Петрук Василь Григорович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Петрук Василь Григорович
ПетрукВасильГригорович.jpg
Народився 19 квітня 1958(1958-04-19) (61 рік)
Хмільницький район, Вінницька область, Українська РСР, СРСР
Місце проживання
Діяльність еколог
Заклад ВНТУ
Вчене звання професор[d]
Науковий ступінь доктор технічних наук
Нагороди

Васи́ль Григо́рович Петру́к (нар. 19 квітня 1958 в с. Кропивна Хмільницького району Вінницької області) - український науковець, директор Інституту екологічної безпеки та моніторингу довкілля Вінницького національного технічного університету, професор кафедри екології та екологічної безпеки, доктор технічних наук, професор, відмінник освіти України (2009), Заслужений природоохоронець України (2014)[1].

Життєпис[ред. | ред. код]

Народився 19 квітня 1958 року в с. Кропивна Хмільницького району Вінницької області. У 1975 році з золотою медаллю закінчив середню школу і поступив до Івановського хіміко-технологічного інституту, який закінчив у 1980 році за спеціальністю: хімічна технологія електровакуумних матеріалів. Кваліфікація: інженер-хімік-технолог.

Професійна діяльність[ред. | ред. код]

Звання та нагороди[ред. | ред. код]

  • 1994 – нагороджений Дипломом члена-кореспондента Української технологічної академії по відділенню "Технологія інформатики, інженерних мереж життєзабезпечення населення і автоматизації виробництва"
  • 2002 – присвоєно звання академіка Української економічної кібернетики по відділенню "Кібернетика екологічних процесів"
  • 2003 – нагороджений Дипломом лауреата номінації "Діяч науки року"
  • 2004 – нагороджений Дипломом лауреата премії Івана Богуна
  • 2005 – нагороджений Почесною гармотою Вінницької обласної державної адміністрації та обласної ради за сумлінну працю, особистий внесок у підготовку висококваліфікованих фахівців, плідну наукову і педагогічну діяльність, високий професіоналізм та з нагоди Дня науки
  • 2007 – присвоєно звання академіка Міжнародної академії наук екології та безпеки життєдіяльності по секції "Екологія"
  • 2009 – нагороджений нагрудним знаком "Відмінник освіти України"
  • 2013 – нагороджений Дипломом переможця Всеукраїнського конкурсу "Винахід – 2012" у номінації "Кращий винахід – 2012 у Вінницькій області"
  • 2013 – занесений на обласну Дошку пошани "Праця і звитяга вінничан"
  • 2014 – нагороджений Почесною грамотою Вінницької обласної державної адміністрації та обласної ради за багаторічну сумлінну працю, вагомий особистий внесок у розвиток конституційних засад, української державності, високий професіоналізм та з нагоди 18-ї річниці Конституції України
  • 2014 - присвоєно почесне звання "Заслуженого природоохоронця України"
  • 2015 - присвоєно Диплом члена Української національної академії природознавства
  • 2015 - нагороджений Грамотою департаменту освіти і науки Вінницької обласної адміністрації за плідну і творчу роботу в підготовці та проведенні ІІІ етапу всеукраїнської олімпіади з екології
  • 2015 - оголошена Подяка Міністерства екології та природних ресурсів України за плідну співпрацю з національним парком "Кармелюкове Поділля" та з нагоди Дня працівника природно-заповідної справи
  • 2017 - оголошена Подяка Міністерства екології та природніх ресурсів України за багаторічну сумлінну працю, високий професіоналізм, вагомий внесок в науково-просвітницьку роботу, за наукові досягнення з вирішення проблем охорони довкілля, підготовку висококваліфікованих фахівців з екології та технологій захисту навколишнього середовища
  • 2017 - нагороджений Дипломом "Еколог року-2017" за багаторічну сумлінну працю, високий професіоналізм, особистий вагомий внесок в науково-просвітницьку роботу, підготовку висококваліфікованих спеціалістів з екології, а також за наукові досягнення з вирішення проблем охорони навколишнього середовища
  • 2018 - нагороджено нагрудним знаком МОН України "За наукові та освітні досягнення".

Наукова, педагогічна та навчально-методична робота[ред. | ред. код]

Науковий доробок професора Василя Григоровича Петрука становить понад 570 наукових праць: монографії, навчальних посібників, підручників, статей, авторських свідоцтв, патентів та тез у галузі спектрофотометрії неоднорідних (дисперсних) середовищ, нових екологічно чистих технологій знешкодження та утилізації промислових і побутових відходів та ін. Співорганізатор декількох та учасник понад 50 Міжнародних наукових і науково-практичних симпозіумів, конференцій, семінарів, зокрема, із екологічних проблем Подільського регіону та України. Був безпосереднім організатором семи «Всеукраїнських з'їздів екологів з міжнародною участю» на базі ВНТУ.

До 2020 - голова спеціалізованої вченої ради "Державної екологічної академії післядипломної освіти та управління при Міністерстві енергетики та захисту довкілля".

У 1994 році за комплекс науково-дослідних робіт обраний членом («член-кореспондент») ГО «Українська технологічна Академія» по відділенню «Технологія інформатики, інженерних мереж життєзабезпечення населення і автоматизації виробництва», у 2002 році — членом («академік») ГО «Українська академія економічної кібернетики» по відділенню «Кібернетика екологічних процесів», у 2007 році — членом («академік») ГО «Міжнародна академія наук екології та безпеки життєдіяльності» по секції «Екологія».

