Капиця Петро Леонідович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
(Перенаправлено з Петро Капиця)
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Нобелівська премія з фізики (1986) Капиця Петро Леонідович
рос. Пётр Леони́дович Капи́ца
Народився 26 червня (8 липня) 1894(1894-07-08)
Кронштадт
Помер 8 квітня 1984(1984-04-08) (89 років)
Москва
·інсульт
Поховання Новодівичий цвинтар
Країна СРСР СРСР
Національність українці та румуни
Діяльність фізик, винахідник, професор
Alma mater Триніті-коледж (Кембридж)
Санкт-Петербурзький політехнічний інститут[d]
Кембриджський університет
Галузь фізика
Заклад Санкт-Петербурзький державний політехнічний університет Петра Великого
Кембриджський університет
Інститут фізичних проблем імені П. Л. Капиці РАН
МФТІ
МДУ
A.V. Shubnikov Institute of Crystallographyd
Фізико-технічний інститут ім. А. Ф. Іоффе РАН
Науковий ступінь доктор фізико-математичних наук
Вчителі Йоффе Абрам Федорович[1]
Відомі учні Aleksandr Salnikovd
Алексєєвський Микола Євгенович
Аспіранти, докторанти Девід Шенберг
Азбель Марк Якович
Членство Лондонське королівське товариство
Леопольдина
Національна академія наук США
Академія наук СРСР
Шведська королівська академія наук
Польська академія наук[2]
Американська академія мистецтв і наук
Академія наук СРСР
Міжнародна академія астронавтики
Міжнародна академія історії науки
Нідерландська королівська академія наук
Сербська академія наук і мистецтв
Данська королівська академія наук
Нью-Йоркська академія наук
Ірландська королівська академія
Американське фізичне товариство
Відомий завдяки: Надплинність
Рід Капиці[d]
Батько Леонід Капицяd
Мати Olga Ieronimovna Kapitsad
У шлюбі з Anna Krylovad
Діти Капиця Андрій Петрович
Капиця Сергій Петрович
Нагороди

Висловлювання у Вікіцитатах
CMNS: Капиця Петро Леонідович у Вікісховищі

Петро́ Леоні́дович Капи́ця (8 липня 1894, Кронштадт, Санкт-Петербург — 8 квітня 1984, Москва, СРСР) — радянський фізик, лауреат Нобелівської премії (1978).

Біографічні відомості[ред. | ред. код]

Мати, з українських волинських дворян Стебницьких, дочка географа-топографа Ієроніма Стебницького[3]. Батько, полковник Леонід Капиця — молдованин, виходець з Бессарабії[4].

Петро Капиця навчався у Петербурзькому університеті.

1921 — працював у Кембриджському університеті (Велика Британія) у Кавендіській лабораторії разом з Е.Резерфордом.

1928 — відкрив ефект збільшення електроопору в металах пропорційно напруженості зовнішнього магнітного поля («закон Капиці»).[5]

З 1935 року — «невиїзний» науковець СРСР (після того, як Радянський Союз залишив фізик Г. Гамов).

Один із засновників фізики низьких температур і фізики сильних магнітних полів, академік АН СРСР. Організатор і перший директор (1933—46, з 1955) Інституту фізичних проблем.

За виступи проти створення радянської атомної бомби в 1945 році П.Капиця був усунутий з поста директора Інституту фізичних проблем і 8 років перебував під домашнім арештом.

Серед відзнак П.Капиці, зокрема, медаль Резерфорда від Англійського Фізичного товариства. Вчений був членом 25 наукових товариств у Росії, Швеції, Індії, Польщі, Німеччині, Америці, Голландії.

На честь вченого названо астероїд 3437 Капиця.

