Педру I (герцог Коїмбри)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
(Перенаправлено з Петро I (герцог Коїмбри))
Перейти до: навігація, пошук
Педру Коїмбрський
Peter of Coimbra (St. Vincent Panels).jpg
Народився 9 грудня 1392(1392-12-09)
Ліссабон
Помер 20 травня 1449(1449-05-20) (56 років)
Алверка-ду-Рібетежу
загибель у битві
Поховання Монастир в Батальї[d]
Громадянство (підданство) Flag of Portugal.svg Португалія
Діяльність політик, військовий очільник
Титул герцог
Конфесія католицтво
Батько Жуан I Великий
Мати Філіппа Ланкастерська
Брати, сестри Isabella of Portugal, Duchess of Burgundy[d], Beatrice, Countess of Arundel[d], Енріке Мореплавець, Дуарте I Португальський, Ferdinand the Holy Prince[d], Afonso I, Duke of Braganza[d] і John, Lord of Reguengos de Monsaraz[d]
Дружина Ізабел Урхельська
Діти 3 сина та 3 доньки
CMNS: Медіафайли на Вікісховищі
  • Coat of Arms of Infante Peter, Duke of Coimbra, KG.png

Педру Коїмбрський (порт. Pedro de Portugal, 1.º Duque de Coimbra, *9 грудня 1392(13921209) —†20 травня 1449) — португальський політичний та військовий діяч часів Середньовіччя, регент Португалії у 1439—1449 роках, письменник, перекладач.

Життєпис[ред.ред. код]

Представник Авіської династії. Син Жуана I, короля Португалії й Алгарве, та Філіппи Ланкастерської.

Здобув гарну та ґрунтовну освіту. У 1415 році супроводжував батька в завоюванні марокканського міста Сеути. Наступного дня після взяття міста Пебру було посвячено у лицарі. Незабаром отримує титул герцога Коїмбрського.

У 1418 рцоі розпочав подорожувати Європою. Спочатку опинився у Кастилії, де затоваришував з королем Хуаном II. Потім перебрався до Угорщини, де увійшов до почту угорського короля та імператора Священної Римської імперії Сигізмунда I Люксембурга. Звитяжив в імператорському війську проти османів, брав участь у хрестових походах проти гуситів в Богемії. За це у 1422 році отримав титул герцога Тревізо та став кавалером Ордену Дракона.

У 1424 році відправився на Схід. Тут на о. Патмос познайомився з Мурадом II, султаном Османської імперії. Після цього побував у Константинополі, в Єгипті (Олександрії та Каїрі), Палестині.

Протягом 1424—1426 років мешкав при дворах короля Франції у Парижі, герцога Бургундії в Генті та Брюгге. 1427 року опинився при дворі свого двоюрідного брата — англійського короля Генріха VI з династії Ланкастер. Брав участь у протистоянні партії Глостера та Бофорта. За свої успішні дії стає кавалером Ордену Підв'язки. У 1428 році відвідує свої землі в Тревізо, Венеції, де купує книгу Марко Поло та його карти (в подальшому передав братові Енріке, герцогу Візеу). Того ж року зустрівся у Римі з папою римським Мартином V. Звідси через Барселону та Кастилію повернувся до Португалії. У 1429 році одружився на доньці Хайме II, графа Урхельського, родича королів Арагону.

З 1433 року допомагав братові Дуарте I в керуванні державою. У 1437 році виступав проти походу португальських військ на Танжер (зрештою похід зазнав поразки).

У 1438 році після смерті брата-короля Дуарте претендував на посаду регента при малолітньому Афонсо V. Втім регентшею стала удова Дуарте — Леонор Арагонська. У 1439 року прихильники Педру Коїмбрського інспірували у Ліссабоні заворушення, завдяки чому регентша зреклася влади, яку перебрав Педру.

Під час свого керування Педру Коїмбрський спирався на містян, підтримував міста проти аристократії, яку намагався приборкати. Прийняв жидівських торговців та банкірів, що вимушені були тікати з Наварри. Цим викликав спротив знаті на чолі із Афонсу, герцогом Браганса. Втім у 1443 році регента та Брагансу вдалося замирити.

Починаючи з 1448 року, король Афонсу V під впливом герцога Браганси намагається перебрати владу на себе, спираючись на аристократів. Зрештою конфлікт призводить до військових дій. Вирішальна битва відбулася 20 травня 1449 року біля села Алверка-ду-Рібетежу (відома як битва біля Алфарробейри), де герцог Коїмбрський зазнав поразки й загинув. До цього він припустився помилки, звернувшись за допомогою до Кастилії, чим відштовхнув від себе прихильність португальських міст.

Творчість[ред.ред. код]

Найзначущішим твором є праця «Доброчесне благодіяння» з 6 книг. Це своєрідна настанова, що личить робити державцю та лицарю. Складено літературною португальською мовою, дещо пишномовним стилем.

Також зробив декілька перекладів з латини праць Цицерона та Сенеки. З останнього більш знаний переклад твори «Про благодіяння».

Родина[ред.ред. код]

Дружина — Ізабел Урхельська

Діти:

  • Педру (1429—1466), конетабль Португалії
  • Жуан (1431—1457), титулярний князь Антіохії
  • Ізабел (1432—1455), дружина Афонсу V, короля Португалії
  • Хайме (1434—1459). кардинал-архієпископ Ліссабона
  • Беатріс (1435—1462)
  • Філіппа (1437—1493)

Джерела[ред.ред. код]

  • Edgar Prestage, Il Portogallo nel Medioevo, in Cambridge University Press — Storia del mondo medievale, vol. VII, pp. 576—610, Garzanti, 1999