. Найстарішими з поховань, згідно зазначень на надгробних табличках, є поховання початку 30-х років ХХ століття. Саме на початок 30-х років припадає заснування хутора (висілок) Гарбо-Пузівка, виходячи з результатів краєзнавчих розвідок... По ІІ Світовій війні ще один населений пункт увійшов до складу села Петро-Михайлівки. Це був хутір Царевий. Хутір містився на значній, у 2,5 км, відстані від південної межі села, на півленному боці Балки Лишньої, поруч з хутором Запорожець, нині село Запорізьке. У складі села Петро-Михайлівка хутір набув статусу вулиці, яка отримала назву - Південна. На початку 90-х років, вулиця Південна майже знелюднюється. На сьогодні Південна вулиця складається з декількох значно віддалених одне від одного приватних господарств(хуторів) і декількох вцілілих від руйнування покинутих житлових будинків. Далі буде...

У 19321933 селяни пережили більшовицький геноцид[джерело?].

З літа 1941 року до осені 1943 року село Петро-Михайлівське знаходилося під контролем і керівництвом гітлерівської окупаційної адміністрації, у селі розміщується штаб німецьких окупаційних сил ІІІ Райху.

Під час гітлерівської окупації на село Петро-Михайлівку і його округу поширювалася пасторська служба Української автокефальної православної церкви. Настоятель Української православної церкви Святої Троїці В.Гладун з 7 вересня 1943 року призначений резолюцією Архієпископа УАПЦ Генадія настоятелем Свято-Покровської церкви у селі Петро-Михайлівка, Софіївського району(від 1966 року Вільнянський район), Запорізької області.

23 вересня 1943 року село було звільнено Червоною Армією в ході Другої Світової війни. У зв'язку з цим, день села відзначається 23 вересня.

В центрі села, поряд з управлінською конторою ВАТ "Петромихайлівське", знаходиться братська могила вояків Червоної Армії, які загинули у боях визволяючи Петро-Михайлівку від гітлерівських військ. На попередньому місці поховання наприкінці 70-х років ХХ століття збудовано нову сільську середню школу.

У с. Петро-Михайлівка діє етнографічний музей, який налічує більше 200 експонатів. Він знайомить відвідувачів з господарством і побутом сільського населення краю кінця XVIII — початку XIX століття.

"Жовтневий" загін ЗПДЕ ІА АН УРСР 1980 рік. Керівник загону студент ЗДПІ Сергій Миколайович Кравченко

На початку 80-х років ХХ століття на прилеглих до села Петро-Михайлівки землях працювала Запорізька постійно діюча експедиція ІА АН УРСР . Завданням експедиції було дослідження степових пірамід-курганів на шляху пролягання майбутньої другої лінії Жовтневої зрошувальної системи. Досліджувалися декілька курганних груп і окремі кургани. Досліджувані об'єкти отримали робочі назви "Петро-Михайлівка-I" і "Петро-Михайлівка-II". Курганна група "Петро-Михайлівка-І" свого часу височила поруч з радгоспним елеватором-током, а "Петро-Михайлівка-ІІ" колись знаходилася на північно-східній окраїні села. Відповідно до мапи за редакції підполковника Стрельбицького датованої жовтнем 1865 року, курганна група "Петро-Михайлівка-І" мала давню народну назву - "Могила Висока". Очолювали археологічну експедицію кандидат історичних наук Світлана Миколаївна Ляшко і студент історичного факультету ЗДПІ Сергій Миколайович Кравченко.

Досліджувана курганна група Петро-Михайлівка-І. За мапою 1865 року з-під редакції підполковника Стрельбицького курганна група має назву "Могила Висока". Досліджена у 1980 році ЗПДЕ ІА АН УРСР. Керівник експедиції канд. іст. наук Світлана Миколаївна Ляшко

Курганна група "Петро-Михайлівка-І(Могила Висока, Стрельбицький_Іван_Опанасович 1865 рік). Див. світлини

З 1989 по 1991 рік у селі діяв нелегальний осередок Народного Руху України [1] з-під проводу Вячеслава Чорновола [2].

З 24 серпня 1991 року селище входить до складу незалежної України.

25 лютого 2015 року у селі невідомими було демонтовано і знищено пам'ятник Леніну. Жодна з політичних сил не заявила про свою причетність до "ленінопаду" у Петро-Михайлівці.

Сьогодення[ред. | ред. код]

На території населеного пункту працюють загальноосвітня школа, дитячий садок, сільська книгозбірня(бібліотека), будинок культури, лікарня.

Підприємства — ВАТ «Петромихайлівське»[3], фермерські господарства.

Пам'ятки[ред. | ред. код]

Село Петро-Михайлівка розбудоване у верхів'ї Балки Таволжанської - території і об'єкту природно-заповідного фонду Вільнянського району, Запорізької області[недоступне посилання з липень 2019] Неподалік від села розташована ботанічна пам'ятка природи — Росохувата Балка. На південь від села Петро-Михайлівки розташована Балка Лишня. Її північні схили проти села Запорізького щороку рясно вкриваються ковилою. Навесні, один з відрогів Балки Лишньої, який у народі має назву "Штани"(напевно за двома лініями лісосмуг, які ростуть на його вершинах) густо квітне Горицвітом.

Джерела[ред. | ред. код]

Редагування сторінки: Свидрань Микола Анатолійович