Пилипенко Віктор Сергійович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Пилипенко Віктор Сергійович
Народився 1986(1986)

Віктор Сергійович Пилипенко (нар. 1986) — український військовик, учасник російсько-української війни, учасник Революції гідності[1], активіст ГО Точка опори[2]. Другий, після Олега Копка[3], український військовий, який відкрито заявив про свою гомосексуальну орієнтацію[4][5].

Життєпис[ред. | ред. код]

Народився у родині спадкових військових (прадід та дід були військовиками[6]). У Києві закінчив гімназію (№ 117 імені Лесі Українки[7]) та університет КПІ, отримав фах перекладача. Нині працює проєктним менеджером у правозахисних організаціях.

Служив у армії.[1]

До початку Євромайдану, жив і працював у ОАЕ, в Дубаї.[6][8] Коли почалась Революція гідності, відмовився від контракту й повернувся до Києва, де вступив до лав 40 сотні самооборони Євромайдану.[9]

На фронт пішов у якості добровольця після котла в Іловайську у вересні 2014-го. Приєднався до батальйону Донбас, у якому був гранатометником та стрільцем-санітаром.[10] Мав позивний «Француз»[11][12][13][14].

Спочатку перебував на Луганщині, а згодом був переправлений до Широкиного, що на Донеччині[15], де служив до травня 2016 року, включно. Став учасником запеклих боїв за Широкине[13][16] , обороняв Маріуполь. Під час служби в батальйоні приховував свою орієнтацію.[17]

Через два роки після повернення з фронту, улітку 2018 р., вирішив здійснити камінг-аут[18] та після цього долучитися до активної правозахисної громадської та волонтерської діяльності. Співорганізував фотовиставку, присвячену ЛГБТ-військовим на передовій.[19] Закликав усіх військових, які приховують свою орієнтацію, послідувати його прикладу та відкритися суспільству, не ховатися.

У 2019 році підтримав КиївПрайд, організувавши й вийшовши з окремою колоною ЛГБТ-військових на Марші Рівності.[9][20]

Є головою об'єднання «Українські ЛГБТ-військові за рівні права»[21], яке підтримує зокрема й Фонд сприяння демократії Посольства США в Україні.

Організовує, створює та проводить різноманітні заходи в містах України разом з іншими ЛГБТ-військовими, зокрема відкритою лесбійкою і теж колишнім військовиком Настею Конфедерат.

Займається також літературною творчістю. 2021 року його вірші та прозові мініатюри було опубліковано в антології творчості українців Об'єднаних Арабських Еміратів «Подих пустелі» (Ужгород, видавництво РІК-У).

Проживає у Києві.

Інциденти[ред. | ред. код]

Під час акції вшанування загиблих захисників України у Києві у серпні 2019 року на Віктора Пилипенка було скоєно напад на ґрунті ненависті від колишнього товариша по службі.[22] На інцидент відреагували міжнародні організації, зокрема Моніторингова місія ООН з прав людини.[23]

В ефірі українського інформаційно-аналітичного телеканалу «Апостроф TV» у червні 2020 року, де обговорювалася тема «Нетрадиційна сексуальна орієнтація в Україні: чи є шанс на легалізацію», трапився конфлікт з консервативним політиком Дмитром Корчинським, який досить агресивно висловлював свою негативну позицію щодо ЛГБТ і під час виступу Віктора Пилипенка не втримався та хлюпнув тому в обличчя склянку води.[24]

