Пилипче (Броварський район)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
село Пилипче
Країна Україна Україна
Область Київська область
Район Броварський район
Рада Пилипчанська сільська рада
Код КАТОТТГ UA32060030060031573
Облікова картка Пили́пче 
Основні дані
Засноване 1700
Населення 446
Площа 2,52 км²
Густота населення 176,98 осіб/км²
Поштовий індекс 07531
Телефонний код +380 4576
Географічні дані
Географічні координати 50°26′25″ пн. ш. 31°32′49″ сх. д. / 50.44028° пн. ш. 31.54694° сх. д. / 50.44028; 31.54694Координати: 50°26′25″ пн. ш. 31°32′49″ сх. д. / 50.44028° пн. ш. 31.54694° сх. д. / 50.44028; 31.54694
Середня висота
над рівнем моря
124 м
Водойми р. Недра
Місцева влада
Адреса ради 07531, c. Пилипча, вул. Шевченка, 6
Карта
Пилипче. Карта розташування: Україна
Пилипче
Пилипче
Пилипче. Карта розташування: Київська область
Пилипче
Пилипче
Мапа

Пили́пче (до 2009 — Пилипча[1]) — село в Україні, у Броварському районі Київської області. Населення становить 446 осіб.

Історія[ред. | ред. код]

з 1748 є церква Михайлівська[2]

Є на мапі 1812 року[3]

За даними на 1859 рік у власницькому та козацькому селі Переяславського повіту Полтавської губернії мешкало 665 особ (324 чоловічої статі та 341 — жіночої), налічувалось 91 дворове господарство, існувала православна церква[4].

Станом на 1885 рік у колишньому державному та власницькому селі Лехнівської волості мешкало 747 особи, налічувалось 154 дворових господарства, існували православна церква, постоялий будинок та 17 вітряних млинів[5].

За переписом 1897 року кількість мешканців зросла до 1032 осіб (494 чоловічої статі та 538 — жіночої), з яких всі — православної віри[6].

В 1928 році в селі Пилипче було створено Товариство спільної обробки землі (ТСОЗ). Його організаторами були Захар Запісочний, Морма І. Г., Овчинник Ф. М., Ляшко Ф. Л. Всього об'єдналось 18 господарств.

В роки колективізації в 1930 році було створено сільськогосподарську артіль «Пахар». Першим головою колгоспу був Андрійченко А. С., а головою сільської Ради був тоді Прохоренко П. С. 1932 року в селі утворились два колгоспи: ім. Будьонного та ім. Якіра, що пізніше, коли Якіра оголосили ворогом народу і розстріляли, став імені Петровського. Головою колгоспу було обрано О. П. Хмельницького.

За свідченнями протягом голодоморних років у селі померло 122 жителі, хоча в архіві збереглися лише фрагменти книги реєстрації актів про смерть по сільській раді з 18-ма прізвищами.[7]

Населення[ред. | ред. код]

Згідно з переписом УРСР 1989 року чисельність наявного населення села становила 542 особи, з яких 225 чоловіків та 317 жінок.[8]

За переписом населення України 2001 року в селі мешкало 440 осіб.[9]

Мова[ред. | ред. код]

Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року:[10]

Мова Відсоток
українська 98,21 %
російська 1,79 %

Видатні уродженці[ред. | ред. код]

Також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Рішення про перейменування від 23 липня 2009 року[недоступне посилання з квітня 2019]
  2. Зведений каталог метричних книг, клірових відомостей та сповідних розписів (українська). Центральний державний історичний архів України, м. Київ (ЦДІАК України). Архів оригіналу за 15 березня 2022. Процитовано 23 вересня 2021. 
  3. Большая карта Российской Империи 1812 года для Наполеона. www.etomesto.ru. Процитовано 23 вересня 2021. 
  4. ИнфоРост, Н. П. ГПИБ | [Вып.] 33 : Полтавская губерния. - 1862.. elib.shpl.ru. Архів оригіналу за 15 січня 2021. Процитовано 22 вересня 2021. 
  5. Волости и важнѣйшія селенія Европейской Россіи. По даннымъ обслѣдованія, произведеннаго статистическими учрежденіями Министерства Внутреннихъ Дѣлъ, по порученію Статистическаго Совѣта. Изданіе Центральнаго Статистическаго Комитета. Выпускъ III. Губерніи Малороссійскія и Юго-Западныя / Составилъ старшій редактор В. В. Зверинскій — СанктПетербургъ, 1885. (рос. дореф.)
  6. рос. дореф. Населенныя мѣста Россійской Имперіи в 500 и болѣе жителей съ указаніем всего наличнаго въ них населенія и числа жителей преобладающихъ вѣроисповѣданій по даннымъ первой всеобщей переписи 1897 г. С-Петербург. 1905. — IX + 270 + 120 с., (стор. 1-175)
  7. Національна книга пам'яті жертв Голодомору 1932—1933 років в Україні: Київський обласний том. — «Буква», 2008
  8. Кількість наявного та постійного населення по кожному сільському населеному пункту, Київська область (осіб) - Регіон, Рік, Категорія населення , Стать (1989(12.01)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 15 листопада 2019. 
  9. Кількість наявного населення по кожному сільському населеному пункту, Київська область (осіб) - Регіон , Рік (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 15 листопада 2019. 
  10. Розподіл населення за рідною мовою, Київська область (у % до загальної чисельності населення) - Регіон, Рік , Вказали у якості рідної мову (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 15 листопада 2019. 

Посилання[ред. | ред. код]