Перейти до вмісту

Печериця звичайна

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
?Печериця звичайна

Охоронний статус

Найменший ризик  (МСОП 3.1)
Біологічна класифікація
Домен:Еукаріоти (Eukaryota)
Царство:Гриби (Fungi)
Підцарство:Вищі гриби (Dikarya)
Тип:Базидієві (Basidiomycota)
Підтип:Agaricomycotina
Клас:Агарикоміцети (Agaricomycetes)
Підклас:Agaricomycetidae
Порядок:Агарикальні (Agaricales)
Родина:Печерицеві (Agaricaceae)
Рід:Печериця (Agaricus)
Вид:Печериця звичайна
Біноміальна назва
Agaricus campestris
Linnaeus, 1753
Синоніми
Psalliota campestris
Посилання
Вікісховище:Agaricus campestris
EOL:10407419
МСОП:122090215
NCBI:56157
MB:356498
IF:356498

Печериця звичайна, печериця степова (Agaricus campestris L. ex Fr. Psalliota campestris (L. ex Fr.) Quél.) — вид грибів із родини агарикових (Agaricaceae). Місцеві назви — стернівка, печірка.

Шапка 4-8 (12) см у діаметрі, товстоніжном'ясиста, куляста, згодом опукло- або плоскорозпростерта, біла, брудно-біла, іноді з легким рожевуватим або коричнюватим відтінком, гола або з малопомітними притиснутими лусочками, блискуча, шовковиста. Пластинки вільні, рожевуваті, брудно-рожеві, пізніше темно-коричневі. Спорова маса пурпурово-коричнева. Спори 7-9(10) × 5-6(7) мкм, гладенькі. Ніжка 3-6(8) × 0,8-2 см, щільна, кольору шапки, з тонким нестійким кільцем. М'якуш ніжний, білий, при розрізуванні рожевіє, з приємним смаком і запахом.

Зустрічається по всій Україні: на луках, полях, у цілинних степах, групами. Збирають у червні — жовтні. Дуже добрий їстівний гриб. Використовують вареним, смаженим; про запас сушать, засолюють, маринують. У печериці звичайної виявлено антибіотики з широким спектром дії.

Замість печериці звичайної часом помилково збирають печерицю рудіючу отруйну та смертельно отруйні мухомори — білий смердючий і бліду поганку.

Джерела

[ред. | ред. код]
  • Єлін Ю. Я., Зерова М. Я., Лушпа В. І., Шаброва С. І. Дари лісів. — К.: Урожай, 1979.
  • Зерова М. Я., Єлін Ю. Я., Козьяков С. М. Гриби: їстівні, умовно їстівні, неїстівні, отруйні. — Київ : Урожай, 1979. — С. 104—105.

Посилання

[ред. | ред. код]