Питовранов Євгеній Петрович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Питовранов Євгеній Петрович (20 березня 1915(19150320) — 30 листопада 1999, Москва) — генерал-лейтенант держбезпеки, керівник радянської розвідки і контррозвідки, державний діяч Узбецької РСР; у відставці — голова Президії Торгово-промислової палати СРСР і Італо-радянської торгової палати. Нагороджений Указом Президії Верховної Ради СРСР від 29 жовтня 1948 «за успішне виконання спеціального завдання Уряду» по боротьбі з націоналістичним підпіллям в Західній Україні.

Біографія[ред.ред. код]

Євгеній Петрович Питовранов народився в сім'ї священика і вчительки. Закінчив Саратовське фабрично-заводське училище, Московський електромеханічний інститут інженерів залізничного транспорту, Вищу партійну школу при ЦК КПРС (заочно).

Під час навчання в інституті, в 1937 році вступив у ВКП(б).

У листопаді 1938 року Питовранов прийнятий на роботу в органи держбезпеки на посаду заступника начальника відділу обласного Управління Горьківського НКВД.

З квітня 1945 року — народний комісар (згодом міністр) державної безпеки Узбецької РСР.

  • З червня 1946 року — заступник начальника Другого головного управління МДБ СРСР (управління контррозвідки).
  • З червня 1946 року — начальник Другого головного управління МДБ СРСР (управління контррозвідки).
  • З грудня 1950 року — заступник міністра державної безпеки СРСР.

29 жовтня 1951 року був заарештований по неправдивому звинуваченню. Був підданий тортурам за повною програмою НКВД-МДБ, але неправдивих свідчень не надав.

2 листопада 1952 року Питовранова з місця затримання звільнили зі зняттям звинувачень, і він був призначений на посаду начальника 4 Управління МДБ СРСР.

З 5 січня по 5 травня 1953 року генерал Питовранов очолює зовнішню розвідку на посаді заступника начальника Першого Головного Управління МДБ СРСР — начальника ПГУ МДБ.

У травні 1953 року його відряджають у Берлін як Уповноваженого КДБ при Міністерстві державної безпеки ГДР — заступника верховного комісара СРСР в ГДР, начальника Інспекції з питань безпеки при Верховному комісарові СРСР в Німеччині — старшого радника КДБ при Міністерстві держбезпеки ГДР. Упродовж 1953–1957 рр. під керівництвом Питовранова Апарат Уповноваженого провів низку великих і високоефективних заходів по зриву антирадянських планів НАТО.

Після повернення в СРСР в 1957–1961 знову очолює Четверте управління КДБ СРСР.

У 1961–1962 відряджається в Китайську народну республіку, де на посаді старшого радника КДБ з питань безпеки при Міністерстві громадської безпеки КНР допомагає становленню органів розвідки цієї держави. Надалі, під час відклику з КНР радянських радників Комітет залишався єдиним радянським відомством, що зберігало зв'язки з Китаєм.

Після закінчення відрядження в Китай, з 1962 по 1966 рік — начальник Вищої школи КДБ СРСР ім. Ф. Е. Дзержинського.

У лютому 1966 року виходить в діючий резерв КДБ СРСР.

У 1966 році Е. П. Питовранов обраний заступником голови Президії Торгово-промислової палати СРСР. З 1983 по 1988 рік очолював ТПП СРСР; упродовж ряду років був також віце-президентом Італо-радянської (пізніше італо-російської) торгової палати.

Євгеній Петрович Питовранов помер 30 листопада 1999 року в Москві. Похований на Троєкуровському кладовищі.

Звання[ред.ред. код]

  • лейтенант ГБ 10.11.38;
  • ст. лейтенант ГБ 17.07.39;
  • капітан ГБ 29.03.41;
  • комісар ГБ 14.02.43;
  • генерал-майор 09.07.45;
  • генерал-лейтенант 14.01.56.

Нагороди[ред.ред. код]

  • орден Леніна 25.04.79;
  • Орден Жовтневої Революції 13.06.75;
  • 2 ордени Червоного Прапора 1943; 26.08.54;
  • 2 ордени Вітч. війни 1 ст 31.08.46, 29.10.48;
  • 2 ордени Трудового Червоного Прапора 28.11.41, 22.09.71;
  • орден Дружби народів 20.03.85;
  • 4 ордени Червоної Зірки 20.09.43, 23.01.46, 24.08.49, 05.11.54;
  • орден «Знак Пошани» 03.06.42; 13 медалей.

Посилання[ред.ред. код]