Пйотр Щижик із Фалкува

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Пйотр Щижик із Фалкува
пол. Piotr Szyrzyk z Falkowa
Герб
Герб
Краківський єпископ
12 грудня 1347 — 6 червня 1348
Церква: римо-католицька церква
Попередник: Ян Ґрот[pl]
Наступник: Ян Бодзента[pl]
 
Діяльність: церковний і державний діяч
Народження: 13 століття
Фалкув, Конецький повіт, Свентокшиське воєводство, Республіка Польща
Смерть: 6 червня 1348[1]
Авіньйон
Династія: Фальковські
Батько: Станіслав Щижик із Бжезя
Посада: королівський секретар, підканцлер двору; схоластик келецький, канонік краківський, ґнєзненський, келецький, познанський, вроцлавський, пробст стопніцький, сандомирський, краківський

Пйотр з Фалкува, званий «Щижиком» пол. Szyrzyk або Фальковський, гербу Долива (пом. 6 червня 1348, Авіньйон) — польський релігійний і державний діяч, краківський єпископ (1347–1348), підканцлер краківський (королівський) (1322–1333 та 1343–1345).

Життєпис[ред. | ред. код]

Народився Пйотр, імовірно, наприкінці XIII століття у Фалкуві. Він був сином Станіслава Шижика з Бжезе, мав багатьох братів і сестер, зокрема, брата Якуба, каноніка краківського і канцлера сєрадзького (пом. 1357), брата Яна, підстолія брест-куявського. Блискуча кар'єра Пйотра свідчить про його надзвичайні здібності та високий рівень освіти, здобутої, найімовірніше, під час навчання в університеті[2].

Перед 1316 роком Пйотр став секретарем Владислава I Локетка, а невдовзі його підканцлером двору (1322–1333). Завдяки підтримці короля він зосередив у своїх руках численні й багаті пребенди: схоластика келецького (до 1316), пробста стопніцького, потім став каноніком краківським (1321), ґнєзненським (1325), келецьким, познанським та вроцлавським (1326), пробстом сандомирським (1326). Причому, ці бенефіції він обіймав як світська особа. Перед 1333 роком, коли він залишив королівську канцелярію, але зберіг собі, принаймні, деякі бенефіції, як, наприклад, багате пробоство у колегіальному костелі святого Флоріана на Клепаржі біля Кракова (з 1332 року)[2].

Разом із братом Якубом Пйотр володів маєтком Фалкув у Опочинській землі, де розбудовував поселення. У своєму родинному селі Фалкуві він заснував парафіяльний костел, освячений 1325 року, а 1340 року на основі королівського дозволу заснував міське поселення на магдебурзькому праві[2].

Він знову обіймав посаду підканцлера протягом 1343–1345 років, ділився своїм досвідом і порадами з Казимиром Великим[2].

Пйотр із Фалкува був співробітником краківського єпископа Яна Ґрота[pl]. 1347 року, після смерті останнього, він за підтримки короля був обраний краківським єпископом і невдовзі як людина, «відома своїм благородством і чудовими чеснотами» (Я. Длугош), разом із Яном Бодзентою[pl], тодішнім деканом Краківської капітули, виїхав до Авіньйону. Там він мав домагатися папського затвердження свого єпископського сану та полагодити певні державні справи[2]. Він був висвячений спочатку на священника[3][4], після цього отримав провізію від папи Климента VI 12 грудня 1347 року, потім отримав єпископське посвячення в лютому 1348 року. Проте, повертаючись до Польщі, Пйотр захворів на чуму та помер в Авіньйоні 6 червня 1348 року; там був і похований[5].

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ а б Piotr z Fałkowa, zwany Szyrzykiem, h. Doliwa
  2. ↑ а б в г д Feliks Kiryk. Piotr z Falkowa zwany Szyrzykiem h. Doliwa. Internetowy Polski Słownik Biograficzny. (пол.) . Процитовано 23.03.2023.
  3. ↑ Encyklopedja Powszechna, Том 8 (Eck. — Flem.), Warszawa, wyd. S. Orgelbranda, 1861, s. 638.
  4. ↑ Krzysztof R. Prokop, GnieŸnieñska „genealogia” biskupów ziem polsko-litewsko-ruskich. Wokół Prałatów i kanoników katedry metropolitalnej gnieŸnieńskiej Jana Korytkowskiego [w:] Ecclesia. Studia z dziajów Wielkopolski, Tom 9, 2014, s. 58.
  5. ↑ Piotr z Falkowa zw. Szyrzyk (1347-1348). Archidiecezja Krakowska (пол.) . Процитовано 22.03.2023.

