Пилипче (Баришівський район)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
село Пилипче
Країна Україна Україна
Область Київська область
Район/міськрада Баришівський
Рада/громада Пилипчанська сільська рада
Код КОАТУУ 3220286301
Облікова картка Пили́пче 
Основні дані
Засноване 1700
Населення 446
Площа 2,52 км²
Густота населення 176,98 осіб/км²
Поштовий індекс 07531
Телефонний код +380 4576
Географічні дані
Географічні координати 50°26′25″ пн. ш. 31°32′49″ сх. д. / 50.44028° пн. ш. 31.54694° сх. д. / 50.44028; 31.54694Координати: 50°26′25″ пн. ш. 31°32′49″ сх. д. / 50.44028° пн. ш. 31.54694° сх. д. / 50.44028; 31.54694
Середня висота
над рівнем моря
124 м
Водойми р. Недра
Місцева влада
Адреса ради 07531, c. Пилипча, вул. Шевченка, 6; тел. 3-11-85
Карта
Пилипче. Карта розташування: Україна
Пилипче
Пилипче
Пилипче. Карта розташування: Київська область
Пилипче
Пилипче

Пили́пче (до 2009 — Пилипча[1]) — село в Україні, в Баришівському районі Київської області. Населення становить 446 осіб.

Історичні відомості[ред. | ред. код]

За даними на 1859 рік у власницькому та козацькому селі Переяславського повіту Полтавської губернії мешкало 662 особи (321 чоловічої статі та 341 — жіночої), налічувалось 91 дворове господарство, існувала православна церква[2].

Станом на 1885 рік у колишньому державному та власницькому селі Лехнівської волості мешкало 747 особи, налічувалось 154 дворових господарства, існували православна церква, постоялий будинок та 17 вітряних млинів[3].

За переписом 1897 року кількість мешканців зросла до 1032 осіб (494 чоловічої статі та 538 — жіночої), з яких всі — православної віри[4].

В 1928 році в селі Пилипче було створено Товариство спільної обробки землі (ТСОЗ). Його організаторами були Захар Запісочний, Морма І. Г., Овчинник Ф. М., Ляшко Ф. Л. Всього об'єдналось 18 господарств.

В роки колективізації в 1930 році було створено сільськогосподарську артіль «Пахар». Першим головою колгоспу був Андрійченко А. С., а головою сільської Ради був тоді Прохоренко П. С. 1932 року в селі утворились два колгоспи: ім. Будьонного та ім. Якіра, що пізніше, коли Якіра оголосили ворогом народу і розстріляли, став імені Петровського. Головою колгоспу було обрано О. П. Хмельницького.

За свідченнями протягом голодоморних років у селі померло 122 жителі, хоча в архіві збереглися лише фрагменти книги реєстрації актів про смерть по сільській раді з 18-ма прізвищами.[5]

Також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Рішення про перейменування від 23 липня 2009 року[недоступне посилання з квітень 2019]
  2. рос. дореф. Полтавская губернія. Списокъ населенныхъ мѣстъ по свѣдѣніямъ 1859 года, томъ XXXIII. Изданъ Центральнымъ статистическимъ комитетомъ Министерства Внутренних Дѣлъ. СанктПетербургъ. 1862 — 263 с., (код 3192)
  3. Волости и важнѣйшія селенія Европейской Россіи. По даннымъ обслѣдованія, произведеннаго статистическими учрежденіями Министерства Внутреннихъ Дѣлъ, по порученію Статистическаго Совѣта. Изданіе Центральнаго Статистическаго Комитета. Выпускъ III. Губерніи Малороссійскія и Юго-Западныя / Составилъ старшій редактор В. В. Зверинскій — СанктПетербургъ, 1885. (рос. дореф.)
  4. рос. дореф. Населенныя мѣста Россійской Имперіи в 500 и болѣе жителей съ указаніем всего наличнаго въ них населенія и числа жителей преобладающихъ вѣроисповѣданій по даннымъ первой всеобщей переписи 1897 г. С-Петербург. 1905. — IX + 270 + 120 с., (стор. 1-175)
  5. Національна книга пам'яті жертв Голодомору 1932—1933 років в Україні: Київський обласний том. — «Буква», 2008

Посилання[ред. | ред. код]