Плаксін Олексій Олексійович
| Олексій Олексійович Плаксін | |
|---|---|
 | |
| Народився |
26 вересня 1967 (56 років) м. Кобеляки, Полтавська область |
| Громадянство |
 СРСР→ Україна |
| Місце проживання | м. Київ |
| Діяльність | журналіст |
| Відомий завдяки | журналіст, редактор |
| Alma mater | Київський державний педагогічний університет ім. М. П. Драгоманова |
| Посада | головний редактор газети «Профспілкові вісті» |
| Військове звання | підполковник міліції у відставці |
| Діти | донька |
| Нагороди |
 |
Олексі́́й Олексі́́йович Пла́ксін (нар. 26 вересня 1967, м. Кобеляки, Полтавська область — український журналіст і редактор. Головний редактор газети «Профспілкові вісті». Заслужений журналіст України.
Життєпис[ред. | ред. код]
Народився в сім'ї інтелігенції на Полтавщині. Закінчив середню школу (1984), здобув вищу освіту в Київському державному педагогічному університеті ім. М. П. Драгоманова, за фахом вчитель історії (1994).
Працював слюсарем на заводі ім. Артема в Києві. Служив в органах внутрішніх справ (1992—2008). У період служби працював оперуповноваженим Управління боротьби з організованою злочинністю ГУМВС України в м. Києві (1995—1997). Закінчив семінар «Співпраця поліції зі ЗМІ та населенням» при Університеті штату Мічиган (Michigan State University), м. Іст-Ленсінг, США (2001). Служив у редакції всеукраїнського громадсько-правового щотижневика МВС України «Іменем Закону»: кореспондент, спеціальний кореспондент, начальник відділу, заступник головного редактора. Був членом редколегії видання. Підполковник міліції у відставці.
З 2010 року головний редактор газети «Профспілкові вісті» (обраний за конкурсом).
Автор публікацій у пресі й творів, вміщених у неперіодичних друкованих виданнях.
Одружений, має доньку. Живе в Києві.
Громадська діяльність[ред. | ред. код]
Член НСЖУ (з 2013 р.). З 2015 р. — у складі наглядової ради, з 2021-го — перший заступник голови наглядової ради Всеукраїнського благодійного фонду «Журналістська ініціатива»[1]. Голова ревізійної комісії Всеукраїнського автомобільного клубу журналістів, був членом оргкомітету X Міжнародного автопробігу журналістів «Дорога до Криму: проблеми та перспективи»[2]. Голова первинної профспілкової організації редакції газети «Іменем Закону».
Делегат XIV звітно-виборної конференції Київської організації НСЖУ (29.03.2017) і XIV з'їзду НСЖУ (20—21.04.2017).
Захоплення[ред. | ред. код]
Подорожі, дача, гра ґо, автомобілі. Учасник міжнародних автопробігів і авторалі журналістів (2004—2008), здобув перемогу в автослаломі учасників автопробігу в класі машин до 1,6 л в АР Крим (2008)[3].
Нагороди[ред. | ред. код]
- Почесне звання «Заслужений журналіст України» (2007)[4].
Нагороджений відомчими відзнаками МВС, Федерації профспілок України.
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Злагоджена професійна команда: 20 років роботи фонду «Журналістська ініціатива»
- ↑ Ювілей «преси на колесах»
- ↑ Украина начала «закапывать» деньги в асфальт. Архів оригіналу за 16 лютого 2017. Процитовано 15 лютого 2017.
- ↑ Про відзначення державними нагородами України. Указ Президента України від 20.08.2007 № 718/2007
Джерела[ред. | ред. код]
- Золоте перо. Людмила Мех. — Київ: Експрес-Поліграф, 2012.
