Петро Скарґа

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Петро Скарґа
пол. Piotr Skarga
Piotr Skarga.PNG
Псевдо Пйотр Повенський
Народився 2 лютого 1536(1536-02-02)
фільварок поблизу м. Груєць
Помер 27 вересня 1612(1612-09-27) (76 років)
Краків
Поховання Краків
Країна Flag of the Grand Duchy of Lithuania, used during the Council of Constance in 1416.png Велике князівство Литовське
Діяльність освітянин, полеміст
Відомий завдяки проповідник
Alma mater Ягеллонський університет
Знання мов латина і польська[1]
Заклад Вільнюський університет і Полоцький єзуїтський колегіум
Посада ректор Віленської Академії
Конфесія католик
Герб

Петро Скарґа (пол. Piotr Skarga; 2 лютого 1536(15360202), фільварок поблизу м. Груєць — 27 вересня 1612) — польський римо-католицький священик, полеміст, проповідник, агіограф, освітянин. Представник шляхетського роду Скарг гербу Павч. Член Товариства Ісуса, отець-єзуїт1564). Один із лідерів Католицької реформи у Речі Посполитій.

З життєпису[ред. | ред. код]

Народився 2 лютого 1536 року на фільварку поблизу м. Груєць[2], Мазовія.

Випускник Краківської академії (1555). Після навчання у краківській Академії (1552—1555) був висвячений у Львові (1564), де став каноніком Латинського собору. Через пару років виїхав до Італії, де вступив до ордену єзуїтів. Стажувався у Відні та Римі. Ректор єзуїтського Віленського колегіуму (15731577), професор Краківської академії (15771579). Був ректором колегіуму єзуїтів у Вільно, перший ректор Віленської академії (15791584; майбутнього Віленського університету). Організував Полоцький єзуїтський колегіум і у 1582—1586 був його першим ректором.

Був придворним проповідником короля Сигізмунда ІІІ Вази (15881612). Займався активною просвітницькою й освітньою діяльністю на території Речі Посполитої. Вів полеміку з місцевими протестантами, насамперед кальвіністами, а також з православними. Підтримав укладання Берестейської унії (1596) між Римом та православними Речі Посполитої. Виступав з критикою політично-суспільного ладу держави, магнатерії, розколу християнської церкви тощо. Обстоював необхідність посилення королівської влади шляхом обмеження прав Сейму та шляхетської анархії. Помер у Кракові, Малопольща, у віці 76 років. Похований у краківській церкві Петра і Павла. Автор численних проповідей, промов та політично-релігійних трактатів. Найвідоміша робота — «Життя святих Старого і Нового Заповіту» (1579), одна з найпопулярніших книг в історії польської літератури. Також — Петро Повенський (пол. Piotr Powęski)[3].

Твори[ред. | ред. код]

  • «Про єдність Церкви Божої під одним пастирем» (пол. О jedności Kościola Bożego pod jednym pasterzem) (1577)
  • під зміненим заголовком «Про урядження та єдність Божої Церкви під одним пастирем» (пол. О rządzie і jedności Kościola Bożego pod jednym pasterzem) (1590)
  • «Синод Берестейський та його оборона» (пол. Synod Brzeski і jego obrona) (1597)
  • «На плач і лемент Теофіла Ортолога русинам грецького обряду пересторога» (пол. Na treny і lament Teofila Ortologa do Rusi greckiego nabożeństwa przestroga) (1610)

Пам'ять[ред. | ред. код]

Україна[ред. | ред. код]

Пам'ятна дошка П. Скарзі, Львів, Костел єзуїтів. Автор — Люна Дрекслер

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Bibliothèque nationale de France Ідентифікатор BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  2. Tazbir J. Skarga Piotr (1536—1612), jezuita, polemista religijny, hagiograf, nadworny kaznodzieja Zygmunta III // Polski Słownik Biograficzny. — Warszawa — Kraków : Drukarnia Uniwersytetu Jagiellońskiego, 1997. — T. XXXVIIІ/1, zeszyt 156. — S. 35. — ISBN 83-86301-01-5. (пол.)
  3. Українська література XIV—XVI ст. — К. : Наукова думка, 1988. — С. 549. — ISBN 5-12-009282-9.
  4. Володимир Мороз. Тернопільська вулиця біля Камінної гори[недоступне посилання з липня 2019]
  5. Костянтин Чавага. Коломия: відновили таблицю пам'яті о. Петра Скарги // Zbruch, 4.08.2013[недоступне посилання з липня 2019]
  6. на одному з опорних стовпів (філярів) центральної нави

Джерела та література[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]