У березні 2021 року виник скандал після публічного заклику до охочих ЛГБТ+ людей, військових, а також дружніх до ЛГБТ+ спільноти людей, підписати контракт із однією з мотопіхотних частин ЗСУ. Зокрема, деякі праворадикальні угруповування після цього звинуватили Віктора Пилипенка і його об'єднання у тому, що вони працюють проти України через те, що їхній сайт працює на російському конструкторі, а російські ЗМІ перекрутили інформацію і подали так, що нібито в Україні, в рядах ЗСУ, формують спеціальний ЛГБТ-підрозділ.[25]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б Як це: бути геєм на війні. Архів оригіналу за 27 лютого 2021. Процитовано 21 лютого 2021. 
  2. Побиття, зґвалтування, шантаж. Чому в Україні не карають за напади на ЛГБТ. Архів оригіналу за 10 березня 2021. Процитовано 21 лютого 2021. 
  3. Як солдат-гей захищає Українує. 15 липня 2016. Архів оригіналу за 4 вересня 2021. Процитовано 4 вересня 2021. 
  4. Український військовий-гей: життя після камінг-ауту (відео). Архів оригіналу за 1 лютого 2021. Процитовано 21 лютого 2021. 
  5. Ukraine's LGBT+ war veterans boost battle for equality. 
  6. а б Я засуджував себе, – відверте інтерв'ю з бійцем-гомосексуалом, який воював на Донбасі. Архів оригіналу за 13 квітня 2021. Процитовано 21 лютого 2021. 
  7. Ми були тут. Архів оригіналу за 21 січня 2021. Процитовано 21 лютого 2021. 
  8. Кольори патріотизму: ЛГБТ в українській армії. 
  9. а б ЛГБТ на війні. Як вони захищають країну від російської агресії. Архів оригіналу за 16 лютого 2021. Процитовано 21 лютого 2021. 
  10. "Понял в какой-то момент, что меня заплюют". Как ЛГБТ-военные в Украине объединяются, чтобы защищать свои права. Архів оригіналу за 1 березня 2021. Процитовано 21 лютого 2021. 
  11. Former volunteer Ukrainian soldier challenges LGBT taboos. Архів оригіналу за 17 березня 2021. Процитовано 21 лютого 2021. 
  12. У Києві побили відкритого гея-ветерана бойових дій на Донбасі. Архів оригіналу за 31 грудня 2019. Процитовано 21 лютого 2021. 
  13. а б Віктор Пилипенко, батальйон "Донбас", гей: По мені стріляли танки, тож зеленки не боюся. Архів оригіналу за 10 березня 2021. Процитовано 21 лютого 2021. 
  14. ЛГБТ на войне. Архів оригіналу за 1 листопада 2020. Процитовано 21 лютого 2021. 
  15. Боец батальона «Донбасс» открыто признался в своей сексуальной ориентации. Архів оригіналу за 3 січня 2021. Процитовано 21 лютого 2021. 
  16. Бої за Широкіне: як ворога відсували від Маріуполя. Архів оригіналу за 18 лютого 2021. Процитовано 21 лютого 2021. 
  17. "Доводилося з повіями": ветеран-ЛГБТ розповів, як приховував орієнтацію в АТО. Архів оригіналу за 28 серпня 2018. Процитовано 21 лютого 2021. 
  18. Каминг-аут не приговор. Как складывается служба в украинской армии у геев и лесбиянок. Архів оригіналу за 13 липня 2021. Процитовано 21 лютого 2021. 
  19. Ми були тут. Гей – учасник АТО і відомий фотограф розповідають про участь ЛГБТ у війні на сході. Архів оригіналу за 13 грудня 2020. Процитовано 21 лютого 2021. 
  20. Военные на Марше равенства. 
  21. Захисники України та руйнівники стереотипів: ЛГБТ-військові про боротьбу за рівні права. Архів оригіналу за 4 вересня 2021. Процитовано 4 вересня 2021. 
  22. На ветерана АТО, відкритого гея Пилипенка напали під час акції вшанування захисників України. Архів оригіналу за 11 серпня 2020. Процитовано 21 лютого 2021. 
  23. «Потім він писав, що я маю покаятися»: як розслідуються гомофобні напади в Україні. Архів оригіналу за 23 червня 2020. Процитовано 21 лютого 2021. 
  24. Корчинський в прямому ефірі хлюпнув водою в ветерана АТО: відео. Архів оригіналу за 19 серпня 2020. Процитовано 21 лютого 2021. 
  25. Скандал із ЛГБТ-підрозділом. Новини України 24. Архів оригіналу за 15 березня 2021. Процитовано 13 березня 2021. 

Посилання[ред. | ред. код]