Перейти до вмісту

Пирогов Володимир Леонідович

Додати посилання
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Пирогов Володимир Леонідович
Народився18 січня 1950(1950-01-18) Редагувати інформацію у Вікіданих
Харків
Помер3 січня 2022(2022-01-03) (71 рік)
Київ
Діяльністьмовознавець Редагувати інформацію у Вікіданих
Alma materХНУ ім. В. Н. Каразіна Редагувати інформацію у Вікіданих
ЗакладХНУ ім. В. Н. Каразіна Редагувати інформацію у Вікіданих
У Вікіпедії є статті про інших людей з таким прізвищем: див. Пирогов; Пирогов Володимир.

Володимир Леонідович Пирогов (нар. 18 січня 1950(19500118), Харків - 3 січня 2022, Київ[1]) — український сходознавець і мовознавець, завідувач кафедри мов і цивілізацій Далекого Сходу Київського національного лінгвістичного університету, кандидат філологічних наук, доцент.

Освіта

[ред. | ред. код]

Закінчив у 1972 році Харківський державний університет імені О. М. Горького, перекладацьке відділення факультету іноземних мов, склав у 1976 році державний екзамен на володіння японською мовою, закінчив у 1978 році Центральний патентний інститут. Володіє 10 іноземними мовами.

Захистив кандидатську дисертацію на тему «Структура і семантика паремійних одиниць японської, англійської, української та російської мов: типологічний та лінгвокультурологічний аспекти».

Професійна кар'єра

[ред. | ред. код]
  • 1972—1974 військовий перекладач
  • 1974—1984 старший експерт, перекладач Всесоюзного центру патентних послуг (ВЦПУ)
  • 1984—1988 завідувач патентно-інформаційної служби державного НДТІ «ГОСНІТІ»
  • 1988—1992 керівник патентно-інформаційної служби виробничих підприємств, перекладач
  • 1992—1997 завідувач кафедри східних мов Харківського інституту сходознавства і міжнародних відносин «Харківський колегіум»
  • 1995—1999 завідувач кафедри східних мов Харківського національного педагогічного університету ім. Г. С. Сковороди
  • 1999—2004 директор Інституту «Схід-Захід», завідувач кафедри східних мов і цивілізацій Київського національного лінгвістичного університету
  • 2004—2007 радник з питань освіти і науки Посольства України в Японії
  • 2007—2010 старший науковий співробітник Інституту сходознавства НАН України ім. А. Кримського
  • 2010—2022 завідувач кафедри мов і цивілізацій Далекого Сходу Київського національного лінгвістичного університету[2]

Наука

[ред. | ред. код]

Мав понад 70 наукових та навчально-методичних публікацій у галузях: порівняльно-історичне й типологічне мовознавство, сходознавство, перекладознавство, лінгвокраїнознавство, соціолінгвістика

Викладав курси:

  • «Лексикологія японської мови»
  • «Історія японської мови»
  • «Теорія та практика перекладу»
  • «Лінгвокраїнознавство»

Відзнаки і нагороди

[ред. | ред. код]
  • Відмінник освіти України. 2000 р.
  • Орден Вранішнього Сонця. Золоті промені з розеткою (Японія). 2014 р.

Публікації

[ред. | ред. код]

Серед головних публікацій Володимира Пирогова:

