Печенізька мова
| Печенізька мова | |
|---|---|
| Носії | 0 осіб  |
| Класифікація | Огузькі мови |
| Коди мови | |
| ISO 639-3 | xpc |
| IETF | xpc |
Печенізька мова — мертва тюркська мова, якою розмовляли печеніги на півдні України і на Балканах. Останній мовець помер приблизно в XII—XIII століттях.
Класифікація печенізької мови усередині тюркських мов ускладнена крайньою мізерністю мовного матеріалу, що залишився від нього. На основі непрямих даних (згадка Махмуда Кашгарі і Рашида ад-Діна про приналежність печенігів до племінного об'єднання огузів) відмічає схожі риси печенізької мови й мов булгар і сувар: скорочення кінця слова (втрата g); наявність z в середині й кінці слова замість d і j інших тюркських діалектів; наявність дієприкметника на -asy,[1] припускаючи навіть, що він частково ліг в основу гагаузької мови.
Водночас деякі вважають печенігів частиною кипчацького племінного союзу (і деякі мовні особливості це підтверджують, а саме: зміна g>j>0 й g>w в середині й кінці складу; зміна а>ä під дією наступних j й č; звуження ä>e й e>í в першому складі; невизначеність розподілу губних голосних в першому складі) і тому відносять їх мову до кипчацьких.
- ↑ Баскаков, Н. А. Тюрские языки, Москва 1960, с. 126—131
 | Ця стаття не містить посилань на джерела. (Листопад 2025) |
|
Це незавершена стаття з мовознавства. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |