Петро Потоцький (староста снятинський)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Пйотр Потоцький
Piotr Potocki
Інші імена Петро Потоцький
Народився 1612(1612)
Помер 1648(1648)
Поховання костел (Золотий Потік)
Підданство Річ Посполита Herb Rzeczypospolitej Obojga Narodow (Alex K).svg
Діяльність військовик, урядник, меценат
Посада снятинський староста
Конфесія римо-католик
Батько Стефан Потоцький
Мати Марія Амалія Могила-Потоцька
Рід Потоцькі
Родичі Пйотр Потоцький (кузин), Януш Радзивілл (шваґро)
Брати, сестри Anna Potocka[d]
Дружина Евфрозина з Станіславських
  • POL COA Pilawa Złota.svg

Пйотр (Петро) Потоцький гербу Золота Пилява (1612 — 1648) — польський шляхтич, військовик, державний діяч Речі Посполитої. Меценат.

Життєпис[ред.ред. код]

Найстарший син генерального старости Поділля Стефана Потоцького та його дружини Марії Амалії Могили-Потоцької. Рідний брат Павела і Яна Потоцьких, шваґро князя Януша Радзивілла.[1][2]

Після зaкінчення наук в краю (безсумнівно, у Краківському університеті) був посланий матір'ю для навчання за кордон на межі 1631—1632 років. З початком 1632 року разом зі своїм вихователем Шимоном Старовольським перебував у Льовені. В Антверпені уклав та виголосив промову на тему: «Ad invictissimum potentissimumque Principem Vladislaum Sigismundum Poloniae et Sveciae Regem oratio gratulatoria», яку пізніше було видано в збірці брата Павела під назвою «Opera omnia…». Піізніше навчався в Падуї (записався 18 жовтня 1632 року), 5 березня 1633 року був обраний асесором від польської нації. 1633 року брав участь у пишному в'їді Єжи Оссоліньского до Риму. З поверненням посольства приїхав додому. 1634 року на чолі своєї хоругви перебував на Поділлі (перебував в обозі армії під Зеленцями, Скалою, Кам'янцем), готувався брати участь в можливій війні з турками. 1635 року через приготування до війни зі шведами перебував як ротмістр компутової гусарської хоругви в Прусії. 1641 року разом з матір'ю вислав драгунів для придушення бунту в Могильниці[3] та інших маєтках Якуба Понятовського. Користуючись з цього, отримав від Якуба Понятовського боргові зобов'язання на 5500 золотих, які потім той оскаржив (назвав розбоєм). Близько 1642 року став старостою снятинським.[4] У 1643 році заснував монастир домініканців у Снятині (закрили 1788-го).[5]

Костел у Золотому Потоці до совітів

30 січня 1644 р. брав участь в битві з татарами під Охматовим, керуючи разом з кузином — старостою кам'янецьким Пйотром Потоцьким[6] стрийовим полком вершників.
1645 року був в Яссах (як посол короля Владислава IV Вази[7]) на весіллі доньки молдавського господаря Василя Лупула Марії (Олени[8]) з колишнім шваґром (чоловіком покійної тоді сестри — ревної католички[9] Катажини) князем Янушем Радзивіллом); вважався пошукувачем руки Розанди Лупу.[10]

1646 року міщани Снятина піднялись на акції протесту через відібрання Пйотром Потоцьким решток вольностей міщан (вислали делегацію до короля зі скаргою на нього та підстаросту Марціна Кобиляньского). Відмовляючись платити податки старості, частина снятинців переселилась на інший берег Пруту, 5 серпня 1646 року під керівництвом Василя Цинти здобули місцеву церкву. Ситуацію змінили волоські драгуни П. Потоцького. Після повернення делегації снятинців з королівським ґлейтом від помсти старости на 6 місяців повстанці 2 листопада оволоділи містом з ратушею. Було укладено угоду, за якою взамін 1000 золотих на утримання залоги міщани будуть вільними від стацій содатських. Потоцький видержавив маєтки Снятинського староства (згода короля від 11 лютого 1647 року) на 4 роки Яну Левскому (пол. Łewski) за 28000 злотих.[7]

