Пискуха
| Пискуха Час існування: 16.4–0 млн р. т. міоцен — наш час | ||||||||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
 Пискуха американська (Ochotona princeps)
| ||||||||||||||||||||
| Біологічна класифікація | ||||||||||||||||||||
| ||||||||||||||||||||
Види
| ||||||||||||||||||||
|
34[1] | ||||||||||||||||||||
Посилання
| ||||||||||||||||||||
|
Пискуха[2], також раніше сіноставець[3], чекалка (Ochotona) — рід гризунів ряду зайцеподібних, єдиний сучасний рід родини пискухових (Ochotonidae). Ochotona — це латинізована форма «ochodona», монгольської назви цієї тварини[4].
Поширення[ред. | ред. код]
Ареалом їх розповсюдження є Сибір, Східна Європа і Північна Америка. До 19 століття включно в степовій і лісостеповій зонах України водилася пискуха степова (Ochotona pusilla).[3]
Біологія[ред. | ред. код]
Довжина тіла 12 — 28 см, маса 170–240 г. У пискух короткі вуха, а довжина задніх і передніх ніг майже однакова. Зовні вони більше схожі на хом'яків.
Шкіра пискух тонка, неміцна і як хутровина використовуватися не може, через що господарського інтересу тварина не представляє.
Живуть пискухи в норах та між камінням. Тримаються колоніями.
Унікальні особливості[ред. | ред. код]
Свист. Пискуха названа через свій характерний свист. Чекалки територіальні, і звуки є способом маркування індивідуальних територій.
«Стіжки сіна». На зиму запасають корми, складаючи їх у стіжки, звідси друга назва пискух, якою їх називають у сибіру, а інколи і в україномовній літературі, калькуючи російські назви: «сіноставець», або «сіноставка».[3]
«Мумійо». Однією з найвідоміших особливостей пискух є продукування ними високо збагаченого рештками лікарських рослин посліду. Цей послід, витримуючи численні видозміни внаслідок дії екстремальних температур та опромінення ультрафіолетом, з роками перетворюється на смолоподібну масу, відому широкому загалу як «мумійо»[5].
Таксономія[ред. | ред. код]
Пискухи споріднені із зайцями і разом з ними формують ряд зайцеподібних (Leporiformes), що є сестринською групою до мишоподібних гризунів (Muriformes).
На початках таксономії охотон відносили до роду Lepus (заєць). Одна з поширених назв роду у працях 19-20 ст. — Lagomys.
У складі роду близько 30 сучасних видів, які поділяють на три підроди:
підрід Pika (піки, або північні пискухи)[ред. | ред. код]
- Пискуха альпійська Ochotona alpina
- Пискуха срібляста, Ochotona argentata
- Пискуха комірцева, Ochotona collaris
- Пискуха гофманова, Ochotona hoffmanni
- Пискуха північна Ochotona hyperborea
- Пискуха Палласа, Ochotona pallasi
- Пискуха американська, Ochotona princeps
- Пискуха туручанська, Ochotona turuchanensis
підрід Ochotona (охотони, або чагарниково-степові пискухи)[ред. | ред. код]
- Пискуха ганьсуйська (Ochotona cansus)
- Пискуха чорногуба Ochotona curzoniae
- Пискуха даурська, Ochotona dauurica
- Пискуха цинлінська, Ochotona huangensis
- Пискуха нубрійська, Ochotona nubrica
- Пискуха степова, Ochotona pusilla — вид до початку 19 ст. був поширений в Україні.
- Пискуха рудувата, Ochotona rufescens
- Пискуха тибетська, Ochotona thibetana
- Пискуха Томаса, Ochotona thomasi
підрід Conothoa (конотої, або «гірські пискухи»)[ред. | ред. код]
- Пискуха червоновуха, Ochotona erythrotis
- Пискуха Форреста, Ochotona forresti
- Пискуха гаолігонгова, Ochotona gaoligongensis
- Пискуха Гловера, Ochotona gloveri
- Пискуха гімалайська, Ochotona himalayana
- Пискуха ілійська, Ochotona iliensis
- Пискуха Козлова, Ochotona koslowi
- Пискуха ладакська, Ochotona ladacensis
- Пискуха довговуха, Ochotona macrotis
- Пискуха мулійська, Ochotona muliensis
- Пискуха чорна, Ochotona nigritia
- Пискуха ройлерова, Ochotona roylei
- Пискуха руда, Ochotona rutila
Пискуха в Україні[ред. | ред. код]
В Україні в історичні часи мешкала пискуха степова, або земляний заєць (Ochotona pusilla). Вважаться, що її останні знахідки в Україні (Полтавщина) були до середини 18 ст. (публікації І. Підоплічки та ін.).
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Explore Current Mammalian Taxonomy. American Society of Mammalogists. Процитовано 25.06.2021.
- ↑ Маркевич, О. П. Російсько-українсько-латинський зоологічний словник. Номенклатура. — Київ : Наук. думка, 1983. — С. 239.
- ↑ а б в Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1974–1985.
- ↑ Smith A.T. & Weston M.L. Ochotona princeps // Mammalian species. — 1990. — № 352.
- ↑ Слід пам'ятати, що «мумійо» може мати дуже різне походження (трупне, послід кажанів, медове, лишайникове, мінеральне. (агнлійською «Shilajit», польською і чеською «Mumio», російською «Мумиё»). Про мумійо пискух див. тут.
 |
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Пискуха |
|
Це незавершена стаття з теріології. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
|
|