Лондонський період життя[ред. | ред. код]

У 1931 році Капиця був обраний членом Французького фізичного товариства. До цього часу у Петра Леонідовича склалися теплі і довірчі відносини з багатьма видатними вченими. Обставини в Кембриджі в корені змінила стан і настрій Капиці. Спочатку він з головою занурився в наукові роботи, а потім поступово повністю повернувся до нормального життя. Він вивчав англійську літературу та історію, купив земельну ділянку на Хантінгтон-Роуд і почав будувати там будинок за власним проєктом. Надалі вчений організував так званий «Капиця-клуб» — семінари для наукової громадськості Кембриджського університету, що проводяться раз на тиждень в лабораторії Резерфорда. На цих зустрічах обговорювалися найрізноманітніші питання розвитку наук, літератури та мистецтва. Ці збори швидко набули в Англії дику популярність, їх відвідували найіменитіші англійські особи. А на обговоренні питань фізики побували фактично всі «кити» світової науки — Альберт Ейнштейн, Нільс Бор, Вольфганг Паулі, Вернер Гайзенберг, Поль Дірак і багато інших.

У 1934 Капиця писав: "Постійно спілкуючись з різними діячами науки Європи та Англії, я можу надати сприяння ученим, що відряджаються за кордон працювати в різних місцях, що інакше було б для них важким, оскільки моє сприяння ґрунтується не на офіційних зв'язках, а на взаємних послугах та особистому знайомстві з керівними особами". Також Петро Леонідович всіляко сприяв міжнародному обміну досвідом у науковій області. Він був одним з редакторів «Міжнародної серії монографії з фізики», що видаються в Оксфордському університеті. Саме з цих монографії світ дізнався про наукові праці радянських фізиків-теоретиків Миколи Семенова, Якова Френкеля і Георгія Гамова.

«Капичники»[ред. | ред. код]

У 1937 році в інституті Капиці почалися знамениті семінари, так звані «капичники», які отримали незабаром всесоюзну популярність. Петро Леонідович запрошував до себе не тільки відомих фізиків, а й інженерів, вчителів, медиків, взагалі будь-яку людину, яка яким-небудь чином проявила себе. На семінарі, крім особливих фізичних проблем, обговорювалися питання суспільної думки, філософії, генетики. Після семінару всіх основних учасників запрошували до кабінету Капиці на чай з бутербродами[джерело?].

Афоризми Петра Капиці[ред. | ред. код]

  • Работа «запоем» вредна — она изматывает человека и понижает его творческие силы[6]:146.
  • Без учеников ученый обычно очень быстро погибает как творческая личность и перестаёт двигаться вперёд[6]:151.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б https://www.leopoldina.org/fileadmin/redaktion/Mitglieder/CV_Kapica_Petr_D.pdf
  2. http://czlonkowie.pan.pl/czlonkowie/sites/WynikiWyszukiwania.html?s=KAPICA,%20Piotr%20L.%20
  3. Всеукраїнський науково-теоретичний часопис «Історія української географії» — Тернопіль, 2008 Випуск 16 ISSN [https://portal.issn.org/resource/ISSN/1992-4224 1992-4224] // Ростислав Сосса. Постаті української картографії (Микола Коваль-Медзвецький, Ієронім Стебницький, Іван Стрельбицький) — С. 52-55. [Архівовано 13 лютого 2016 у Wayback Machine.]
  4. Ilustrul savant rus de origine basarabeană, academicianul Serghei Petrovici Capiţa, împlineşte azi 80 de ani (Interview with Sergey Kapitsa son of the late Pyotr Kapitsa (Romanian). MDN News Magazine. Архів оригіналу за 14 лютого 2008. Процитовано 21 квітня 2009. 
  5. Капицы закон. Энциклопедия физики и техники (рос.). Архів оригіналу за 13 квітня 2021. Процитовано 21 лютого 2022. 
  6. а б П. Л. Капица. Эксперимент. Теория. Практика. — Москва : Наука, 1981. — 495 с.

Джерела[ред. | ред. код]

  • Віталій Абліцов «Галактика „Україна“. Українська діаспора: видатні постаті» — К.: КИТ, 2007. — 436 с.

Посилання[ред. | ред. код]