Петті Герст

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Петті Герст
1975 Patty Hearst.jpg
Ім'я при народженні англ. Patricia Campbell Hearst
Народилася 20 лютого 1954(1954-02-20)[1][2] (64 роки)
Сан-Франциско
Громадянство
(підданство)
Flag of the United States.svg США
Діяльність актриса, сценаристка, світська левиця, банківський крадій, телеакторка, кіноакторка
Alma mater Crystal Springs Uplands School[d], Santa Catalina School[d], Університет Каліфорнії (Берклі) і Коледж Менло[d]
Володіє мовами англійська[3]
Батько Рендольф Апперсон Герст[d]
Брати, сестри  • Енн Герст[d]
Діти Лідія Герст[d]
IMDb nm0372553

Патрісія Кемпбелл Герст (англ. Patricia Campbell Hearst) (нар. 1954) — онука Вільяма Рендольфа Герста, американського мільярдера і газетного магната, жертва політичного кіднепінгу, терористка, засуджена за пограбування банку.

Біографія[ред. | ред. код]

У лютому 1974 року у віці 19 років була захоплена в університетському містечку Берклі (Каліфорнія) американським ліворадикальним терористичним угрупованням Сімбіоністська армія визволення. Провела 57 днів у шафі розміром 2 метри на 63 сантиметри, перші два тижні з зав'язаними очима, перші кілька днів без туалету і з кляпом у роті, зазнала фізичного, психологічного та сексуального насильства[4]. Початковий план обміняти заручницю на двох членів угруповання, які відбували тюремне ув'язнення за скоєний групою політичне вбивство, провалився при першій спробі переговорів з владою[5].

За звільнення онучки мільярдера терористи зажадали видачі кожному незаможному жителю Каліфорнії продовольчого пакету в 70 доларів, та друку масовим тиражем пропагандистської літератури. Це обійшлося б сімейства Герст в 400 млн доларів. Сім'я оголосила про неможливість виконання умов С. А. О. і запропонувала виділити 6 млн доларів трьома порціями по 2 млн доларів.

Після того, як сім'я заручниці організувала розподіл харчових продуктів на суму 4 млн доларів, і за добу до обіцяного терористами звільнення дівчини під заставу ще 2 млн доларів, угрупування випустило аудіодекларацію, в якій Патрісія Герст проголосила свій вступ до лав Сімбіоністської армії визволення і відмовилася повернутися в сім'ю: «Або і далі залишатися в полоні, або використовувати міць С. А. О. і боротися за мир. Я вирішила боротися… Я вирішила залишитися з новими друзями.»

Згодом виявилося, що дівчина погодилася перейти на бік загарбників і перейняла їхні політичні переконання під загрозою вбивства[6].

Патрісія Герст (праворуч) під конвоєм лідера С. А. О. Дональда Дефріза (ліворуч) бере участь у пограбуванні банку «Хібернія» в Сан-Франциско, 1974 рік.

В С. А. О. Герст отримала бойовий псевдонім «Таня» в честь Тамари (Тані) Бунке (англ. Tania Bunke),[Комм 1] загиблої однодумниці Ернесто Че Гевари. Американська преса романтизувала образ заручниці-революціонерки, незаслужено перетворивши її на символ ліворадикального руху 70-х. 15 квітня 1974 року у складі бойової групи С. А. О. Патрісія Герст взяла участь в пограбуванні банку «Хібернія» в Сан-Франциско. Пізніше була залучена в пограбування банку в містечку Кермічел (Каліфорнія), обстріл супермаркету, кілька випадків викрадення автомобілів і захоплення заручників, виробництво вибухівки. Була оголошена в розшук і заарештована 18 вересня 1975 року разом з чотирма іншими членами С. А. О. в результаті облави ФБР.

Після здачі владі і взяття під варту Герст розповіла про насильство над нею з боку терористів і оголосила про примусовий характер усієї своєї діяльності в лавах С. А. О. Організована за рішенням суду психіатрична експертиза підтвердила наявність у дівчини посттравматичного розладу психіки, викликаний переживанням інтенсивного страху, безпорадності та крайнього жаху.

