Печенізьке поле (ландшафтний парк)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Печенізьке Поле
Печенізьке поле. Мартова2.jpg
49°57′23″ пн. ш. 37°03′06″ сх. д. / 49.95638889002777461° пн. ш. 37.051666670027778139° сх. д. / 49.95638889002777461; 37.051666670027778139Координати: 49°57′23″ пн. ш. 37°03′06″ сх. д. / 49.95638889002777461° пн. ш. 37.051666670027778139° сх. д. / 49.95638889002777461; 37.051666670027778139
Розташування: Харківська область,
Печенізький район,
неподалік від сіл Артемівка і Мартове
Площа: 4 997,6 га
Заснований: 1999 р.
Керівна
організація:
Еко-Агрофірма «Фауна»
Країна Flag of Ukraine.svg Україна
Печенізьке Поле. Карта розташування: Харківська область
Печенізьке Поле
Печенізьке Поле

Печенізьке поле у Вікісховищі?

Печені́зьке По́ле — регіональний ландшафтний парк в Україні. Об'єкт природно-заповідного фонду Харківської області.

Розташований на території Печенізького району Харківської області, на північ від села Артемівка і на схід від села Мартове[1][1][2][3].

Площа 4 997,6 га. Утворений в 1999 році. Перебуває у віданні Еко-Агрофірми «Фауна».

Географія[ред. | ред. код]

Опис[ред. | ред. код]

Типова для регіону балочна система, врізана в підвищене плато, на межі степової і лісостепової зон[1][2]. Рельєф території парку здебільшого хвилястий[2].

Територія ландшафтного парку охоплює нижню частину балки річки Гнилиця, яка простяглася зі сходу на захід і впадає в Печенізьке водосховище (Сіверський Дінець)[1]. Від осі цієї балки межа парку віддаляється максимум на 2,7 км[2]. Вздовж балки територія парку має довжину 8 км[2]. Днище балки широке (до 250 м) і заболочене, є тимчасовим водотоком (нерідко називають річкою)[2]. Гнилушка має дуже пологі схили, в її балці є невеликі греблі, утворені після перегородження русла річки[2].

У південній частині парку розташована балка Сулимів Яр, завдовжки близько 3,5 км[1]. Сулимів Яр, на відміну від Гнилиці, характеризується крутішими і часто прямовисними схилами[2].

Найхарактернішим для даного району є терасний лесово-степовий тип місцевості, проте трапляється і надзаплавно-піщано-боровий тип[2].

Згідно з фізико-географічним районуванням України (1968 року), ця територія відноситься до Донецько-Дінської північно-степової провінції степової зони і до Старобільської степової області південних відрогів Середньоруської височини, південно-західна частина якої, де і розташована територія парку, виділяється в Донецько-Оскольську підобласть, що займає переважно межиріччя Сіверського Дінця і Осколу[2].

Території ПЗФ у складі РЛП[ред. | ред. код]

Нерідко, оголошенню національного парку або заповідника передує створення одного або кількох об'єктів природно-заповідного фонду місцевого значення. В результаті, великий РЛП фактично поглинає раніше створені ПЗФ. Проте їхній статус зазвичай зберігають.

До складу території регіонального ландшафтного парку «Печенізьке поле» входять такі об'єкти ПЗФ України:

Природоохоронні зобов'язання[ред. | ред. код]

За охорону парку відповідають[1]:

  • Еко-агрофірма «Фауна» — 349, га.
  • ТОВ Агрофірма «Мартова» — 1232,9 га.
  • СТОВ «Артемівка» — 1508,4 га.
  • ПСП «Лаванда» — 499,5 га.
  • Чугуєво-Бабчанський ДЛГ — 110,0 га.
  • Фермерські господарства — 718,88 га.
  • Водогосподарське підприємство «Харківкомунпромвід» — 150,0 га.
  • Інші землекористувачі — 11,0 га.
  • Артемівська сільрада — 99,2 га.
  • Мартівська сільрада — 317,9 га.

Біосфера[ред. | ред. код]

Рослинний світ[ред. | ред. код]

На території парку представлені степові, лугові, болотні і деревно-чагарникові комплекси фауни з низкою рідкісних видів[1].

Тваринний світ[ред. | ред. код]

Серед наземних хребетних у парку «Печенізькому полі» трапляються[1]:

Центр з розведення рідкісних і зникаючих видів птахів[ред. | ред. код]

Самець дрохви в шлюбному вбранні

На території «Печенізького Поля» створено Центр з розведення рідкісних і зникаючих видів птахів, занесених до Європейської Червоної книги і Червоної книги України, серед яких: дрохва, огар, казарка червоновола , журавель степовий і т. д.[1] На базі Центру здійснюється міжрегіональна науково-практична програма «Збереження степу та відновлення східноєвропейської популяції дрохви»[1].


Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б в г д е ж и к л Печенізьке поле. ПЗФ Харківської області. Процитовано 2013-09-12. 
  2. а б в г д е ж и к л В.А. Токарський, Т.А. Атемасова, Л.М. Горєлова. Загальні положення про Регіональний ландшафтний парк "Великобурлуцький степ" //ОХОРОНА РІДКІСНИХ ТА ЗНИКАЮЧИХ Видів ТВАРИН ТА РОСЛИН НА ЗАПОВІДНИХ ТЕРИТОРІЯХ У ХАРКІВСЬКІЙ області І. МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ ТА НАУКИ УКРАЇНИ ХАРКІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ім. В.Н. Каразіна. Процитовано 2013-09-11. 
  3. Харківська область. Природно-Заповідний фонд України. Архів оригіналу за 2013-06-22. Процитовано 2013-09-12.