Пиріг

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Данський листковий пиріг з яблуками і горіхами
Пиріг з начинкою із бурячанки та домашнього сиру
Солодкий пиріг з білим сиром
Солодкий пиріг з яблуками

Пирі́г — печений виріб із пшеничного тіста, який може мати різні начинки.

Походження і варіанти[ред.ред. код]

Назва пиріг походить від праслов'янського pirogъ, утворене від pirъ яке означає «бенкет» [1]. Пиріг також може означати вареник в деяких західних українських діалектах (походження з польської мови) [2] [3].

Деякі етнографи зазначають, що окрім українців, жоден з індоєвропейських народів не мав звичаю пекти пироги [4]. Згодом вони набули популярності й в інших народів [5].

В українській літературі, пиріг перше містився в поемі Івана Котляревського «Енеїда»:

Уже ж вістимо всім богам:
Еней в Олімпі буде з нами
Живитись тими ж пирогами,
Які кажу пекти я вам.

і знову:

Послів ввели к царю з пихою,
Як водилося у латин;
Несли подарки пред собою:
Пиріг завдовжки із аршин * [6].

Пиріг, як правило, печений з дріжджового тіста, але також може бути виготовлений з пісочного або листкового тіста. Стандартна форма для пирогів є довгаста і звужується з кінцями, але прямокутні або круглі пироги також поширені. Вони можуть бути закритими або відкритими. Пиріг є повно-розмірний, а пиріжки є меншого розміру булочки, які можна їсти одною рукою [7].

Начинка[ред.ред. код]

Начинкою до них бувають різні продукти рослинного чи тваринного походження: м'ясо, риба, гриби, сир, квасоля, горох, гречка, картопля, морква, капуста, мак, або фрукти як вишні, сливи, яблука, груші. Ліплені пироги були ритуальною стравою впродовж тисячоліть [8][7].

Пиріг в українській культурі[ред.ред. код]

Фразеологізми та приповідки[ред.ред. код]

  • мазати пирогом (пирогами) зверху кого — балувати, розпещувати кого-небудь.
  • на пироги — у гості.
  • Де кисіль — там я й сів, де пиріг — там я й ліг!

Пісні (щедрівки)[ред.ред. код]

Щедрую, щедрую —
Я пироги чую.
Як не дасте пирога,
Візьму вола за рога,
Та виведу за поріг,
Та заріжу за пиріг.
У ріг буду трубити,
А воликом робити.
Де волик рогом —
Там жито стогом.
Де волик ногою —
Там жито копою.
(записано від І.Пестонюка у c. Висоцьку Дубровицького району, Рівненської області) [9].

Художня література[ред.ред. код]

Наприклад, Іван Франко. Пироги з черницями.

Рецепти[ред.ред. код]

Пиріг волинський[ред.ред. код]

Дріжджі розводять в молоці, додають розтерті з цукром яйця, розтоплене масло, сіль, добре вимішують і ставлять в тепле місце, щоб тісто підійшло. Коли воно підійде, розкачують тонким шаром і кладуть на лист, дають знову підійти і випікають.

Готовий пиріг зверху прикрашають густою, як повидло, масою, виготовленою з пропареною із цукром ізюму, сушених слив без кісточок і ставлять знову в духовку на 15 хв.

На 3 склянки борошна:

  • 1 склянка молока
  • 25 г дріжджів,
  • 3 яйця
  • ½ склянки масла
  • ½ чайної ложки солі
  • 50 г ізюму
  • 200 г сухих слив [10].


Див. також[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. (укр.) Етимологічний словник української мови: В 7 т. / АН УРСР. Ін-т мовознавства ім. О. О. Потебні; Редкол. О. С. Мельничук (головний ред.) та ін. — Т. 4: Н — П / Уклад.: Р. В. Болдирєв та ін.; Ред. тому: В. Т. Коломієць, В. Г. Скляренко. — 2003. — 656 с. ISBN 966-00-0590-3.
  2. Великий тлумачний словник сучасної української мови
  3. Іван Франко. Пироги з черницями. // Батьківщина і инші оповідання. — К., 1911, с. 104—110
  4. Лозко, Г. Українське народознавство. — К.: АртЕк, 2004. — 472 с.
  5. Лисиченко Л.А. Лексико-семантична система української мови — Харків, 2006
  6. * Аршин — давня міра, дорівнює 0,711 метра
  7. а б Stechishin, S.. Traditional Ukrainian Cookery. Trident Press, Canada. 1989. ISBN 0-919490-36-0 (англ.)
  8. Подоляка І.М. Назви хлібних виробів у поемі І.П.Котляревськгого «Енеїда». Збірник наукових праць Харківського національного педагогічного університету імені Г.С.Сковороди
  9. Дитячі пісні та речитативи. Упорядн. Г.В.Довженок, К.М.Луганська. — К.: «Наукова думка», 1991.
  10. Українські страви. Під ред. Л.Денисенко. — К.: Державне видавництво технічної літератури УРСР, 957.

Джерела[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]