Плавун Валентина Олександрівна
 | Ця стаття потребує додаткових посилань на джерела для поліпшення її перевірності. |
| Валентина Плавун | ||||
|---|---|---|---|---|
 | ||||
| Народження |
11 березня 1963 (61 рік) Київ | |||
| Країна |
 Україна | |||
| Жанр | Живопис | |||
| Навчання | Національна академія образотворчого мистецтва і архітектури | |||
| Діяльність | художниця | |||
| Вплив | Сєров Валентин Олександрович | |||
| Член | Національна спілка художників України | |||
| Діти |
Валентин (1986) Катерина (1998) Марія (2004) | |||
|
| ||||
Валентина Олександрівна Плавун (нар. 11 березня 1963, м. Київ) — живописець та художник театру, член Національної спілки художників України та Національної спілки театральних діячів України.
Біографія та навчання[ред. | ред. код]
Народилася в Києві.
У 1981 році закінчила Державну художню середню школу імені Тараса Шевченка, у 1991 — Націона́льну акаде́мію образотво́рчого мисте́цтва і архітекту́ри факультет живопису, театрально-декораційне відділення.[1] Закінчила театрально-декораційне відділення майстерні Лідера Данила Даниловича.
Мати трьох дітей. Син Валентин (1986 р.н) — театрознавець, донька Катерина (1998 р.н.) — режисер, донька Марія (2004 р.н.) — навчається в ДХСШ, майбутній художник.
Професійна діяльність[ред. | ред. код]
З 1991 року працює художником-постановником у Національному академічному театрі російської драми імені Лесі Українки (нині Національний академічний драматичний театр імені Лесі Українки)[2]. Працювала над виставами у Київському академічному театрі драми і комедії на лівому березі Дніпра та Київському академічному театрі «Колесо».
З 2010 року є членкинею Національної спілки художників України та Національної спілки театральних діячів України.
Картини Валентини Плавун стали обкладинками двох номерів інформаційно-аналітичного, культурологічного молодіжного журналу «Стіна» у 2019 та 2020 роках.
У своїх роботах досліджує внутрішній світ людини та психологічний вплив портрету.
Мисткиня бере активну участь у вітчизняних і міжнародних виставках, аукціонах та конкурсах, її роботи зберігають у приватних колекціях в Україні, Німеччині, Австрії.
27 лютого 2021 року, у день 190-річчя від дня народження художника, у Плисках біля Ніжина, відкрили пам'ятний камінь-валун з гранітною плитою, присвячений пам'яті Миколі Ге. Однією з організаторок вшанування стала Валентина Плавун[3].
Наприкінці 2023 року у Німецькому театрі Мюнхена відбулась виставка художниці «Краса попри війну»[4].
Художник театру[ред. | ред. код]
Художник по костюмах в Театрі імені Лесі Українки:[5]
- "Фальшивка" (2024)[1]
- «Ігри на задньому подвір'ї» Е. Мазії (відновлення 2019)
- «Різдвяні марева» Н. Птушкіної (2018)
- «Дерева помирають стоячи» А. Касони (2018)
- «Що трапилось у зоопарку» Э. Олбі (2018)
- «Ціна» А. Міллера (2017)
- «Ворог народу (Лікар Стокманн)» Г. Ібсена (2017)
- «Антігона» Ж. Ануя (2017)
- «Скамейка» О. Гельмана (2016)
- «Вітер шумить в тополях» Ж. Сіблейраса (2016)
- «Всі ми родом із дитинства» Ю. Яковлєва (2016)
- «Жінка минулих часів» Р. Шиммельпфенніга (2015)
- «Клавдія Шульженко. Старовинний вальс» О. Гаврилюк та О. Когут (2014)
- «Янголятко, або Сексуальні неврози наших батьків» Л. Бэрфуса (2009)
- «Шлюби укладаються на небесах» за Л. Толстим (2005)
- «Насмішкувате моє щастя» Л. Малюгіна (2003)
- «Пізанська вежа» Н. Птушкіної (1999)
Портрети[ред. | ред. код]
- Кадочникова Лариса Валентинівна
- Басалаєва Євгенія Олександрівна
- Краєвська Віталіна та Лілія
- Рибікова Алла
- Вольний Володимир
Творчі виставки та експозиції[ред. | ред. код]
- 2010 — Персональна виставка в Академічному театрі Колесо.
- 2010 — Виставка сценографії і костюмів, в залах Національного музею «Київська картинна галерея».
- 2012 — Всеукраїнська виставка «Театр без Театра», в залах Інституту проблем сучасного мистецтва.
- 2013 — Всеукраїнська Різдвяна виставка, в залах Національна спілка художників України.
- 2014 — Виставка до дня художника, в залах НСХУ.
- 2015 — Всеукраїнська виставка «Портрет».
- 2015 — Персональна виставка в Національному Академічному Театрі ім. Лесі Українки.
- 2016 — Персональна виставка живопису в Національному музеї медицини України.
- 2016 — Виставка «Портрет» в художній галереї Митець
- 2016 — Виставка Трієнале сценографії імені Данила Лідера в Національному музеї російського мистецтва.
- 2016 — Всеукраїнська різдвяна виставка в залах Національної Спілки Художників України.
- 2017 — Всеукраїнська різдвяна виставка в залах НСХУ.
- 2018 — Виставка «Жіночого портрету» в залах НСХУ.
- 2018 — Ювілейна виставка випускників Академії мистецтв України в залах НСХУ.
- 2019 — Ювілейна виставка, до 50-річчя Національної Спілки Художників України.
- 2019 — Трієнале театральних художників ім. Данила Лідера.
- 2020 — Виставка «Погляд скрізь лаштунки» куратор Ірина Акімова. Музей Історії Києва.
- 2020 — Виставка «Дві іпостасі», в Музей історії Києва.[6][7][8]
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Валентина ПЛАВУН: «Змінююсь у кожній роботі, завжди придумую щось нове» — Телеканал I-UA.tv. i-ua.tv (uk-ua) . 22 червня 2020. Процитовано 29 червня 2020.
- ↑ Плавун Валентина | Особа | Театр — сервіс рекомендацій, заснований на думці реальних людей. theatre.love. Архів оригіналу за 1 липня 2020. Процитовано 29 червня 2020.
- ↑ Открытие памятника Николаю Ге в Плисках. Передвижники - 28 Февраля 2021 - Всеукраинский молодёжный журнал «Стена». stina.kiev.ua. Процитовано 3 березня 2021.
- ↑ Schönheit trotz Krieg. rausgegangen.de (нім.). Процитовано 12 лютого 2024.
- ↑ Художники. Театр імені Лесі Українки. Процитовано 8 березня 2021.
- ↑ Різні іпостасі Валентини Плавун — Телеканал I-UA.tv. i-ua.tv (uk-ua) . 17 березня 2020. Процитовано 29 червня 2020.
- ↑ Різні іпостасі Валентини Плавун – Слово Просвіти (укр.). Процитовано 29 червня 2020.
- ↑ «ДВІ ІПОСТАСІ». Виставка живопису Валентини Плавун/ "TWO HYPOSTASIS". Paintings and Theater Costume by Valentyna Plavun (до 16. 06. 2020 р.). Музей історії міста Києва (амер.). 26 лютого 2020. Архів оригіналу за 29 червня 2020. Процитовано 29 червня 2020.
Джерела[ред. | ред. код]
Посилання[ред. | ред. код]
|
