Пилова буря

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Пилова буря насувається на аеропорт міста Абеше в Чаді
Пилова буря. Техас. 1935 р.
Пилова буря. Пустеля Сахара. Світлина з космосу
Планетарна пилова буря на Марсі
Пилова буря в Аль Асаді, Ірак. 27 квітня 2005

Пилова́ бу́ря — атмосферне явище у вигляді перенесення куряви (великих кількостей пилу, часток ґрунту, піщинок) вітром із земної поверхні в шарі висотою кілька метрів з помітним погіршенням горизонтальної видимості (зазвичай на рівні 2 м вона становить від 1 до 9 км, але в ряді випадків може знижуватися до декількох сотень і навіть до кількох десятків метрів). При цьому спостерігається підйом пилу (піску) в повітря і одночасно осідання пилу на великій території. У залежності від кольору ґрунту в даному регіоні, віддалені предмети набувають сіруватого, жовтуватого або червонуватого відтінку. Виникає зазвичай за сухої поверхні ґрунту й швидкості вітру 10 м/с і більше. Поширені в пустелях, напівпустелях, в орних степах, де дмуть сильні вітри.

Класифікація[ред.ред. код]

Пилові бурі за кольором та складом пилу, який переноситься бувають: чорні (чорноземи); бурі та жовті (суглинок, супісок); червоні (суглинки з домішками окислів заліза) та білі (солончаки). Дуже часто бувають короткочасні чорні бурі тривалістю до однієї години, велика кількість їх також може бути тривалістю від 10 до 12 годин і порівняно рідко такі бурі бувають тривалістю понад добу. Червоні бурі тривають довше — протягом декількох днів. Висота підйому пилу може досягати 2—3 км, але найчастіше — 1-1,5 км. В зимово-весняний період у центральних та південних областях України спостерігаються сніжно-пилові бурі

Піщаний буревій — перенесення пилу (часток ґрунту, піщинок) вітром із земної поверхні в шарі висотою 0,5-2 м, що не приводить до помітного погіршення видимості (якщо немає інших атмосферних явищ, горизонтальна видимість на рівні 2 м становить 10 км і більше). Виникає зазвичай при сухій поверхні ґрунту і швидкості вітру 6-9 м/с і більше.

Де і коли виникають[ред.ред. код]

Пилові бурі виникають в пустелях напівпустелях і степових районах, там де є невкритий трав'яним покривом ґрунт. Пилові бурі здатні переносити мільйони тон пилу на сотні і навіть тисячі кілометрів. Руйнівна дія пилової бурі виникає додатково через дію частинок ґрунту, який рухається з великою швидкістю. Крім «власне» пилової бурі, в ряді випадків пил з пустель і напівпустель може тривалий час утримуватися в атмосфері і досягти майже будь-якої точки світу у вигляді пилової імли.

Пилові бурі виникають звичайно влітку, іноді навесні або взимку, коли немає снігу. В степовій зоні вони виникають також при нераціональній оранці землі. Рідше пилові бурі виникають в степових регіонах, дуже рідко — в лісостепових і навіть лісових (в останніх двох зонах звичайно пилова буря буває літом за сильної посухи). У помірному поясі зазвичай пилові бурі бувають навесні, після малосніжної зими і посушливої осені, але іноді бувають навіть взимку, в поєднанні з хуртовинами.

При перевищенні деякого порогу швидкості вітру (що залежить від механічного складу ґрунту та його вологості), частки пилу і піску відриваються від поверхні й переносяться шляхом сальтації і суспензії, викликаючи ерозію ґрунту.

Дії в умовах пилової бурі[ред.ред. код]

Людині, яка потрапила в пилову бурю, необхідно лягти з підвітряної сторони за будь-який високий предмет, який міцно тримається на землі — камінь, густий кущ тощо. Дихальні шляхи треба захистити тканинною пов'язкою від піску та пилу. Поруч з собою, під руку покласти закриту ємкість з запасом води.

В Україні[ред.ред. код]

У квітні 1928 року в степових та лісостепових регіонах України вітер підняв з площі 1 млн км² більше 15 млн т чорнозему. Чорноземний пил був перенесений на захід і осів на площі 6 млн км² у Прикарпатті, у Румунії та Польщі. Висота хмар пилу досягла 750 м, потужність чорноземного шару в постраждалих областях Україні зменшилася на 10-15 см.[1]

У лютому 1951 р. на Приазов'ї пройшли сильні бурі зі швидкістю 16-18 м/с. Вони знесли слабкий сніговий покрив і почали видувати оголений сухий ґрунт. Сніг разом із видутим ґрунтом створював чимало перешкод, утворюючи чорні кучугури заввишки до 1−1.5 метри. Видування ґрунту і посівів озимих тривало і у весняні місяці.[2] Нині пилові бурі тимчасово виникають на півдні України. Насамперед у Донецькій, Запорізькій, Херсонській, Миколаївській та Одеській областях.

Пилові бурі на планеті Земля (анімація)[ред.ред. код]

Див. також[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]