Разом з матір'ю, братами Павелом і Яном доклав коштів та зусиль для будівництва костелу Різдва Найсвятішої Панни Марії і Святого Щепана першого мученика в родинному (Золотому Потоці, в якому був похований.[11] Разом з дружиною — донькою кам'янецького каштеляна Міхала Єжи Станіславского[12] — був фундатором костелу[13] і домініканського монастиря в Снятині.[14]

Прожив 35 років,[14] помер у 1648 році.[1]

Примітки[ред.ред. код]

  1. а б Nagielski M. Potocki Piotr h. Pilawa (zm. 1648)… — S. 119.
  2. Potoccy (03) (пол.)
  3. Нова Могильниця чи стара Могильниця
  4. Nagielski M. Potocki Piotr h. Pilawa (zm. 1648)… — S. 119—120.
  5. Śniatyn // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego i innych krajów słowiańskich. — Warszawa : Filip Sulimierski i Władysław Walewski, 1889. — T. X : Rukszenice — Sochaczew. (пол.) — S. 930. (пол.)
  6. сином великого коронного гетьмана Миколая Потоцького — «Ведмежої лаби»Potoccy (03) (пол.)
  7. а б Nagielski M. Potocki Piotr h. Pilawa (zm. 1648)… — S. 120.
  8. Розанда Хмельницька — образ жіночої покірности
  9. Wasiliewski T. Radziwiłł Janusz h. Trąby (1612—1655) // Polski Słownik Biograficzny: Wrocław — Warszawa — Kraków — Gdańsk — Łódź : Zakład Narodowy Imienia Ossolińskich, Wydawnictwo Polskiej Akademii Nauk, 1987. — T. XXX/2, zeszyt 125. — S. 209. (пол.)
  10. Розанда Хмельницька — образ жіночої покірности
  11. Zaucha Z. Kościół parafialny p.w. Św. Antoniego w Czernelicy // Kościoły i klasztory rzymskokatolickie dawnego województwa ruskiego… — T. 18. — S. 63.
  12. Skrzypecki T. H. Potok Złoty na tle historii… — S. 230.
  13. Kościoły i klasztory rzymskokatolickie dawnego województwa ruskiego… — Cz. I. — T. 18. — S. 315.
  14. а б Barącz S. Pamiątki buczackie… — S. 52.

Література[ред.ред. код]

  • Грабовецький В. Західно-Українські землі в період народно-визвольної війни 1648—1654 рр. — К. : Наукова думка, 1972. — 192 с. — C. 35—37.
  • Barącz S. Pamiątki buczackie. — Lwów : Drukarnia «Gazety narodowej», 1882. — 168 s. — S. 52. (пол.)
  • Nagielski M. Potocki Piotr h. Pilawa (zm. 1648) // Polski Słownik Biograficzny. — Wrocław — Warszawa — Kraków — Gdańsk — Łódź : Zakład Narodowy Imienia Ossolińskich, Wydawnictwo Polskiej Akademii Nauk, 1984. — T. XXVIII/1, zeszyt 116. — 178 s. — S. 119—121. (пол.)
  • Skrzypecki T. H. Potok Złoty na tle historii polskich kresów poludniowo-wschodnich. — Opole : Solpress, 2010. — 256 s. — ISBN 978-83-927244-4-5. (пол.)
  • Zaucha Z. Kościół parafialny p.w. Narodzenia Najśw. Panny Marii i Św. Szczepana pirwszego męczenika w Potoku Złotym // Kościoły i klasztory rzymskokatolickie dawnego województwa ruskiego. — Kraków : «Antykwa», drukarnia «Skleniarz», 2010. — T. 18. — 386 s., 509 il. — S. 185—224. — (Materiały do dziejów sztuki sakralnej na ziemiach wschodnich dawnej Rzeczypospolitej. Cz. I). — ISBN 978-83-89273-79-6. (пол.)


українська персоналія Це незавершена стаття про особу, що має стосунок до України.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.
Польща Це незавершена стаття про особу Польщі.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.