Пилипенко Віктор Сергійович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Пилипенко Віктор Сергійович
Народився 1986(1986)
Громадянство Україна Україна
Національність українець
Військове звання молодший сержант
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Пилипенко.

Віктор Сергійович Пилипенко (нар. 1986) — український військовик, учасник російсько-української війни, учасник Революції гідності[1], активіст ГО Точка опори[2]. Другий, після Олега Копка[3], український військовий, який відкрито заявив про свою гомосексуальну орієнтацію[4][5][6].

Життєпис[ред. | ред. код]

Народився у родині спадкових військових (прадід та дід були військовиками[7]). Навчався у Рівненській гуманітарній гімназії, згодом у Києві закінчив гімназію (№ 117 імені Лесі Українки[8]) та університет КПІ, отримав фах перекладача. Працював у компанії «Embassy of Canada to Ukraine». Нині працює проєктним менеджером у правозахисних організаціях.

Служив у армії.[1]

До початку Євромайдану, жив і працював у ОАЕ, в Дубаї.[7][9] Коли почалась Революція гідності, відмовився від контракту й повернувся до Києва, де вступив до лав 40 сотні самооборони Євромайдану.[10]

На фронт пішов у якості добровольця після котла в Іловайську у вересні 2014-го. Приєднався до батальйону спецпризначення НГУ Донбас, у якому був гранатометником та стрільцем-санітаром.[11] Мав позивний «Француз»[12][13][14][15].

Спочатку перебував на Луганщині, а згодом був переправлений до Широкиного, що на Донеччині[16], де служив до травня 2016 року, включно. Став учасником запеклих боїв за Широкине[14][17] , обороняв Маріуполь. Під час служби в батальйоні приховував свою орієнтацію.[18]

Через два роки після повернення з фронту, улітку 2018 р., вирішив здійснити камінг-аут[19] та після цього долучитися до активної правозахисної громадської та волонтерської діяльності. Співорганізував фотовиставку, присвячену ЛГБТ-військовим на передовій.[20] Закликав усіх військових, які приховують свою орієнтацію, послідувати його прикладу та відкритися суспільству, не ховатися.

У 2019 році підтримав КиївПрайд, організувавши й вийшовши з окремою колоною ЛГБТ-військових на Марші Рівності.[10][21]

Є головою об'єднання «Українські ЛГБТ-військові за рівні права»[22], яке підтримує зокрема й Фонд сприяння демократії Посольства США в Україні.[23]

Організовує, створює та проводить різноманітні заходи в містах України разом з іншими ЛГБТ-військовими, зокрема відкритою лесбійкою і теж колишнім військовиком Настею Конфедерат.[24]

Займається також літературною творчістю. 2021 року його вірші та прозові мініатюри було опубліковано в антології творчості українців Об'єднаних Арабських Еміратів «Подих пустелі» (Ужгород, видавництво РІК-У).

29 серпня 2021 року в iнтернетi з'явились фотографії, де Вiктор Пилипенко разом з друзями особисто посвячує нового члена організації Сергія Афанасьєва через гей-оргiю. Це викликало обурення в деяких військових та правих сил.

З 25 лютого 2022 року — перших днів російського вторгнення в Україну — у складі 72 Бригади Чорні Запорожці, стрілець-парамедик.[25] Обороняв Київ, брав участь у бойових діях на інших ділянках фронту. З 26 липня 2022 р. — молодший сержант. Нагороджений медаллю «За військову службу Україні».[26]

Інциденти[ред. | ред. код]

Під час акції вшанування загиблих захисників України у Києві у серпні 2019 року на Віктора Пилипенка було скоєно напад на ґрунті ненависті від колишнього товариша по службі.[27] На інцидент відреагували міжнародні організації, зокрема Моніторингова місія ООН з прав людини.[28]

В ефірі українського інформаційно-аналітичного телеканалу «Апостроф TV» у червні 2020 року, де обговорювалася тема «Нетрадиційна сексуальна орієнтація в Україні: чи є шанс на легалізацію», трапився конфлікт з консервативним політиком Дмитром Корчинським, який досить агресивно висловлював свою негативну позицію щодо ЛГБТ і під час виступу Віктора Пилипенка не втримався та хлюпнув тому в обличчя склянку води.[29]