Посилання[ред. | ред. код]

Література[ред. | ред. код]

  • Falkowscy h. Doliwa [w:] Herbarz polski: wiadomości historyczno-genealogiczne o rodach szlacheckich. Cz. 1 t. 5, 1902, s. 253—254.
  • Falkowski (Piotr z Falkowa), biskup krakowski 1347—1348 [w:] Encyklopedja Powszechna, Том 8 (Eck. — Flem.), Warszawa, wyd. S. Orgelbranda, 1861, ss. 637—639.
  • Feliks Kiryk, Piotr z Falkowa zwany Szyrzykiem h. Doliwa [w:] Polski Słownik Biograficzny, T. 26, s. 396.
Перегляд цього шаблону
  Генеалогія та некрополістика
Довідкові видання
Fandom (польськ.)
Нормативний контроль
підканцлери краківські, короля, двору
Ян (1307—1309) • Здіслав (1310—1313) • Збіґнєв із Щижиця (1315—1320) • Пйотр Щижик із Фалкува (1322—1333) • Сєнґнєв із Ґрембошува (1333—1343) • Пйотр Щижик із Фалкува (1343—1345) • Томіслав із Мокрського (1346—1359) • Ян з Буська (1360—1366) • Янко із Чарнкова (1367—1370) • Завіша Курозвенцький (1371—1373)
підканцлери коронні
Шимон з Рушкова (1377—1381) • Клеменс Москажевський (1387—1402) • Миколай Тромба (1403—1412) • Дунін зі Скшинського (1412—1418) • Ян Шафранєц (1418—1423) • Станіслав Цьолек (1423—1428) • Владислав Опоровський (1428—1434) • Вінцентій Кот (1434—1437) • Пйотр Вода зі Щекоцин (1438—1454) • Томаш Стшемпінський (1454—1455) • Ян Лютек із Бжезя (1455—1464) • Войцех Жихлінський (1464—1471) • Збіґнєв Олешніцький (1472—1476) • Станіслав Курозвенцький (1476—1479) • Анджей Опоровський (1479—1483) • Ґжеґож Любранський (1484—1497) • Вінцентій Пшерембський (1497—1499) • Мацей Джевіцький (1501—1511) • Кшиштоф Шидловєцький (1511—1515) • Петро Томіцький (1515—1535) • Павел Вольський (1537—1539) • Самуель Мацейовський (1539—1547) • Миколай Ґрабя (1547—1549) • Ян Оцеський (1550—1552) • Ян Пшерембський (1552—1559) • Філіп Паднєвський (1559—1562) • Пйотр Мишковський (1562—1569) • Францішек Красінський (1569—1574) • Пйотр Дунін-Вольський (1574—1576) • Ян Замойський (1576—1578) • Ян Боруковський (1578—1584) • Войцех Барановський (1585—1591) • Ян Тарновський (1591—1598) • Пйотр Тиліцький (1598—1605) • Мацей Пстроконський (1605—1606) • Станіслав Мінський (1606—1607) • Лаврентій Гембицький (1607—1609) • Фелікс Криський (1609—1613) • Генрик Фірлей (1613—1618) • Анджей Ліпський (1618—1620) • Вацлав Лещинський (1620—1625) • Станіслав Лубенський (1625—1627) • Якуб Задзик (1627—1628) • Томаш Замойський (1628—1635) • Петро Гембицький (1635—1638) • Єжи Оссолінський (1638—1643) • Александер Тшебінський (1643—1644) • Андрій Лещинський (архієпископ) (1645—1650) • Єронім Радзейовський (1650—1652) • Стефан Корицінський (1652—1653) • Анджей Тшебіцький (1653—1658) • Миколай Пражмовський (1658) • Богуслав Лещинський (1658—1659) • Ян Лещинський (1661—1666) • Анджей Ольшовський (1666—1676) • Ян Стефан Виджга (1676—1677) • Ян Вельопольський (1677—1679) • Ян Малаховський (1679—1681) • Ян Кшиштоф Ґнінський (1681—1685) • Августин Міхал Стефан Радзейовський (1685—1689) • Кароль Тарло (1689—1702) • Ян Шембек (1702—1712) • Ян Казімєж де Альтен Бокум (1712—1721) • Ян-Олександр Ліпський (1724—1735) • Ян Малаховський (1735—1746) • Міхал Водзіцький (1746—1764) • Анджей Миколай Млодзейовський (1764—1767) • Йоганн-Андреас фон дер Борх (1767—1780) • Антоній Окенцький (1780) • Яцек Малаховський (1780—1786) • Мацей Ґжеґож Ґарниш (1786—1790) • Гуго Коллонтай (1791—1794) • Войцех Юзеф Скаршевський (1793—1795)
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Пйотр_Щижик_із_Фалкува&oldid=39032474