Пижмо звичайне

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Пижмо звичайне
Пижмо звичайне
Пижмо звичайне
Біологічна класифікація
Домен: Ядерні (Eukaryota)
Царство: Зелені рослини (Viridiplantae)
Відділ: Streptophyta
Судинні (Tracheophyta)
Насінні (Spermatophyta)
Покритонасінні (Magnoliophyta)
Еудікоти
Підклас: Айстериди
Порядок: Айстроцвіті (Asterales)
Родина: Айстрові (Asteraceae)
Підродина: Asteroideae
Триба: Anthemideae
Рід: Пижмо (Tanacetum)
Вид: Пижмо звичайне
Біноміальна назва
Tanacetum vulgare
L., 1753
Посилання
Commons-logo.svg Вікісховище: Tanacetum vulgare
EOL logo.svg EOL: 468400
IPNI: 252568-1
ITIS logo.svg ITIS: 36328
US-NLM-NCBI-Logo.svg NCBI: 128002
The Plant List: gcc-76001

Пижмо звичайне (Tanacetum vulgare L.) — вид рослин родини айстрові.

Назва[ред. | ред. код]

Місцеві назва — дика горобинка, приворотень, криворот тощо.

Будова[ред. | ред. код]

Багаторічна отруйна трав'яниста рослина родини складноцвітих з коротким здерев'янілим кореневищем. Стебло 50—100 см заввишки, пряме, борозенчасте, голе або злегка опушене, у верхній частині гіллясте. Листки 7—20 см завдовжки, чергові, в обрисі довгасті, зверху темно-зелені, шорсткі або гладенькі, двічі перистороздільні на ланцетні або широколінійні пилчасті частки; нижні листки — черешкові, інші — сидячі. Квітки дрібні, яскраво-жовті, зрослопелюсткові, з простою віночкоподібною оцвітиною, зібрані в плоскі кошики, що утворюють на верхівці густі щиткоподібні суцвіття. Обгортка напівкуляста, черепичаста, листочки її сіро-зелені, голі, з вузьким плівчастим краєм. Всі квітки з трубчасто-лійкоподібним віночком (1,5-2,5 мм завдовжки), віночок у крайових маточкових квіток з чотирма, а у серединних двостатевих з п'ятьма зубцями. Тичинок п'ять, маточка одна, стовпчик один з дволопатевою приймочкою, зав'язь нижня. Плід — гола, округла сім'янка з п'ятьма реберцями, без чубка. Цвіте у червні — вересні.

Поширення та середовище існування[ред. | ред. код]

Пижмо росте в мішаних і листяних лісах на галявинах, серед чагарників, поблизу доріг, на просіках, луках. Тіньовитривала рослина.

Поширена майже по всій Україні.

Практичне використання[ред. | ред. код]

Лікарська, ефіроолійна, отруйна, харчова, медоносна й інсектицидна рослина.

У медицині[ред. | ред. код]

У науковій медицині використовують кошики пижма — Flores Tanaceti. Препарати з них застосовуються для збудження апетиту, поліпшення травлення, при хворобах печінки і кишківника, при бронхіальній астмі, ревматизмі, як глистогінний засіб і засіб, що підвищує кислотність шлункового соку, при запорах. У квітках містяться ефірна олія (до 0,8 %), алкалоїди, гіркі й дубильні речовини, органічні кислоти, смола, вітамін С, каротин.

У народній медицині застосовується також як глистогінний, шлунковий, жовчогінний, потогінний, протигарячковий засіб, при жовтусі, епілепсії, головних болях, проносах, водянці, недокрів'ї, порушенні серцевої діяльності, подагрі, ревматизмі, хворобах ніг, нервових хворобах, під час болісних і нерегулярних менструацій. Зовнішньо квітки пижма використовують для лікування ран, виразок, корости, вивихів, ударів, пухлин; напари — у разі болів у суглобах і ступнях, для миття волосся при себореї, спринцювання при білях.

У гомеопатії есенцію з свіжих квіток застосовують у разі епілепсії і маткових судом. У ветеринарії використовують як глистогінний засіб, при кривавій сечі у великої рогатої худоби.

Є дані, що рослина пригнічує розвиток гнильних бактерій і бактерій, що викликають рак тютюну. Фітонцидну і глистогінну дію зумовлює ефірна олія пижма, яка в той же час досить токсична для людей і тварин, тому користуватися препаратами з пижма потрібно дуже обережно і тільки під наглядом лікаря. Вони протипоказані вагітним жінкам.

У харчуванні[ред. | ред. код]

У Франції, Англії, Угорщині та США культивується заради пахучої олії (сухі плоди містять 47 %). Використовується як ароматично-гірка присмака замість ванілі для ароматизації тіста, що йде на кондитерські вироби.[1]

Поїдання пижма тваринами викликає отруєння, особливо y корів і ягнят, надає молоку неприємного запаху і гіркого присмаку. Невелика домішка його до сіна має дієтичну дію. Листки пижма використовують як ароматичну домішку в кулінарії, кондитерському і лікеро-горілчаному виробництві, для ароматизації м'ясних і рибних консервів, для салатів, замість кориці, мускатного горіха, ванілі. Пижмо як медонос дає допоміжний взяток.

Інсектицидні властивості пижма відомі здавна. У стародавньому Єгипті його використовували для бальзамування трупів. Препарати з пижма (порошки, екстракти, аерозолі) згубно діють на багато видів комах ї кліщів, використовуються для знищення паразитів людини і тварин, шкідників сільського і лісового господарства, а також продовольчих запасів. За інсектицидною дією воно не поступається перед піретрумом.

Збирання, переробка та зберігання[ред. | ред. код]

Збирають кошики пижма на початку цвітіння, обриваючи їх руками або зрізуючи ножами, секаторами чи серпами. Сушать на горищах, під залізним дахом або під наметами з достатньою вентиляцією, розстилаючи тонким шаром на папері або тканині. Можна сушити в сушарках при температурі, не вищій 40°. Суху сировину пакують у мішки вагою по 20 кг (або в тюки по 50 кг). Зберігають у сухих, добре провітрюваних приміщеннях, строк зберігання — три роки.

Промислова заготівля можлива у Полтавській, Черкаській, Кіровоградській, Луганській, Донецькій, Дніпропетровській, Запорізькій і Херсонській областях. Запаси сировини значні.

Галерея[ред. | ред. код]

Див. також[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]

Commons
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Пижмо звичайне

Примітки[ред. | ред. код]

  1. М. Л. Рева, Н. Н. Рева Дикі їстівні рослини України / Київ, Наукова думка, 1976 — 168 с. — С.154