Петро Парчевський
.jpg) | |
| 1-й єпископ Смоленської єпархії | |
|---|---|
| 1 вересня 1636 — 1649 | |
| Наступник | Францішек Далмат-Ісайковський |
| 24-й єпископ Жмудської єпархії | |
| 6 січня 1649 — 1659 | |
| Попередник | Юрій Тишкевич |
| Наступник | Олександр Казимир Сапіга |
| Народився |
1590 |
| Помер |
6 грудня 1658[1] |
| Відомий як | католицький священник, католицький єпископ |
| Країна | Річ Посполита |
| Alma mater | Віленський університет |
| Рід Парчевські | |
| Професія | священник |
| Релігія | католицтво |
Петро Парчевський (герб Налеч; 1598 — 6 грудня 1658[2] або 15 лютого 1659[3]) — державний та релігійний діяч, сиґнатор акту Унії Великого князівства Литовського та Шведського королівства.
Життєпис[ред. | ред. код]
Походив із православної родини. Після переходу в католицизм вступив до Вільнюської семінарії й був відправлений до папської семінарії в Бранево. Продовжив навчання у Віленській академії, де в 1622 отримав ступінь магістра ліберальних наук та філософії. Отримав звання доктора богослов'я, висвячений на священика.
У 1628 став пробстом у Стародубі.
У 1630 призначений адміністратором Смоленської єпархії та Смоленським архідияконом.
Під час Польсько-російської війни (1632—1634) залишився в обложеному Смоленську.
У 1635 Владислав IV Ваза призначив Парчевського першим єпископом Смоленським.
Згодом єпископ Петро поїхав до Риму, аби отримати папське схвалення нової єпархії, яке відбулося 1 вересня 1636. Через кілька днів Парчевського освятив на єпископа кардинал Джованні Баттіста Памфіл, який став папою Інокентієм X у 1644.
На посаді єпископа Смоленського Парчевський збільшив кількість парафій у своїй єпархії та сприяв створенню Смоленського капітулу. Єпископ Петро також провів єпархіальний синод.
У 1649 переведений до Жмудського єпископства і призначений пробстом Гераніонським.
У 1651 відвідав єпархію та єпархіальний синод.
Під шведського військового вторгнення 18 серпня 1655 підписав акт про здачу Великого князівства Литовського шведському королю Карлу X Густаву.
20 жовтня підписав акт Шведсько-литовського союзу в Кейданяї[4].
Примітки[ред. | ред. код]
Бібліографія[ред. | ред. код]
- Henryk Lulewicz, Piotr Parczewski, w: Polski Słownik Biograficzny, t. XXV, 1980, s. 210—212.
Посилання[ред. | ред. код]
| |||||
|
