Пиж

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
№ 20 позначено пиж з пінопласту, РПГ-7

Пиж[1] (від рос. пыж, пов'язаного з пузо, пузырь)[2] — прокладка, що запобігає висипанню порохового й дробового заряду з патрона. У дульнозарядних рушницях і гарматах, і сучасних мисливських рушницях — пробка, яка відокремлює порох від дробу, кулі чи ядра; а також забиває, запобігає висипанню і фіксує заряд. Щодо пижа для дульнозарядних рушниць також вживається застаріле слово кле́йтух[3] (через пол. flejtuch від нім. *fleituch)[4].

Історія[ред. | ред. код]

Історично пиж (клейтух) виготовляли з повсті, шерсті, прядива, шкіри, картону, паперу.

При використанні паперового патрона для дульнозарядної зброї, при заряджанні стрілець розривав паперовий патрон, висипав порох у ствол зброї, потім використовував папір як пиж і досилав зверху кулю.

У сучасних патронах заводського виготовлення в основному використовуються поліетиленові пижі-контейнери, відлиті як єдине ціле. Вони складаються з обтюратора, амортизатора і контейнера, що вміщує дріб або картеч.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Пиж // Словник української мови : в 11 т. — К. : Наукова думка, 1970—1980.
  2. Етимологічний словник української мови : у 7 т. : т. 4 : Н — П / укл.: Р. В. Болдирєв та ін. ; ред. тому: В. Т. Коломієць, В. Г. Скляренко ; редкол.: О. С. Мельничук (гол. ред.) та ін. — К. : Наукова думка, 1989. — Т. 4 : Н — П. — 656 с. — ISBN 966-00-0590-3.
  3. Клейтух // Словник української мови : в 11 т. — К. : Наукова думка, 1970—1980.
  4. Етимологічний словник української мови : у 7 т. : т. 6 : У — Я / укл.: Г. П. Півторак та ін ; редкол.: О. С. Мельничук (гол. ред.) та ін. — К. : Наукова думка, 2012. — Т. 6 : У — Я. — 568 с. — ISBN 978-966-00-0197-8.

Джерело[ред. | ред. код]

  • Безобразов С. В. Пыжи охотничье-ружейные (рос.)