Петрівський міст

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Петрівський міст
Петрівський міст
50°29′01″ пн. ш. 30°32′52″ сх. д. / 50.483700000027774024° пн. ш. 30.54800000002777693° сх. д. / 50.483700000027774024; 30.54800000002777693Координати: 50°29′01″ пн. ш. 30°32′52″ сх. д. / 50.483700000027774024° пн. ш. 30.54800000002777693° сх. д. / 50.483700000027774024; 30.54800000002777693
Офіційна назва Петрівський залізничний міст
Розташування Київ
Галузь застосування залізничний
Перетинає Дніпро, Десенка
Тип конструкції фермовий
Основний проліт 110 м
Загальна довжина 1,43 км
Ширина 5 м
Відкрито січень 1917;
9 листопада 1929
Петрівський міст у Вікісховищі?

Петрі́вський залізни́чний міст — залізничний міст через Дніпро і Десенку в Києві, що сполучає Рибальський острів з Воскресенкою і Русанівськими садами. Входить до складу Північного напівкільця Київського вузла Південно-Західної залізниці.

Історія[ред. | ред. код]

У роки першої світової війни виникла потреба в будівництві додаткового залізничного мостового переходу через Дніпро для перекидання військ. Спочатку на місці поблизу траси сучасного Подільського залізничного мосту, з весни до утворення грудневої криги 1915 р. збудували тимчасовий дерев'яний міст. Саме в цей час перенесли Дніпровську біологічну станцію на Трухановому острові, яка опинилася на трасі будівництв мосту. Міст проліг над Рибальським островом та через звужену частину Труханового острова поблизу перешийку з Муромцем[1].

Будівництво капітального мосту імператриці Марії Федорівни розпочалося 15 травня 1916 року. Міст будувався як складова частина обхідної стратегічної залізниці (теперішнє Північне кільце). Проектуванням та будівництвом мосту опікувався Київський Округ шляхів сполучення. Розрахунок мосту з арковими металевими фермами провів професор Київського політехнічного інституту Є. О. Патон. До проектуванням лівобережної дерев'яної естакади мосту професор Патон залучив студентів-дипломників КПІ.

20 травня 1916 року було забито перші палі, а з 23 липня 1916 року почалися роботи з опускання кесонів. 20 серпня 1916 року, через три місяці після початку робіт, була проведена церемонія урочистого закладення мосту. До участі у урочистостях було запрошено імператрицю Марію Федорівну. Вона багато років проживала у Києві, здійснювала тут благодійність, тому мосту було вирішено надати її ім'я.

29 жовтня 1916 року було закінчено встановлення дерев'яних конструкцій. Загалом будівництво мосту було завершено 26 січня 1917 року. Комісія, очолювана професором Миколою Бєлелюбським, засвідчила повну готовність мосту до експлуатації.

Загальна довжина мосту становила 2504 м, довжина дерев'яної естакади правого берега — 644 м, довжина перекриття судноплавного русла трьома металевими фермами — 333 м, довжина дерев'яної естакади лівого берега — 1525 м. Підмостовий габарит на судноплавному прогоні над найвищим передбачуваним горизонтом води становив на 5,8 м.

Керівниками будівельних робіт зі спорудження мосту інженер Микола Васильович Попов (начальник будівництва, керівник Київського округу шляхів сполучення) та інженер С. В. Завацький (старший виконавець робіт). Монтажні проботи проводилися під керівництвом інженера М. Л. Кривоносова. Вартість будівництва мосту склала 5 млн. 607 тис. рублів.

Недовзі міст було пошкоджено і відбудовано восени 1918 року. Через події революції та громадянської війни міст прийшов у занепад і багато років існував без можливості використання.

Восени 1928 року під орудою організації «Військпроект 401» (головний інженер В. Кохан) почалося відновлення моста за проектом, дещо зміненим від первісного — підмостовий габарит був підвищений на 7 м.

8 листопада 1929 року відновлення мосту завершилося. Того ж дня о 12 годині відбулося урочисте відкриття відновленого мосту. Міст отримав назву Петровський (у зв'язку з перейменуванням району Подолу та відзначенням 50-річчя голови ВУЦВК Г. І. Петровського).

Під час відходу Червоної армії з Києва у вересні 1941 року був зруйнований, за окупації відновлений німцями, згодом знову був підірваний нацистами під час битви за Дніпро восени 1943 року. Після звільнення Києва відновлювався з липня 1944 до листопада 1945 року.

У 1964—1966, 1990—1998 та 2003—2005 роках проводилася заміна руслових і заплавних прогонів.

Конструкція[ред. | ред. код]

Мостовий перехід загальною довжиною 1,5 км складається з руслової (правобережної) та заплавної (лівобережної) частин. Прогони руслової частини загальною довжиною — 330 м перекриті трапецієподібними за абрисом ґратчастими металевими фермами з паралельними поясами, розрахованими на проїзд нижньою частиною. Прогони естакади — подібними прямокутними фермами з проїздом у верхній частині. Масивні бетонні опори встановлені на фундаментах з кесонів.

По мосту проходить лише одна залізнична колія; роз'їзди біля моста між платформами Оболонь та Троєщина (до 2009 — Городня).

По мосту проходить лише одна залізнична колія, хоча сама Північна кільцева лінія двоколійна. Міст використовується переважно для вантажних залізничних перевезень, також по мосту проходить міська електричка.

Сьогодення[ред. | ред. код]

Щоденно в ранішні та вечірні години «пік» ця ділянка використовується для внутрішньоміського залізничного сполучення міською електричкою.

З 2001 року західна половина Петрівського залізничного моста є кордоном між Оболонським та Подільським районами Києва, східна половина моста віднесена до території Дніпровського району. До 2001 року міст належав тільки Дніпровському району.

Зображення[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]

  • Воспоминания / Е. О. Патон ; лит. запись Ю. Буряковского. — К.: Держлітвидав УРСР, 1962. — C. 62. (рос.)
  • Івлєва В. П. Мости та шляхопроводи // Забудова Києва доби класичного капіталізму / За заг. редакцією М. Б. Кальницького, Н. М. Кондель-Пермінової. — К.: Сидоренко Б. В., 2012. — ISBN 978-966-2321-21-0.
  • Київ: енциклопедичний довідник / за ред. А. В. Кудрицького. — К. : Гол. ред. Української Радянської Енциклопедії, 1981. — 736 с., іл.