За збігом обставин Герст виявилася єдиним членом угруповання, якому було пред'явлено звинувачення в пограбуванні банку «Хібернія». 20 березня 1976 року Патрісія була засуджена до семирічного тюремного ув'язнення за участь у пограбуванні банку, незважаючи на зусилля адвокатів представити її жертвою кіднепінгу. Завдяки втручанню президента США Джиммі Картера термін був скорочений, а 1 лютого 1979 року вирок було скасовано під тиском громадської кампанії підтримки, розгорнутої «Комітетом по звільненню Патрісії Герст»[7].

Після закінчення терміну тюремного ув'язнення вийшла заміж за свого охоронця і живе з сім'єю в передмісті Нью-Йорка. Співпрацювала з ФБР, давши свідчення, що лягли в основу трьох судових процесів у справі С. А. О., зіграла кілька ролей у кіно і театрі.

20 січня 2001 року Херст отримала повне президентське помилування указом Білла Клінтона[8].

Випадок Патрісії Герст вважається класичним прикладом стокгольмського синдрому[Комм 2].

Критика[ред. | ред. код]

Як зазначає біограф П.Герст, Джеффрі Тубін, у разі подвійного втручання вищих представників виконавчої влади в долю Герст, зв'язки і кошти її сім'ї стали важливою допоміжною обставиною: «В'язниці США переповнені в'язнями, яких ввели в оману, і які вчинили менш тяжкі злочини, ніж Патрісія. Однак у цих нещасних нема шансів навіть на одиничний акт поблажливості, а тим більше — на безпрецедентний подвійний».

Родина[ред. | ред. код]

  • Чоловік: Бернард Шоу (колишній охоронець і поліцейський).
  • Дочки: модель і актриса Лідія Марі Герст-Шоу і Джилліан Герст-Шоу.

Образ у мистецтві[ред. | ред. код]

  • Abduction (1975) Художній фільм Джозефа Зіто, що експлуатує сюжет викрадення Герст, був знятий по однойменній новелі Джеймса Гаррісона, опублікованої в 1974 році до моменту захоплення Герст.
  • Ален Роб-Гріє поклав історію Патрісії Герст в основу свого фільму «Гра з вогнем».
  • Пол Шредер у 1988 році зняв фільм «Патті Герст».
  • Роберт Зюйдам написав про Патрісію Герст оперу «Заморозки» (19931994).

Примітки[ред. | ред. код]

Виноски[ред. | ред. код]

  1. У мемуарах Герст, мабуть помилково, згадується Таня Бурке (англ. Tania Burke)
  2. Термін «Стокгольмський синдром» ще не був добре відомий в 1975 — на початку 1976 років і не справив серйозного впливу на винесення Герст першого вироку: суд не повірив висновкам психіатричної експертизи та проігнорував юридичні спроби захистити підсудну.

Джерела[ред. | ред. код]

  1. Person Profile // Internet Movie Database — 1990.
  2. Encyclopædia Britannica
  3. ідентифікатор BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  4. William Graebner. Patty's Got a Gun: Patricia Hearst in 1970s America. The University of Chicago Press, 2008. BookSources/0226305228 ISBN 0-226-30522-8, BookSources/9780226305226 ISBN 978-0-226-30522-6
  5. Patricia Cambell Hearst, Alvin Moscow. Every Secret Thing. Doubleday & Co., 1982. BookSources/0385170564 ISBN 0-385-17056-4. Reprint: Hearst, Patricia Campbell, Alvin Moscow. Patty Hearst: Her Own Story. New York: Avon, 1988. BookSources/0380706512 ISBN 0-380-70651-2.
  6. CNN Larry King Live. Transcript of the Interview with Patty Hearst. 2001-01-22. Архів оригіналу за 2012-03-24. Процитовано 2010-06-05. 
  7. Patricia Cambell Hearst, Alvin Moscow. {{{Заголовок}}}. — ISBN 0-385-17056-4.
  8. Office of Public Affairs (2001-01-20). President Clinton's Pardons, January 2001. United States Department of Justice. Архів оригіналу за 2012-03-24. Процитовано 2010-06-05. 

Посилання[ред. | ред. код]

Див. також[ред. | ред. код]