Печериця

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Печериця
Печериця рудіюча отруйна
Біологічна класифікація
Домен: Еукаріоти (Eukaryota)
Царство: Гриби (Fungi)
Підцарство: Вищі гриби (Dikarya)
Тип: Базидієві (Basidiomycota)
Підтип: Agaricomycotina
Клас: Агарикоміцети (Agaricomycetes)
Підклас: Agaricomycetidae
Порядок: Агарикальні (Agaricales)
Родина: Печерицеві (Agaricaceae)
Рід: Печериця (Agaricus)
Види

Див. текст

Посилання
Commons-logo.svg Вікісховище: Agaricus
EOL logo.svg EOL: 16518
US-NLM-NCBI-Logo.svg NCBI: 5340
MB: 17030
IF: 17030

Печериця (Agaricus) — рід грибів, порядку Агарикальних, до якого належать як їстівні, так і отруйні види, загалом більш ніж 300 видів по всьому світу. Поширена назва «шампіньйон» походить від фр. champignon, що означає просто «гриб».

Опис[ред. | ред. код]

Характерною ознакою роду печериць від інших печерицевих є колір пластинок: від рожевуватих у молодих плодових тіл, до темно-коричневих у зрілих грибів, темно-коричневим, бурувато-чорним споровим порошком та прирослим до ніжки кільцем.

Шапинка куляста, конусоподібна або дзвоникоподібна, м'ясиста, щільна, поверхня гладка, луската, білувата, рідше коричнювата. Пластинки вільні, тонкі, вузькі, при дозріванні розпливаються. Ніжка зазвичай центральна, рівна, щільна.

Середовище існування[ред. | ред. код]

Ростуть на багатому органічними речовинами ґрунті та перегної. Рідко на корі відмерлих дерев, на мурашниках. На галявинах, в лісосмугах, вздовж доріг, на пасовищах, в парках, садах.

Практичне використання[ред. | ред. код]

Більшість видів печериць не утворюють мікоризи, що робить їх зручним об'єктом промислового грибівництва. Зокрема, у промислову культуру більш ніж у 70-ти країнах світу введено печерицю двоспорову (Agaricus bisporus). Деякі види (наприклад, печериця звичайна (Agaricus campestris)) належать до цінних їстівних грибів. Відомі також отруйні представники, як печериця рудіюча (Agaricus xanthodermus) .

Експерименти з отримання електрики[ред. | ред. код]

Вчені з Технологічного університету Стівенса (Нью-Джерсі) взяли печерицю, ціанобактерії та наноматеріали й змогли отримати з них електрику (65 нА).[1]

Види[ред. | ред. код]

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Вчені змогли отримати електрику з грибів. Tokar.ua (uk-UA). 2018-11-21. Процитовано 2018-11-23. 

Посилання[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]

  • Грибы СССР / М. В. Горленко, М. А. Бондрацева, Л. В. Гарибова и др.; Отв. ред. М. В. Горленко. — М.: Мысль, 1980. — 303 с., ил., 40 . пл. — (Справочники-определители географа и путешественника)
  • Костіков, І. Ю.; Джаган, В. В.; Демченко, Е. М.; Бойко, О. А.; Бойко, В. Р.; Романенко, П. О. (2006). У І. Ю., Костіков; В. В., Джаган. Ботаніка. Водорості та гриби. (вид. 2). Київ: «Арістей». с. 342. ISBN 966-8458-67-2.