У березні 2021 року виник скандал після публічного заклику до охочих ЛГБТ+ людей, військових, а також дружніх до ЛГБТ+ спільноти людей, підписати контракт із однією з мотопіхотних частин ЗСУ. Зокрема, деякі праворадикальні угруповування після цього звинуватили Віктора Пилипенка і його об'єднання у тому, що вони працюють проти України через те, що їхній сайт працює на російському конструкторі, а російські ЗМІ перекрутили інформацію і подали так, що нібито в Україні, в рядах ЗСУ, формують спеціальний ЛГБТ-підрозділ.[30]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ а б Як це: бути геєм на війні. Архів оригіналу за 27 лютого 2021. Процитовано 21 лютого 2021.
  2. ↑ Побиття, зґвалтування, шантаж. Чому в Україні не карають за напади на ЛГБТ. Архів оригіналу за 10 березня 2021. Процитовано 21 лютого 2021.
  3. ↑ Як солдат-гей захищає Українує. 15 липня 2016. Архів оригіналу за 4 вересня 2021. Процитовано 4 вересня 2021.
  4. ↑ Український військовий-гей: життя після камінг-ауту (відео). Архів оригіналу за 1 лютого 2021. Процитовано 21 лютого 2021.
  5. ↑ Ukraine's LGBT+ war veterans boost battle for equality.
  6. ↑ Прищепа, Ярослав (23 вересня 2021). Очолює ЛГБТ-об’єднання військових. Віктор Пилипенко. СУСПІЛЬНЕ | ЛЮДИ. Суспільне | Новини (uk-UA) . Процитовано 8 вересня 2022.
  7. ↑ а б Я засуджував себе, – відверте інтерв'ю з бійцем-гомосексуалом, який воював на Донбасі. Архів оригіналу за 13 квітня 2021. Процитовано 21 лютого 2021.
  8. ↑ Ми були тут. Архів оригіналу за 21 січня 2021. Процитовано 21 лютого 2021.
  9. ↑ Кольори патріотизму: ЛГБТ в українській армії.
  10. ↑ а б ЛГБТ на війні. Як вони захищають країну від російської агресії. Архів оригіналу за 16 лютого 2021. Процитовано 21 лютого 2021.
  11. ↑ "Понял в какой-то момент, что меня заплюют". Как ЛГБТ-военные в Украине объединяются, чтобы защищать свои права. Архів оригіналу за 1 березня 2021. Процитовано 21 лютого 2021.
  12. ↑ Former volunteer Ukrainian soldier challenges LGBT taboos. Архів оригіналу за 17 березня 2021. Процитовано 21 лютого 2021.
  13. ↑ У Києві побили відкритого гея-ветерана бойових дій на Донбасі. Архів оригіналу за 31 грудня 2019. Процитовано 21 лютого 2021.
  14. ↑ а б Віктор Пилипенко, батальйон "Донбас", гей: По мені стріляли танки, тож зеленки не боюся. Архів оригіналу за 10 березня 2021. Процитовано 21 лютого 2021.
  15. ↑ ЛГБТ на войне. Архів оригіналу за 1 листопада 2020. Процитовано 21 лютого 2021.
  16. ↑ Боец батальона «Донбасс» открыто признался в своей сексуальной ориентации. Архів оригіналу за 3 січня 2021. Процитовано 21 лютого 2021.
  17. ↑ Бої за Широкіне: як ворога відсували від Маріуполя. Архів оригіналу за 18 лютого 2021. Процитовано 21 лютого 2021.
  18. ↑ "Доводилося з повіями": ветеран-ЛГБТ розповів, як приховував орієнтацію в АТО. Архів оригіналу за 28 серпня 2018. Процитовано 21 лютого 2021.
  19. ↑ Каминг-аут не приговор. Как складывается служба в украинской армии у геев и лесбиянок. Архів оригіналу за 13 липня 2021. Процитовано 21 лютого 2021.
  20. ↑ Ми були тут. Гей – учасник АТО і відомий фотограф розповідають про участь ЛГБТ у війні на сході. Архів оригіналу за 13 грудня 2020. Процитовано 21 лютого 2021.
  21. ↑ Военные на Марше равенства.
  22. ↑ Захисники України та руйнівники стереотипів: ЛГБТ-військові про боротьбу за рівні права. Архів оригіналу за 4 вересня 2021. Процитовано 4 вересня 2021.
  23. ↑ Завтра у Києві відбудеться прем’єра документального фільму «Будьмо, гей! Діалоги про гідність». Зеркало недели | Дзеркало тижня | Mirror Weekly. Процитовано 8 вересня 2022.
  24. ↑ ЛГБТ Vs війна та армія. Три історії військових, які зробили камінг-аути. Українська правда (укр.). Процитовано 8 вересня 2022.
  25. ↑ Війна. День 59. ОНЛАЙН. Українська правда (укр.). Процитовано 8 вересня 2022.
  26. ↑ Президент України нагородив ще майже 250 воїнів, понад 40 – посмертно. armyinform.com.ua (укр.). Процитовано 8 вересня 2022.
  27. ↑ На ветерана АТО, відкритого гея Пилипенка напали під час акції вшанування захисників України. Архів оригіналу за 11 серпня 2020. Процитовано 21 лютого 2021.
  28. ↑ «Потім він писав, що я маю покаятися»: як розслідуються гомофобні напади в Україні. Архів оригіналу за 23 червня 2020. Процитовано 21 лютого 2021.
  29. ↑ Корчинський в прямому ефірі хлюпнув водою в ветерана АТО: відео. Архів оригіналу за 19 серпня 2020. Процитовано 21 лютого 2021.
  30. ↑ Скандал із ЛГБТ-підрозділом. Новини України 24. Архів оригіналу за 15 березня 2021. Процитовано 13 березня 2021.

Посилання[ред. | ред. код]

Пилипенко Віктор Сергійович
у соціальних мережах
Пилипенко Віктор Сергійович на сайті Facebook
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Пилипенко_Віктор_Сергійович&oldid=41471740