З 2000 року за його ініціативи у ВНТУ було відкрито спеціальність «Екологія та охорона навколишнього середовища». Здійснює зі своєю кафедрою підготовку і випуск бакалаврів, спеціалістів і магістрів за цією спеціальністю. У 2001 році під його науковим керівництвом і безпосередньою участю було реалізовано проект Міністерства екології та природних ресурсів України з розроблення екологічно чистих технологій знешкодження непридатних пестицидів та інших токсичних речовин, накопичених у Вінницькій області; регіональної програми поводження з токсичними відходами, технічного завдання на проектування дослідно-промислового зразка мобільного комплексу для реагентного і термічного знешкодження непридатних токсичних відходів, а також дослідження стану організації інтегрованого управління та поводження з твердими побутовими відходами у м. Вінниці та Вінницькій області, виконані за підтримки ЄС в межах проекту Tacis «Допомога регіональному розвитку в Україні». За замовленням Державного фонду фундаментальних досліджень МОНУ та департаменту міжнародного співробітництва та євроінтеграції з 2005 р. виконуються міжнародні україно-білоруські проекти щодо розробки нових принципів діагностики стану нормальних і патологічних біотканин, зокрема, за спектрами дифузного відбивання разом з Інститутом фізики ім. Б. І. Степанова АН Бєларусі та ін. Починаючи з 1985 р. і по даний час, є відповідальним виконавцем і науковим керівником понад 25 держтематик. Під його науковим керівництвом захистилися 10 кандидатів наук, ще декілька аспірантів і здобувачів підготували до захисту кандидатські дисертації.

Член обласної колегії охорони навколишнього природного середовища. Член робочої групи Міністерства освіти і науки України (МОНУ) з розроблення Державного стандарту екологічної освіти. Експерт Державної комісії з акредитації і ліцензування управління акредитації, ліцензування та нострифікації МОНУ екологічних спеціальностей ВНЗ України. Член науково-методичної комісії з екології МОНУ. Заступник голови Подільського регіонального відділення Української технологічної Академії. Експерт Євросоюзу з інтегрованого управління та поводження з відходами.

Приділяє значну увагу підвищенню свого науково-методичного та кваліфікаційного рівня, зокрема пройшов підвищення кваліфікації при Національному університеті ім. Т.Шевченко за фахом «Загальна хімія», в Міжгалузевому інституті при С.-Петербурзькому технічному університеті за спеціальністю «Нові інформаційні технології в екологічній освіті», Свєнтокшиському технічному університеті, м. Кельце (Польща) з проблем сучасних водоочисних та водозберігаючих технологій країн Європи та ін.

Службові та громадські обов'язки[ред. | ред. код]

  • Член-кореспондент Української технологічної академії
  • Академік Української академії економічної кібернетики
  • Академік Міжнародної академії наук екології та безпеки життєдіяльності
  • Експерт Євросоюзу з інтегрованого управління та поводження з відходами
  • Заступник голови Конгресу української інтелігенції Вінниччини
  • Член Громадської ради Вінницької обласної Ради
  • Голова Вінницької обласної екологічної молодіжної організації "Екотопія Поділля"
  • Голова підкомісії НМР МОНУ зі спеціальності 183-технології захисту навколишнього середовища
  • Член експертної ради по секції "Охорона навколишнього середовища" МОНУ
  • Голова спеціалізованої вченої ради "Державної екологічної академії післядипломної освіти та управління при Міністерстві енергетики та захисту довкілля".

Монографії[ред. | ред. код]

  • Комплексна переробка фосфорвмісних пестицидів до екологічно безпечних продуктів та рекультивація забруднених грунтів : монографія / Р. В. Петрук, А. П. Ранський, В. Г. Петрук ; ВНТУ. - Вінниця : ВНТУ, 2014. - 136 с.
  • Мультиспектральний вимірювальний контроль та діагностування стану неоднорідних біологічних середовищ на основі нечіткої логіки: монографія / Г. О. Черноволик, В. Г. Петрук, С. М. Кватернюк ; ВНТУ. - Вінниця : ВНТУ, 2015. - 140 с.
  • Спектрофотометрія світлорозсіювальних середовищ (теорія і практика оптичного вимірювального контролю) : монографія / В. Г. Петрук ; ВНТУ. - Вінниця : УНІВЕРСУМ-Вінниця, 2000. - 207 с. - ISBN 966-7199-94-0.
  • Теоретичні основи оптичних методів вимірювання неоднорідних середовищ : монографія / ВДТУ. - Вінниця : УНІВЕРСУМ-Вінниця, 1997. - 109 с.

Навчально-методичні посібники в тому числі і з грифом МОНУ, для студентів екологічних та інших спеціальностей ВНЗ, а саме: Лабораторний практикум з курсу «Фізико-хімічні основи мікроелектронної технології», «Оптоелектронні системи та пристрої», «Основи науково-дослідної роботи», «Радіація та радіоактивне забруднення», «Хімія та основи матеріалознавства», «Основи екології», «Вступ до фаху», «Екологія людини», «Природоохоронні технології», двох підручників та ін.

Примітки[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]