Петро Мятла

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Петро Мятла

Посол польського Сейму
Час на посаді:
1922 — 1927

Народився1890
Q60222456?, Дісненський повіт, Віленська губернія, Російська імперія
Помер12 серпня 1936(1936-08-12)
Біломорсько-Балтійський канал, Республіка Карелія, СРСР
ОсвітаДісенське міське училище, Олексіївське військове училище
Політична партіяБілоруська робітничо-селянська громада
Професіяполітик

Петро́ Мятла́ (*1890(1890), с. Кухцинці Дісненського повіту Віленської губернії — †12 серпня 1936, ГУЛАГ СССР, Карелія)  — білоруський політик, громадський діяч західної Білорусі в часи Другої Речі Посполитої.

Біографія[ред. | ред. код]

19061910 навчався в Дісенському міському училищі, в 19111912 на педагогічних курсах в Каунасі. Працював учителем. 1914-1917 в російській армії. Знаходився серед юнкерів Олексіївського військового училища, які виступили проти повсталого пролетаріату. Був заарештований і поміщений у в'язницю. З кінця 1917 до 1921 вчителював. З 1921 у Вільнюсі.

У 19211922 працював бухгалтером, завідувачем відділу Вільнюського союзу кооперації. Брав участь у створенні національно-визвольних громад та організацій, білоруських шкіл у Західній Білорусі. У 1922 р був обраний депутатом польського сейму від білоруської національної меншини. Був членом Білоруського посольського клубу.

Один з творців Білоруської селянсько-робітничої громади (БСРГ), член її ЦК. Після її розгрому 16 січня 1927 заарештований і засуджений польською владою до 12 років в'язниці. В результаті обміну політв'язнями з 1930 виявився в Мінську. Працював в Комісії з вивчення Західної Білорусі при Президії Білоруської академії наук (її голова 1932-1933), у ВРНГ БРСР заступником начальника планування, начальником сектору кадрів.

1 вересня 1933 заарештований ГПУ БССР у справі Білоруського національного центру. Ухвалою колегії ОГПУ СССР від 9 січня 1934 засуджений до вищої міри покарання, яка замінена 10 роками ВТТ. Ув'язнення відбував на будівництві Біломорсько-Балтійського каналу.

Помер у таборі. Реабілітований 16 серпня 1956.

Примітки

Література[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]