Петула Кларк

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Петула Кларк
Petula Clark 2012.jpg
Ім'я при народженні англ. Sally Olwen Clark
Псевдо Petula Clark і Pet Clark
Народилася 15 листопада 1932(1932-11-15)[1][2][…] (87 років)
Епсом[d][1]
Громадянство
(підданство)
Flag of the United Kingdom.svg Велика Британія
Діяльність актриса, дитина-акторка, співачка, композиторка, акторка театру, кіноакторка, recording artist
Знання мов німецька і італійська
Роки активності 1942 — тепер. час
Жанр поп-музика
Нагороди
кавалер ордена Мистецтв та літератури Командор Ордена Британської імперії
IMDb nm0164379
Сторінка в Інтернеті petulaclark.net

Петула Кларк (англ. Petula Clark, нар. 15 листопада 1932, Епсом) — британська співачка, актриса і композитор, чия кар'єра триває вже сім десятиліть. Світової слави вона досягла в 1960-х роках, завдяки таким хітам як «Downtown», «I Know a Place», «My Love», «Colour My World», «A Sign of the Times» і «Don't Sleep in the Subway». За роки своєї активної музичної діяльності у світі розійшлося понад 68 мільйонів примірників її альбомів.[4]

Біографія[ред. | ред. код]

Як співачка Петула Селлі Олвін Кларк (англ. Petula Sally Olwen Clark) дебютувала будучи ще дитиною в церковному хорі, а в роки Другої світової війни вона стала виступати на радіо BBC. У 1944 році вона вперше з'явилася на великому екрані, виконавши надалі ряд невеликих ролей в британських фільмах категорії «B». У 1950-х роках Кларк багато працювала на телебаченні, а до середини десятиліття активно зайнялася музичною кар'єрою, підписавши в 1955 році контракт із звукозаписною студією «Pye Records», з якою співпрацювала подальші пару десятиліть.

Після успішних виступів у паризькій «Олімпії» в 1958 році вона записала кілька хітів французькою, а також прокотилася з гастролями по Франції і Бельгії. У подальші роки Петула Кларк була найбільш затребувана у Франції, хоча записала і кілька успішних хітів у Великій Британії. Світової слави вона досягла завдяки хіту «Downtown», записаному в 1964 році відразу на декількох мовах, який приніс співачці престижну премію «Греммі». У січні 1965 року пісня зайняла перші позиції в американських чартах і розійшлася тиражем в три мільйони примірників.

До середини 1970-х років Петула Кларк помітно скоротила свої виступи, присвятивши себе чоловікові, продюсеру Клоду Вольфу, і трьом дітям.

В кінці 1960-х років Кларк відродила свою акторську кар'єру, знявшись у двох музичних фільмах. У «Веселці Фініана» її колегою по екрану був прославлений Фред Астер, і роль Шенон МакЛонерган принесла їй номінацію на «Золотий глобус». Рік потому вона знялася з Пітером О'Тулом в музичній екранізації класичної новели Джеймса Хілтона «Прощавай, містер Чіпс».

Надалі вона продовжила свої музичні виступи, на початку 1990-х років дебютувала на Бродвеї, а також гастролювала з власною театральною постановкою, де розповідала про своє життя і кар'єру. У 1998 році королева Великої Британії Єлизавета II присудила їй звання командора Британської імперії[5].

Примітки[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]