Плакат

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Реклама друкованої продукції 1910 року
Леон Бакст. Афіша для благодійного базару ляльок, 1899, хромолітографія

Плака́т (нім. Plakat, фр. placard — оголошення, афіша, від plaquer — наклеїти, лат. placatum — повідомлення, свідоцтво) — різновид графіки.

Загальна характеристика[ред.ред. код]

Витвір мистецтва, різновид тиражованої графіки. Лаконічне, помітне, найчастіше кольорове зображення з коротким текстом, виконане, як правило на великому аркуші паперу, виготовляється з рекламною, інформаційною, навчальною метою. Сучасний плакат — це найчастіше поліграфічне виконання художнього оригіналу. Основні вимоги до плакату такі: плакат повинен сприйматися з великої відстані, бути помітним на фоні інших засобів візуальної інформації. Плакат — барвисте рекламне видання великого формату.

Види плякатів[ред.ред. код]

  • соціальний плакат — плакат, який пропагує базові соціальні цінності. В соціальному плакаті відображені соціальні прояви особистості, специфіка соціальних взаємовідносин в суспільстві, значущі соціальні проблеми, загрози та лиха[1][2]
  • Авторський — це виставковий варіант[3]; ближчий до мистецтва, він глибший та суб’єктивніший
  • масовий — безособовий, безіменний[3]; носить спонтанний характер, має тимчасовий епізодичний контакт з глядачем.

Історія[ред.ред. код]

Історичними попередниками сучасного плакату вважають гравюри Німеччини початку 16 ст. великого розміру в добу Селянської війни. Їх називали тоді «летючі аркуші», бо вони виконували агітаційну роль.

З розвитком театрального мистецтва в Західній Європі поширення отримала театральна афіша (театральний різновид плакату), що мав зазвичай текст оголошення про майбутню виставу. Афіша набула значного поширення в 19 столітті, коли до її створення залучили літографію. Поряд з текстами почали з'являтися і зображення, що підвищувало візуальні і впливові характеристики плакатів.

Впливи[ред.ред. код]

Плакат і афіша мали значний вплив книжкової ілюстрації та станкової графіки, що пройшла до 19 століття значний історичний розвиток. Широкі можливості удосконаленої техніки кольорової літографії додали афішам і плакатам яскравості, кольорової насиченості. Плакат почав слугувати також рекламі товарів буржуазного виробництва, тоді як афіша була зосереджена на подіях культурних, мистецьких, театральних, благодійних.

Наближення до мистецтва[ред.ред. код]

«В жертву Інтернаціоналові» плакат ОСВАГ, Харків, 1919 р.

Наприкінці 19 століття плакат пережив справжнє піднесення. Робити плакати не вважали непрестижним ремеслом талановиті майстри багатьох країн Західної Європи та США. Особливо яскраві зразки створені у Франції, що мала честь країни художньої ініціативи в 19 столітті. До створення плакатів звернувся значний прошарок інтернаціональних митців:

Надзвичайною була кількість митців 20 століття, що звернулась до створення плакатів і через попит торгівельних фірм, і через агітаційну навалу політичних партій різного спрямування.

Плакат у Російській імперії[ред.ред. код]

«Чужого не хочу, а свого - не віддам!» Агітаційний український плакат часів УНР

Свій розквіт в коротку добу економічного піднесення на зламі 19 — 20 століть пережив плакат і в Російській імперії. До створення плакатів звернултся російські митці, що спеціалізувалися на книжковій гравюрі, гравюрі станковій та живопису. Це вирізнило буржуазний російський плакат у особливу ланку з значною мистецькою вартістю. Російські митці добре знали досягнення майстрів плакату Західної Європи і через відвідини Парижу, і через виставки. Одна з перших виставок плакату пройшла в містах Російської імперії вже у 1897 році в столичних Петербурзі, Москві, Києві, куди привозили плакати Анрі Тулуз Лотрека та Альфонса Мухи. Нічим не гірші були плакати і афіші російських майстрів, до створення яких звертались:

Колекції плакатів і музеї[ред.ред. код]

Реклама чергової виставки Ермітажу

Вже плакатна продукція Тулуз-Лотрека стала речами колекціонними. Лави колекціонерів афіш і плакатів весь час зростали і через дешевизну предметів колекціонування, і через їх мистецьку вартість як для приватних осіб, так і для театральних, а пізніше і художніх музеїв:

  • Театральні афіші і плакати збирав Театральний музей імені Бахрушина через спеціфіку свого музейного закладу.
  • Мав колекцію плакатів та книжкових знаків (екслібрисів) бібліофіл Федоров Ф. Ф. Вже у 1933 році ця колекція стала надбанням Третьяковської галереї.
  • Колекціонером плакатів (і тиражної графіки взагалі) був художник Ларіонов Михайло Федорович (1881 — 1964). Його колекція не пропала і після смерті. По заповіту її теж передали до складу Третьяковської галереї.
  • Свою значну колекцію тиражної графіки (афіш і плакатів) давно формує Державний Ермітаж (Санкт-Петербург).
  • Плакати і афіші відомих художників — лоти на мистецьких аукціонах.
  • Виникли перші музеї, спеціалізовані лише на плакатах (Польща, Росія тощо).
  • музей плакату України — найменшого музею світу[1]

Аналіз плякату[ред.ред. код]

Контент-аналіз[ред.ред. код]

Такий запропонований прибалтійськими дослідниками[4] (2008); було відділено текст і зображення, причому першому надалося більшого значення[1].

Особливості:

  • серед одиниць контент-аналізу були такі, як однозначність тексту, лаконічність, рима, вислів або крилата фраза, побажання, звеличення.
  • Окремо виділялися звернення до реципієнта: на “ти” чи на “ви”.
  • Месиджі поділялися за принципом синтаксичних конструкцій: розповідні речення, питальні, спонукальні, окличні.
  • В свою чергу спонукальні речення, яких в радянській плакатистиці виявилося більше за все, розглядалися з точки зору прямих та непрямих способів прояву спонукання. До прямих дослідники віднесли дієслівні, називні, прислівникові конструкції. Мовний етикет також був предметом дослідження.

Проектний метод[ред.ред. код]

Запропонований Порфімович[1].

Перший – встановлення мети. Вона має співвідноситися з соціальним замовленням суспільства. з огляду на те, що плякат є засобом комунікації, дизайн-процес пляката вигляда так:

Соціальна ідея (предмет комунікації) – дизайнер, художник (суб’єкт) – соціальний плакат (повідомлення) – споживач (об’єкт впливу) – ефект впливу.

Другий етап “проектної моделі” плакату – етап концептуальний. На ньому відбувається розробка базової творчої ідеї плакату, визначаються принципи взаємодії візуальної та текстової складових плакату.

Третій етап – етап візуального втілення. Тут задіяні засоби візуально-графічні: композиція, стилістика, кольорове рішення, шрифти, графічні техніки тощо.

Див. також[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]

Джерела[ред.ред. код]