Пискуха
| Пискуха | ||||||||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
 Пискуха американська (Ochotona princeps)
|
||||||||||||||||||||
| Біологічна класифікація | ||||||||||||||||||||
|
||||||||||||||||||||
|
|
||||||||||||||||||||
| Біля 30, див. посилання
|
||||||||||||||||||||
|
|
||||||||||||||||||||
|
Пискуха, чекалка, також раніше сіноставець[1] (Ochotona) — рід гризунів ряду зайцеподібних, єдиний рід родини Пискухові (Ochotonidae). Ochotona — це латинізована форма «ochodona», монгольської назви цієї тварини[2].
Зміст
Поширення[ред. • ред. код]
Ареалом їх розповсюдження є Сибір, Східна Європа і Північна Америка. До 19 століття включно в степовій і лісостеповій зонах України водилася пискуха степова (Ochotona pusilla).[1]
Біологія[ред. • ред. код]
Довжина тіла 12 — 28 см, маса 170–240 г. У пискух короткі вуха, а довжина задніх і передніх ніг майже однакова. Зовні вони більше схожі на хом'яків.
Шкіра пискух тонка, неміцна і як хутровина використовуватися не може, через що господарського інтересу тварина не представляє.
Живуть пискухи в норах та між камінням. Тримаються колоніями.
Унікальні особливості[ред. • ред. код]
Свист. Пискуха названа через свій характерний свист. Чекалки територіальні, і звуки є способом маркування індивідуальних територій.
«Стіжки сіна». На зиму запасають корми, складаючи їх у стіжки, звідси друга назва пискух, якою їх називають у сибіру, а інколи і в україномовній літературі, калькуючи російські назви: «сіноставець», або «сіноставка».[1]
«Мумійо». Однією з найвідоміших особливостей пискух є продукування ними високо збагаченого рештками лікарських рослин посліду. Цей послід, витримуючи численні видозміни внасчлідок дії екстремальних температур та опромінення ультрафіолетом, з роками перетворюється на смолоподібну масу, відому широкому загалу як «мумійо»[3].
Таксономія[ред. • ред. код]
Пискухи споріднені із зайцями і разом з ними формують ряд зайцеподібних (Leporiformes), що є сестринською групою до мишоподібних гризунів (Muriformes).
На початках таксономії охотон відносили до роду Lepus (заєць). Одна з поширених назв роду у працях 19-20 ст. — Lagomys.
У складі роду близько 30 сучасних видів, які поділяють на три підроди:
підрід Pika (піки, або північні пискухи)[ред. • ред. код]
-
- Пискуха альпійська Ochotona alpina
- Пискуха срібляста, Ochotona argentata
- Пискуха комірцева, Ochotona collaris
- Пискуха гофманова, Ochotona hoffmanni
- Пискуха північна Ochotona hyperborea
- Пискуха паласова, Ochotona pallasi
- Пискуха американська, Ochotona princeps
- Пискуха туручанська, Ochotona turuchanensis
підрід Ochotona (охотони, або чагарниково-степові пискухи)[ред. • ред. код]
-
- Пискуха сіра Ochotona cansus
- Пискуха курзонієва Ochotona curzoniae
- Пискуха даурська, Ochotona dauurica
- Пискуха цинлінська, Ochotona huangensis
- Пискуха нубрійська, Ochotona nubrica
- Пискуха степова, Ochotona pusilla — вид до початку 19 ст. був поширений в Україні.
- Пискуха афганська, Ochotona rufescens
- Пискуха тибетська, Ochotona thibetana
- Пискуха томасова, Ochotona thomasi (описано А. Аргіропулом 1948 року)
підрід Conothoa (конотої, або «гірські пискухи»)[ред. • ред. код]
-
- Пискуха червоновуха, Ochotona erythrotis
- Пискуха форестова, Ochotona forresti
- Пискуха гаолігонгова, Ochotona gaoligongensis
- Пискуха гловерова, Ochotona gloveri
- Пискуха гімалайська, Ochotona himalayana
- Пискуха ілійська, Ochotona iliensis
- Пискуха Козлова, Ochotona koslowi
- Пискуха ладакська, Ochotona ladacensis
- Пискуха довговуха, Ochotona macrotis
- Пискуха мулійська, Ochotona muliensis
- Пискуха чорна, Ochotona nigritia
- Пискуха ройлерова, Ochotona roylei
- Пискуха теркестанська, Ochotona rutila
Пискуха в Україні[ред. • ред. код]
В Україні в історичні часи мешкала пискуха степова, або земляний заєць (Ochotona pusilla). Вважаться, що її останні знахідки в Україні (Полтавщина) були до середини 18 ст. (публікації І. Підоплічки та ін.).
Примітки[ред. • ред. код]
- ↑ а б в Українська радянська енциклопедія : у 12-ти т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1974–1985.
- ↑ Smith A.T. & Weston M.L. Ochotona princeps.—Mammalian species.—N 352.—1990
- ↑ Треба пам'ятати, що «мумійо» може мати дуже різне походження (трупне, послід кажанів, медове, лишайникове, мінеральне. (агнлійською «Shilajit», польською і чеською «Mumio», російською «Мумиё»). Про мумійо пискух див. тут.
 |
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Пискуха |
 |
Це незавершена стаття з теріології. Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її. |