  1. Цікава японська мова. Навчальний посібник-словник для студентів, що вивчають японську мову. — Х. ХДПУ ім. Г. С. Сковороди. — 1997, 62 с.
  2. Етнолінгвістичні паралелі у різносистемних мовах// Східний світ. — 2001. — № 1. С. 92-107.
  3. Порівняльно-типологічна та структурно-семантична характеристика українських і японських паремій. XIX наукова конференція україністів Японії. 20 листопада 2004. Токійський університет, ф-т педагогіки. Токіо, 2004. С. 71-75.
  4. Система ментальних стереотипів, відображена в японських прислів'ях і приказках //Східний Світ. — 2007. — № 3. С.72-79.
  5. Словник японських прислів'їв і приказок з відповідниками шістьма мовами (українською, російською, англійською, німецькою, французькою та латинською). — Харків: Торсінг плюс, 2009. — 272 с.
  6. Принципи логіко-семіотичного моделювання у паремійних фондах різносистемних мов (японська, англійська, українська, російська) // Східний світ. — К., 2008. — № 1. — С. 144—151.
  7. Семантична парадигматика фразеологічних структур китайської та японської мов: порівняльний аспект// Східний світ. — К., 2009. — № 4. — С. 134—143.
  8. Структурно-семантична кодифікація асиметричних паремій японської мови і західноєвропейський контекст: типологічний аспект// Studia Linguistica, Збірник наукових праць, вип. 5, част. 2, Vol. V (II), Cathedra Linguisticae Generalis Et Philologiae Classicae. Київський національний ун-т ім. Т. Шевченка (2011). — С. 551—558.
  9. Семантична інтерференція графо-лексем китайської та японської мов: рефлекси тотожності і диференціації//Східний світ. — К., 2011. — № 3. — С. 204—213.
  10. Знаково-символічна система китайської ієрогліфіки через призму концепції анімалістичного стилю Ю. М. Реріха / Матеріали Міжнародної науково-громадської конференції «110 років від дня народження Ю. М. Реріха» /Київ. нац. лінгв. у-т. — К. 2013, с. 81-98.
  11. Роль ієрогліфів у концептуалізації мовної картини світу японців/ Матеріали V Міжнародної науково-практичної конференції з проблем викладання японської мови/ КНУ ім. Тараса Шевченка. — К. 2013, с. 90-94
  12. Структурна-семантична кодифікація асиметричних паремій японської мови: типолого-перекладацький аспект/ Переклад у наукових дослідженнях представників харківської школи: колективна монографія Харк. нац. ун-т ім. В. Н. Каразіна. — Вінниця, 2013.- с. 325—341
  13. Логографічне письмо як інструмент пізнання і моделювання світу/ Філологічний вісник КНЛУ/ Київ. нац. лінгв. у-т. — К., 2013. — Т. 16, с. 88-97
  14. Отражение концепции космического мышления в архитектонике китайской иероглифики как артефакта и фактора мировой культуры/ Матеріали Міжнародної науково-громадської конференції «Космічне мислення в сучасному світі»/ Київ. нац. лінгв. у-т. — К., 2013. с. 105—119
  15. Алые листья клёна. японская лирика (сост., перевод, вступ. статья В. Л. Пирогова) — Харьков, 1999: Світ-Прес. — 206 с.
  16. Мудрость Востока и Запада — экософские и лингвистические основания (подход к сравнительному исследованию устойчивых фразеологизмов) // Наук. вісн. каф. ЮНЕСКО Київ. держ. лінгв. ун-ту. Сер. Філологія. Педагогіка. Психологія. — 2001. — Вип. 5. — С. 175—194
  17. Віддзеркалення особливостей філософсько-естетичного і мовного синкретизму «ваго-канго» у літературному творі середньовічної Японії «Цуредзурегуса» // Східний світ. — К., 2008. — № 3. — С.180-188.
  18. Структурно-семантичні особливості фразеологізмів йодзідзюкуго, віддзеркалені в японських перекладах класичного твору Китаю «Цяньцзивень» // Східний світ. — К., 2009. — № 3. — С.157–162
  19. Китайська ієрогліфіка як умова реекологізації світового соціокультурного простору // Наукові записки Харківського університету повітряних сил. Соціальна філософія, психологія. — Х., 2009. — Вип. 2 (33). — С.75–84.
  20. Пирогов В. Л. Джерела формування японських паремій: типолого-культурологічний аналіз // Вісн. Львів. ун-ту, Серія філологічна. — 2011. — Вип. 54. -С. 358—368.[3]
  21. Знаково-символічна система китайської ієрогліфіки і лексико-семантична динаміка китайської та японської мов // Наукові студії (культура, освіта — антропоцентричні парадигми і сучасний світ) / Український гуманітарний інститут. — Київ; Буча, 2012. — Вип.1: Філософія, Філологія, Педагогіка, Економіка. — С. 254—271.

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ Пішов з життя Пирогов Володимир Леонідович - Kyiv National Linguistic University. knlu.edu.ua. Архів оригіналу за 6 січня 2022. Процитовано 6 січня 2022.
  2. ↑ Кафедра мов і цивілізацій Далекого Сходу.
  3. ↑ Архівована копія (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 10 січня 2014. Процитовано 10 січня 2014.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)

Посилання

[ред. | ред. код]

Джерела

[ред. | ред. код]
  • Добко Тетяна. Семимовний словник прислів'їв і приказок // Вісн. Книжк. палати. — 2009. — № 11. — С. 5-7.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Пирогов_Володимир_Леонідович&oldid=47931188